УХВАЛА

24 червня 2019 року

Київ

справа №826/9865/18

адміністративне провадження №К/9901/16780/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачук А. І., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №826/9865/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття правових заходів з індексації та перерахунку призначеної позивачу пенсії державного службовця, з врахуванням нових розмірів посадового окладу, надбавки за ранг, вислугу років та всіх інших видів оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, включаючи матеріальну допомогу; зобов`язати відповідача здійснити позивачу індексацію його пенсії за 2015-2016 роки і дев`ять місяців 2017 року, та перерахунок призначеної йому пенсії державного службовця і виплатити її станом на 01.01.2018, виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця на посаді начальника Управління Міністерства Фінансів України, відповідного рангу та стажу роботи на державній службі, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» та від 25.01.2018 №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році», та всіх інших складових видів оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у встановленому законодавством розмірі 80 відсотків від загальної суми заробітної плати, а саме: посадового окладу - 12000 гривень, надбавки до посадового окладу за 4 ранг державного службовця - 700 гривень, надбавки до посадового окладу за вислугу років на державній службі (за 10 років вислуги - 30 відсотків до посадового окладу) - 3600 гривень і врахованих раніше інших складових заробітної плати, включаючи надбавку за інтенсивність праці, надбавку за виконання особливо важливої робот и, премії та матеріальну допомогу, для вирішення соціально-побутових питань і оздоровлення за останні 24 календарні місяці роботи, тощо.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 вказане рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що положеннями законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено права на перерахунок пенсії державних службовців у зв`язку із збільшенням розміру складових заробітної плати працюючих державних службовців, а відтак відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку, є правомірною та не порушує прав позивача.

На вказані судові рішення позивачем подано касаційну скаргу, в якій останній, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

З матеріалів касаційної скарги та змісту ухвалених судами попередніх інстанцій рішень встановлено, що предмет спору в даній справі стосується бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка, на думку позивача, виразилась у нездійсненні йому перерахунку пенсії державного службовця.

Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсійної виплати.

Разом з тим за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

В свою чергу пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Також частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відтак судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, остаточний перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, відповідач, посилаючись на приписи підпунктів «а», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, вказує, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а також помилково віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності.

В той же час, в контексті висловлених Верховним Судом правових позицій в аналогічних справах, колегія суддів не визнає обґрунтованими наведені позивачем доводи щодо того, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому викладені ОСОБА_3 аргументи стосовно того, що порушені у касаційній скарзі питання зачіпають інтереси великої кількості пенсіонерів, які отримують пенсійні виплати, призначені відповідно до спеціального закону щодо пенсійного забезпечення державних службовців, не вказують на наявність значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи, яка, як вже зазначено вище, в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України, напряму віднесена до категорії справ незначної складності. Посилання ж позивача на незгоду з позицією судів попередніх інстанцій та тривалість судового розгляду цієї справи не свідчить про її винятковий характер для особи, яка подає касаційну скаргу.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та наявність таких не вбачається з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №826/9865/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. Г. Стеценко

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій