Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 451 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Коваленко А.І., Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
За участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - Федерації професійних спілок України - Кіосєвої З.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Федерації професійних спілок України, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Данциг-Картофлицька Світлана Яківна про визнання правовідносин найму, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переведення прав та обов’язків покупця за договором, застосування наслідків недійсної угоди й приведення сторін до первісного стану,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Федерації професійних спілок України, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання правовідносин найму, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переведення прав та обов’язків покупця за договором, застосування наслідків недійсної угоди й приведення сторін до первісного стану. В позовній заяві зазначала, що з лютого 1986 року вона користується кімнатою №30/326 у гуртожитку АДРЕСА_1, який на праві власності належав Федерації професійних спілок України. 29.06.2004 року між Федерацією професійних спілок України та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу 68/75 частин цього гуртожитку, до яких увійшла кімната, в якій вона проживає. Зазначала, що вона як наймач жилої кімнати відповідно до ч. 2 ст. 822 ЦК України має переважне право на купівлю жилої площі, в якій проживає. Просила визнати договір купівлі-продажу гуртожитку від 29.06.2004 року частково недійсним у частині кімнати, яку вона займає за договором найму.
Відповідач ОСОБА_6 проти позову заперечувала, оскільки вважала, що позивач ОСОБА_2 не є стороною угоди договору купівлі-продажу гуртожитку, а тому позбавлена права оскаржувати цю угоду, крім того, відповідач вважала, що ОСОБА_2 не має переважного права покупця.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано, що між колективним підприємством „Бердянська будівельна дільниця” Федерації профспілок України та ОСОБА_2 укладено договір найму кімнати №30/326 у будинкуАДРЕСА_1.
Визнано договір купівлі-продажу 68/75 частини гуртожитку, укладеного між Федерацією профспілок України та ОСОБА_6 29.06.2004 року недійсним у частині продажу 1/200 частки гуртожитку, а саме кімнати №30/326 у АДРЕСА_1.
Переведено на ОСОБА_2 права та обов’язки покупця 1/200 частини гуртожитку, а саме кімнати № 30/326 у АДРЕСА_1 на умовах, визначених договором купівлі-продажу 68/75 частин гуртожитку, укладеним Федерацією профспілок України та ОСОБА_6 29.06.2004 року.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2009 року рішення районного суду скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2009 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 – в особі представника ОСОБА_9 - посилається на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_6 не визнав, представник відповідача Федерації профспілок України апеляційну скаргу ОСОБА_6 підтримав в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Так, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, посилався на положення ст. 217, 203, 822 ЦК України, якими передбачені загальні вимоги, які необхідні для чинності правочину, правові наслідки недійсності окремих частин правочину та переважне право наймача житла на придбання цього житла.
Визнавши, що між колективним підприємством „Бердянська будівельна дільниця” Федерації профспілок України та ОСОБА_2 укладено договір найму кімнати №30/326 у будинку АДРЕСА_1, суд в мотивувальній частині рішення лише зазначив, що на час відчуження гуртожитку ОСОБА_2 не перебувала в трудових відносинах з власником або балансоутримувачем, не дослідивши, яким чином і з яких підстав ОСОБА_2 з сім’єю була поселена до гуртожитку.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кімната № 30 (нині кімната має № 326) в будинку АДРЕСА_1 є кімнатою гуртожитку. На момент вселення в цю кімнату позивача ОСОБА_2 гуртожиток знаходився на балансі Бердянської будівельної дільниці Федерації професійних спілок України і перебував в її оперативному веденні, згодом гуртожиток було передано у власність Федерації професійних спілок України.
Відповідно до положень Глави 4 ЖК України єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку (ст. 129 ЖК України, п. 10 Розділу ІІ Примірного положення про гуртожитки).
Позивач ОСОБА_2 в уточненій позовній заяві (а. с. 152-158) зазначала, що у 1986 р. вона зі своєю сім’єю була вселена в кімнату № 30 (нині - № 326) гуртожитку за адресою:АДРЕСА_1 на підставі спільного рішення адміністрації і профкому Колективного підприємства „Бердянська будівельна дільниця Федерації професійних спілок України” на підставі спеціального ордеру, який при вселенні був зданий адміністрації гуртожитку.
Той факт, що ОСОБА_2 і члени її сім’ї вселилися за спеціальним ордером, не заперечувався і учасниками апеляційного розгляду в засіданні суду апеляційної інстанції.
Таким чином, між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем – колективним підприємством „Бердянська будівельна дільниця Федерації професійних спілок України” склались правовідносини, які врегульовані відповідними нормами житлового законодавства.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем - колективним підприємством „Бердянська будівельна дільниця Федерації професійних спілок України” існували правовідносини наймодавця і наймача кімнати в гуртожитку не відповідає обставинам справи, та суперечить вищенаведеним нормам матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.
З огляду на вищевикладене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Суд першої інстанції, вважаючи встановленим, що між колективним підприємством „Бердянська будівельна дільниця” Федерації профспілок України та ОСОБА_2 укладено договір найму кімнати у гуртожитку, дійшов хибного висновку стосовно того, що на правовідносини між позивачкою та власником гуртожитку розповсюджуються норми ст. ст. 810-826 ЦК України.
Саме з урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції визнав договір купівлі-продажу 68/75 частини гуртожитку, укладеного між Федерацією профспілок України та ОСОБА_6 29.06.2004 року недійсним у частині продажу 1/200 частки гуртожитку, а саме кімнати №30/326 у АДРЕСА_1 та перевів на ОСОБА_2 права та обов’язки покупця 1/200 частини гуртожитку, а саме кімнати № 30/326 у АДРЕСА_1 на умовах, визначених договором купівлі-продажу 68/75 частин гуртожитку, укладеним Федерацією профспілок України та ОСОБА_6 29.06.2004 року.
При цьому суд першої інстанції посилався на ч. 2 ст. 822 ЦК України, якою передбачено, що у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.
Судова колегія вважає, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлена помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності між позивачем ОСОБА_2 та відповідачами - Колективним підприємством „Бердянська будівельна дільниця Федерації професійних спілок України” та Федерацією професіональних спілок України правовідносин наймодавця і наймача кімнати в гуртожитку, то і рішення суду першої інстанції в частині задоволення похідних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання договору купівлі-продажу 68/75 частини гуртожитку, укладеного між Федерацією профспілок України та ОСОБА_6 29.06.2004 року недійсним у частині продажу 1/200 частки гуртожитку, а саме кімнати №30/326 у АДРЕСА_1 та переведення на ОСОБА_2 прав та обов’язків покупця 1/200 частини гуртожитку, а саме кімнати - № 30/326 - не можна визнати таким, що відповідає обставинам справи та вимогам матеріального прав , а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
В той же час судова колегія вважає за необхідне зазначити, що обсяг житлових прав ОСОБА_2 та членів її сім’ї в даній справі відповідає обсягу прав користувача житловим приміщенням гуртожитку і не тягне зміни цих правовідносин на правовідносини з найму житла, не зважаючи на протилежну думку позивача, а також не створює загрози її охоронюваним законом правам і інтересам мешканців гуртожитків в зв’язку зі зміною власника, оскільки гуртожиток продовжує використовуватись згідно з його статусом та відповідно до його цільового призначення.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що в справі має місце неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи і що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту: В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: