АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-453/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 51, 53 Ротаєнко Д.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємця ОСОБА_7 про стягнення заробітної плати, оплати роботи в надурочний час, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ПП ОСОБА_7 про стягнення зарплати, оплати роботи в надурочний час, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що між нею та ПП ОСОБА_7, 13 квітня 2009 року, укладений трудовий договір, який зареєстрований в установленому законом порядку в Монастирищенському районному центрі зайнятості за № 23610900149. Відповідно до цього договору вона прийнята на роботу продавцем із 13 квітня 2009 року, із визначенням режиму робочого дня - 4 годинного, із 8 до 12 годин або із 13 до 17 годин.
14 серпня 2009 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
За час роботи зі сторони роботодавця допущені системні порушення трудового законодавства, зокрема, введені надурочні роботи, не виплачена заробітна плата, розрахункові, відпускні і т. п. Всупереч встановленому в трудовому договорі скороченому робочому дню, роботодавець ввів та спонукав до виконання надурочних робіт. Замість 4 - годинного робочого дня режим роботи був визначений із 8 години до 19 години, тобто 11 - годинний робочий день без перерви на обід. Розрахунок за відпрацьовані фактично робочі дні належно не проведений.
Робочий тиждень був визначений 6 - денний. Отже, при тижневій нормі робочого часу 24 години, фактично робочий час становив 66 годин (11 х 6 днів). Вважає, що різниця в часі роботи між фактично виконаною та передбаченою в трудовому договорі, становить надурочні роботи, які повинні бути оплаченими відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі годинної ставки. Годинна ставка - 4 гривні 23 коп. Відповідно за періоди роботи: квітень 2009 року: фактично вона допущена до роботи із 30 березня 2009 року. Отже, весь квітень був робочим місяцем. Робочих днів - 27. Згідно до трудового договору вона повинна була відпрацювати 108 годин (27 днів х 4 години), а фактично відпрацьовано 297 години (27 днів х 11 годин). За 108 годин нарахування повинно становити 456 гривень 84 коп. (108 годин х 4 гривні 23 копійки); за надурочних 189 годин (297 годин - 108 годин) нарахування повинно становити 1598 гривень 94 коп. (189 годин х 8 гривень 46 копійок). Всього повинно бути нараховано та виплачено 2056 гривень 78 коп., а виплачено зарплати - 1256 гривень 31 коп. Отже, за квітень 2009 року недоплата зарплати становить 799 гривень 78 коп (2056 гривень 78 коп. - 1256 грн. 31 коп.).
Травень 2009 року. Враховуючи, що травень має 31 день, але вихідних 4 дні, розрахунок недоплаченої зарплати становить: повинно бути виплачено 2056 гривень 78 коп., а виплачено фактично 1104 гривні. Отже, недоплачена зарплата складає 952 гривень 78 коп.
Червень 2009 року. Робочих днів 26, вихідних 4. Відповідно до трудового договору вона повинна відпрацювати 104 години (26 днів х 4 години), а фактично відпрацювала 286 годин (26 днів х 11 годин). Нарахування заробітної плати повинно бути проведено: за 104 години - 439 гривень 92 коп., за надурочні 182 годин (286 годин - 104 години) 182 години - 1539 гривень 72 коп. (182 години х 8 гривень 46 коп.). Всього повинно бути нараховано та виплачено 1979 гривень 64 коп. (1539 гривень 72 коп. + 439 гривень 92 коп.). Фактично виплачено 700 гривень. Отже, за червень недоплата зарплати становить 1279 гривень 64 коп.
Липень 2009 року. Робочих днів - 26, вихідних - 5. Всього повинно бути нараховано та виплачено 1979 гривень 64 коп. (розрахунок аналогічний, як у червні 2009 року), однак, за липень зарплата взагалі не виплачена. Серпень 2009 року. 12 робочих днів, вихідних - 2. Нарахування зарплати повинно бути проведено: за 48 робочих годин (12 х 4) - 203 гривень 04 коп. (48 годин х 4 гривень 23 коп.); за надурочні години - 84 години (132 годин - 48 годин) - 710 гривень 64 коп. (84 годин х 8 гривень 46 коп.), всього повинно бути нараховано та виплачено 913 гривень 68 коп., але заробітна плата не виплачена. Отже, на час звільнення із роботи невиплачена зарплата становить 5925 гривень 21 коп.
На день звільнення не нараховані відпускні, хоч за час роботи напрацьовано 9 днів відпускних. У грошовому виразі відпускні повинні визначитись в сумі 685 гривень 26 коп., із яких (36 годин х 4,23 гривень) + (63 години х 8 гривень 46 копійок). Відповідно до ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно до ч. 1 ст. 117 того ж Кодексу в разі невиплати із вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середній заробіток за червень - липень 2009 року становить 1979 грн. 64 коп. Отже, починаючи з 14 серпня 2009 року за кожен місяць затримки виплати розрахункових відповідач повинен виплатити по 1979 грн. 64 коп. За три місяці із 14 серпня до 14 листопада 2009 року сума нарахування повинна скласти 5938 грн. 92 коп. В зв’язку з чим ціна позову складає 12 549 гривень 39 коп.
Крім того, вважає, що діями відповідача їй також була завдана моральна шкода. Невиплата зарплати за червень - липень - серпень 2009 року, компенсації за невикористану відпустку є порушення її конституційного права на оплату праці. Вона незаконними діями роботодавця ОСОБА_7 поставлена у важке матеріальне становище, в стан приниження. Вона повинна затрачати додаткової зусилля на організацію власного життя. Вона переживає та страждає. Розмір моральної шкоди визначає в 3 000 гривень.
Просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену зарплату в сумі - 5925 грн. 21 коп., відпускні - 685 грн. 26 коп., середньомісячну зарплату за час затримки виплати розрахункових - 5938 грн. 92 коп., у відшкодування моральної шкоди - 3 000 гривень, а всього 15 549 грн. 39 коп.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2009 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ПП ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заробітну плату за період з травня 2009 року до серпня 2009 року в сумі 3 041 гривня 11 коп., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку з 14 серпня 2009 року до 14 листопад 2009 року в сумі 4 206 гривень 66 коп., а всього 7 247 грн. 71 коп. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Ухвалено стягнути з ПП ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 72 грн. 48 коп.
Ухвалено Стягнути з ПП ОСОБА_7 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Головного управління Державного казначейства в сумі 120 грн.
Ухвалою суду від 31 грудня 2009 року про виправлення арифметичної помилки в рішення суду від 22 грудня 2009 року внесені виправлення та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заробітну плату за період з травня 2009 року по серпень 2009 року в сумі 2473 гривні 88 копійок, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку з 14 серпня 2009 року по 14 листопада 2009 року в сумі 4 206 гривень 60 копійок, а всього 6 680 гривень 48 копійок.
31 грудня 2009 року Монастирищенським районним судом було ухвалено додаткове рішення, яким рішення суду допущено до негайного виконання в межах стягнення заробітної плати за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8, просить рішення суду скасувати у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове, яким стягнути з ПП ОСОБА_7 на її користь невиплачену зарплату в розмірі 4866 грн. 85 коп., відпускні в розмірі 663 грн. 57 коп., середньомісячну зарплату за час затримки розрахунку в сумі 5076 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Заслухавши пояснення осіб, які з‘явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Ст. 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає доведеними; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача з квітня 2009 року по 14 серпня 2009 року. За період роботи їй була нарахована заробітна плата в сумі 5542 гривні 19 копійок, з яких виплачено 3060 гривень 31 копійка. При звільненні позивачці не була виплачена заробітна плата в сумі 2473 гривні 88 копійок та компенсація за невикористану відпустку.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 про стягнення невиплаченої заробітної плати суд прийшов до правильного висновку про те, що нарахування заробітної плати позивачці необхідно проводити виходячи з нарахування в подвійному розмірі надурочного часу роботи, яким вважається робочий час понад встановлену тривалість робочого дня, що повністю відповідає положенням ст.ст. 62, 106 КЗпП України. З чим також погодилась апелянт в ході розгляду справи апеляційним судом і на своїх вимогах викладених в апеляційній скарзі не наполягала, вважаючи правильним висновок суду про стягнення на її користь невиплаченої заробітної плати саме в сумі 2473 гривні 88 копійок.
ОСОБА_8 також повністю погодилась із висновком суду про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 4 206 гривень 66 копійок , який на думку колегії також є правильним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повністю виплатив позивачці зазначені кошти, відмову в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди суд мотивував ненаданням позивачкою доказів завдання відповідачем їй такої шкоди.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, а тому вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Ст 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні /основна та додаткові/ відпустки із збереженням на їх період місця роботи /посади/ і заробітної плати.
У разі звільнення працівника, відповідно до положень ст. 83 КЗпП України, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку, з яким також погодилась позивачка ОСОБА_6, при звільненні з роботи їй до виплати підлягала грошова компенсація за 8 невикористаних днів відпустки виходячи із середньоденної заробітної плати 52 гривні 53 копійки – в сумі 420 гривень 24 копійки, які на думку колегії підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_6 заробітна плата з червня по день звільнення взагалі не виплачувалась, при звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок, тобто не виплачена заробітна плата та грошова компенсація за невикористану відпустку, що на думку колегії є порушенням її законних прав, останній такими діями відповідача була завдана моральна шкода, а тому позовні вимоги позивачки в цій частині підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням всіх обставин по справі, завдану позивачці моральну шкоду колегія суддів оцінює у 300 гривень, які підлягають стягненню на її користь.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємця ОСОБА_7 про стягнення заробітної плати, оплати роботи в надурочний час, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в частині відмови в позові про стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди – скасувати.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 420 гривень 24 копійки та моральну шкоду в сумі 300 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий Судді