ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа№ 910/7383/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Романової Ю.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_7, ОСОБА_3 , ОСОБА_4

на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 06.03.2019 (суддя Д.О. Баранов)

у справі№ 910/7383/17

за спільною заявою заявниківпро виключення майна з ліквідаційної маси боржника

за заявоюПублічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд"

пробанкрутство

за участю представників сторін:

від скаржників:ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_16

від заявника: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/7383/17 спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_3, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_4, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 про виключення майна з ліквідаційної маси задоволено частково. Зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. виключити з ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" майно, а саме квартири за номерами: 94, 42, 3, 77, 28/5, 9, 108, 109, 93, 111, 91, 26, 110, 16, 112, 98, 41, 114, 108 та 35. В іншій частині спільну заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2019, в частині залишення без задоволення спільної заяви та прийняти нове рішення, яким зобов`язати ліквідатора виключити з ліквідаційної маси банкрута квартири та нежитлове приміщення, в іншій частині ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно із витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 апеляційна скарга передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного пеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 910/7383/17 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом не було звернуто уваги, що заявником не було доведено, що квартири знаходяться за ним на праві власності та те, що є помилковим висновок про незаконність виведення оскаржуваних об`єктів з ліквідаційної маси.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, подана заява мотивована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" та ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_3, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_4, ОСОБА_34 , ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_13 були укладені попередні договори купівлі-продажу квартир. В подальшому сторонами були укладені договори про забезпечення виконання зобов`язань, про заміну сторони у зобов`язанні до договору забезпечення виконання зобов`язань.

Як про це вказують заявники номерацію квартир за номерами: 3, 6, 16, 9, 26, 28, 35, 38, 41, 42, 77, 91, 93, 94, 98, 108, 109, 111, 112, 114, 116, 118, 120 та нежитлового приміщення № 394, що знаходяться у житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 було змінено. Відтак, в якості підстав з якими пов`язується можливість виключення вказаних квартир з ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" заявники вказують, на те що ними в повному обсязі були виконані зобов`язання щодо сплати грошових коштів. Крім того, заявниками було здійснено державну реєстрацію права власності на квартири за новими номерами.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в частині виключенню з ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" квартир за номерами: 6, 38, 120 та 394 заява задоволенню не підлягає з огляду на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано суду доказів на підставі яких суд вбачав би за можливе встановити наслідковий зв`язок між початковими номераціями таких квартир та відповідно зміненою в подальшому номерацією квартир, а також, набуття вказаними особами права власності в установленому законом порядку на такі квартири.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду попередньої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 2 Закону).

За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2012 між ТОВ «Континентбуд» та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Для підтвердження зобов`язань, що виникли між сторонами згідно попереднього договору було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язання №1/1/6 від 16.01.2012, відповідно до якого ОСОБА_3 сплатила грошові кошти банкруту в встановленій сумі.

31.08.2012 між ТОВ «Континентбуд» та ОСОБА_7 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Для підтвердження зобов`язань, що виникли між сторонами згідно попереднього договору було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язання №1/1112-16 від 31.08.2012, відповідно до якого ОСОБА_7 сплатила грошові кошти банкруту в встановленій сумі.

19.05.2014 укладено договір про заміну сторони в зобов`язанні, відповідно до якого здійснено заміну ТОВ «Континентбуд» на ТОВ «Радуга Сіті ЛТД», яке в подальшому передало довідку про сплату коштів згідно договору, 08.09.2015 передало за довідкою квартиру №120, але зобов`язання так і не виконало.

31.08.2012 між ТОВ «Континентбуд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Для підтвердження зобов`язань, що виникли між сторонами згідно попереднього договору було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язання №1/1/38 від 31.08.2012, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила грошові кошти банкруту в встановленій сумі.

08.05.2014 укладено договір про заміну сторони в зобов`язанні, відповідно до якого здійснено заміну ТОВ «Континентбуд» на ТОВ «Радуга Сіті ЛТД», яке в подальшому 07.09.2015 передало за довідкою квартиру АДРЕСА_4, але зобов`язання взяті на себе так і не виконало.

14.02.2014 між ТОВ «Континентбуд» та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 394 за адресою АДРЕСА_1 . Для підтвердження зобов`язань, що виникли між сторонами згідно попереднього договору було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язання №3/346 від 14.02.2014, відповідно до якого ОСОБА_4 сплатила грошові кошти банкруту в встановленій сумі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що заявниками було укладено за правовою природою інвестиційні договори, внаслідок укладення яких між боржником та заявниками виникли виключно майнові зобов`язання, а їх вимоги мають речово-правовий характер, оскільки це спростовується як змістом заяв про визнання вимог, так і наведеним вище аналізом норм права про правову природу інвестиційного договору, який поєднує положення низки різних договорів, передбачених ЦК України, та може бути підставою виникнення у його сторін також грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що оспорюючи правомірність віднесення майна до ліквідаційної маси, особа, яка подає відповідну заяву, повинна підтвердити належність їх цього майна (на праві власності або господарського відання), шляхом наданні відповідних правовстановлюючих документів.

За приписами ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на конкретні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи у який передбачений законом спосіб скаржник набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту ст. 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, до суду апеляційної інстанції 10.06.2019 було заявлено клопотання про залучення доказів в порядку ст. 80 ГПК України, які приймаються судом, з огляду на неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Так, представником скаржників було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 03.06.2019 №168984035 за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 03.06.2019 №168980749 за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_6 ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 03.06.2019 №169060581 за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_7 ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 03.06.2019 №168975931 за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_8 ;

З огляду на викладене вище та з врахуванням наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доданими до спільної заяви документами, зокрема, свідоцтвами про право власності, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру забором відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підтверджується факт набуття права власності: ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5, ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_6 , ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_7, ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №394/1.

Крім того, за наявними в справі доказами, зокрема: договорами про внесення змін до попереднього договору щодо зміни нумерації квартир, актами приймання-передачі квартир для облаштування, технічними паспортами квартир, а також листами та повідомленнями, в яких зазначаються характеристика квартир, а саме, загальна та житлова площі, кількість кімнат, поверх, секція, адреса, вбачається за можливе встановити наслідковий зв`язок між початковими нумераціями таких квартир та відповідно зміненою в подальшому нумерацією квартир, тобто, присвоєними новими номерами квартир, відповідно яких заявниками й було здійснено державну реєстрацію права власності.

Разом з тим, суд вказує, що документи на підставі яких вказаними вище особами набуто право власності на відповідні квартири ніким оскаржувані в установленому законом порядку не були, а відтак, є дійсними.

Що стосується тверджень ліквідатора стосовно наявності сумнівів у легітимності деяких документів, то суд вказує, що такі твердження не беруться судом до уваги, оскільки, вони не підтверджені відповідними засобами доказування як це передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, будь яких клопотань чи то письмових, чи усних про проведення експертизи таких документів ліквідатором не заявлялось.

Разом з тим, суд зазначає, що викладені Публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" доводи з якими останній пов`язує можливість відмови у задоволенні спільної заяви заявників про виключення майна з ліквідаційної маси боржника не беруться судом до уваги, оскільки, вони не спростовують факту набуття вищевказаними особами права власності на означувані квартири та приміщення та відповідно можливості встановлення судом наслідкового зв`язку між початковими та новими нумераціями таких квартир.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 910/7383/17 в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зобов`язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" арбітражного керуючого виключити з ліквідаційної маси банкрута квартири АДРЕСА_9.

Матеріали справи №910/7383/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх