УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді: Пономаренко А.В.
суддів: Підлісної І.А., Терент,євої Н.М.
при секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_5 про видачу виконавчого документу по виконанню рішення третейського суду , за апеляційною скаргою прокурора Красно- гвардійського району Автономної Республіки Крим на ухвалу Красногвардійського районного суду від 11 грудня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2007 року ОСОБА_5 звернулася до Красногвардійського районного суду АР Крим із заявою про видачу виконавчого документу по виконанню рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» у справі № Д1-07/011- З-2007 від 30 липня 2007 року.
Ухвалою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2007 року заяву ОСОБА_5 задоволено - видано виконавчий лист про зобов’язання компетентних органів землеврядування виконати рішення третейського суду при концерні «ДСН» від 30 липня 2007року у справі № Д1-07/011- З-2007 про визнання договору міни дійсним і визнання права власності шляхом видачі та реєстрації Державних актів на право власності на земельні ділянки.
В апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим , що діє в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим , яка є органом, уповноваженим на здійснення функцій у спірних правовідносинах , просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Прокурор зазначив , суд першої інстанції не звернув увагу на допущені третейським судом суттєві порушення законодавства і винесення рішення, що містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України, що є підставою для відмови у видачі виконавчого документу , крім того, при ухваленні рішення третейський суд безпідставно керувався вимогами статті 220 Цивільного кодексу України.
Також доводами апеляційної скарги зазначено необґрунтоване залишення судом поза увагою, що предметом спору, який розглядався постійно діючим Кримським третейським судом і предметом вищевказаного договору міни є земельна ділянка площею 6,620 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради Красногвардейського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про видачу виконавчого документу на виконання рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» у справі № Д1-07/011- З - 2007 від 30 липня 2007 року, суд першої інстанції керувався відсутністю підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5
Проте з таким висновком суду погодитися не можна .
Положеннями статті 56 Закону України "Про третейські суди" визначений порядок видачі виконавчого документу у виконання рішення третейського суду компетентним судом , а також вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документу , якщо , зокрема, рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За змістом наведеної норми закону в системному аналізі зі статтями 2, 3 цього Закону і визначенням терміну "сторони третейського розгляду", питаннями, що виходять як за межі третейської угоди, так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати, зокрема, питання прав та обов'язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати лише питання, що стосуються виключно сторін третейського розгляду. Все інше знаходиться поза його межами і є порушенням закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням постійно діючого третейського суду при концерні «ДСН» у справі № Д1-07 \ 011-3-2007 від 30 липня 2007 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до Росомаха Т.Ф. про визнання дійсним договору міни земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно – земельні ділянки .
Даним рішенням третейського суду визнано дійсним договір міни від 02 лютого 2004 року між ОСОБА_5 і Росомахої Т.Ф., за умовами якого Росомаха Т.Ф. передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 6,620 га , кадастровий номер НОМЕР_1 -09-0149 , а Росомаха Т.Ф. прийняла дану земельну ділянку в обмін на земельну ділянку площею 4,5224 га кадастровий номер 0122085300-08-001-0085 , яка переходить у власність Росомаха Т.Ф., також визнано право власності на ці земельні ділянки відповідно за ОСОБА_5 і Росомаха Т.Ф.
Таким чином , третейським судом вирішено питання щодо визнання дійсним правочину відносно нерухомого майна і визнання на це майно права власності , яке підлягає державної реєстрації відповідно до вимог статей 182 та 210 Цивільного кодексу України .
За змістом частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація майнових прав на нерухому майно – це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу чи припинення майнових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Виходячи з наведеного , виконання рішення третейського суду вимагає здійснення відповідних дій органом державної реєстрації і зобов’язання за рішенням третейського суду суб’єкта владних повноважень вчинити такі дії визначає процесуальний статус такого суб’єкту - Бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) як відповідача у третейській справі , проте БТІ не було стороною третейського розгляду .
Крім того, статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначена підвідомчість справ третейським судам , які в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.
З огляду на наведене і враховуючи вимоги зазначеного закону, колегія суддів дійшла висновку щодо неможливості вирішення третейським судом справ з питань державної реєстрації правочинів і прав власності на нерухоме майно, що є підставою для відмови у видачі виконавчого документу у виконання рішення третейського суду .
Крім того , за змістом статті 2 вказаного закону третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Тобто передумовою укладання третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.
З матеріалів справи вбачається, що сторони третейської угоди – ОСОБА_5 і Росомаха Т.Ф. передали на вирішення третейського суду не спір, а питання про належне оформлення права власності на нерухоме майно і підставою звернення вказаних осіб до третейського суду є неоформлення належним чином укладеного правочину міни для забезпечення набуття кожною стороною цієї угоди права власності на придбану у порядку обміну нерухомість - земельну ділянку .
Однак суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не звернув увагу на ці обставини і припустився порушень закону , а також вирішив питання про видачу виконавчого листа поза межами його юрисдикції , незважаючи на те, що положеннями статті 2 наведеного закону компетентним судом визначений місцевий загальний чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом , у даному випадку таким судом є відповідний суд м. Сімферополя .
Згідно пункту 2 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання , якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права .
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 2 статті 307, пунктом 2 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим задовольнити .
Ухвалу Красногвардійського районного суду АР Крим від 11 грудня 2007 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_5 про видачу виконавчого документу по виконанню рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» у справі № Д1-07/011- З-2007 від 30 липня 2007 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України .
Судді: