А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Щолокової О.В.,
суддів: Міхасішина І.В., Колоса С.С.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2896,98 грн. матеріальної шкоди, 361 грн. судових витрат, 257,60 грн. витрат на оплату юридичних послуг, 1500 грн. – моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 104,80 грн. за розшук боржника. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, оскільки судом не розглянуто його позовні вимоги до ОСОБА_4
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Після постановлення Замостянським районним судом м. Вінниці оскаржуваного рішення від 30 вересня 2009 року, ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2009 року дана цивільна справа в порядку ч.4 ст. 297 ЦПК України була повернута до місцевого суду для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Додатковим рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 488,16 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 104,80 грн. за розшук боржника. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 січня 2010 року в резолютивній частині вищезазначеного додаткового рішення виправлено арифметичну помилку та зазначено, що слід «Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 474, 33 грн.». При цьому виключено з резолютивної частини додаткового рішення речення «Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 104,80 грн. за розшук боржника».
Судом встановлено, що 12 жовтня 2002 року о 9:50 водій автомобіля «ГАЗ-69», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 скоїв наїзд на гараж біля АДРЕСА_1. При цьому був пошкоджений автомобіль «Форд-Сієра», який був в гаражі та належить ОСОБА_2 та два гаражі, які належать ОСОБА_1
Даній події передувало зіткнення автомобілів «ГАЗ-69» під керуванням водія ОСОБА_3 та «Вольво 340» під керуванням водія ОСОБА_4
Згідно з постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 грудня 2002 року адміністративна справа про притягнення ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрита за відсутністю в його діях складу правопорушення. Дана постанова є чинною та ніким не скасована.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №524 від 12 грудня 2002 року (т.1 а.с.14-15), з технічної точки зору виникнення дорожньо-транспортної пригоди стало можливим із-за невиконання водієм автомобіля «Вольво 340» ОСОБА_4 вимог пп. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, при цьому у водія ОСОБА_4 не існувало перешкод технічного характеру.
Аналогічна позиція викладена у висновку автотехнічної експертизи №5 від 12 січня 2005 року (т.1, а.с. 152-156).
Відповідно до ст.ст. 450, 451 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) і роз’яснень п.п. 2,3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440, 450 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка ї заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, та між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст. 456 ЦК.
Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. В такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Вирішуючи спір, місцевий суд прийшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_4 вини та причинно-наслідкового зв’язку з вчиненою ДТП та заподіянням шкоди ОСОБА_1 Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1, та встановлюючи розмір відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав доведеною суму до відшкодування з урахуванням інфляції 2448,66 грн. за мінусом раніше відшкодованої ОСОБА_4 1974, 33 грн. (т.3 а.с. 3-4).
Розмір моральної шкоди суд вірно визначив з урахуванням глибини душевних страждань ОСОБА_1, ступеня вини особи, що спричинила шкоду та відповідно до вимог розумності і справедливості.
За таких обставин, підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: