РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді: Кірюхіної М.А.
суддів: Пономаренко А.В., Підлісної І.А.
при секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дітей і додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року , -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1995 року позивачка перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі , від спільного подружнього життя сторони мають двох неповнолітніх дітей – дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, але спільне життя не склалося, у зв'язку з чим з вересня 2008 р. сторони припинили шлюбні відносини і ведення спільного господарства, діти залишилися проживати з позивачкою та знаходяться на її утриманні.
Посилаючись на ухилення відповідача від утримання дітей та надання матеріальної допомоги , відсутність у нього постійного місця роботи і регулярного доходу , а також на те, що старша донька ОСОБА_7 навчається на платній основі у спеціалізованому учбовому закладі за рахунок коштів позивачки , яка не має можливості забезпечити належне матеріальне забезпечення дітей , ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_6 на свою користь щомісячні аліменти на утримання кожної дитини в розмірі 750 гр. та додаткові витрати на навчання старшої дитини ОСОБА_7 в сумі 500 гр. щомісячно.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково - стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивачки аліменти на утримання дочок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 300 грн. на кожну дитину щомісяця до досягнення повноліття , починаючи з 22.10.2008 року, також цим рішенням стягнуто з ОСОБА_6 додаткові витрати на користь ОСОБА_5 у розмірі 500 грн. щомісяця на оплату навчання ОСОБА_7 у Сімферопольському спеціалізованому навчальному виховному комплексі – Садок - школа № 6 з 22 жовтня 2008 року до завершення навчання.
Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить рішення суду в частині стягнення з нього додаткових витрат на оплату навчання дочки ОСОБА_9 скасувати і зменшити розмір цих витрат в з урахуванням обставин, які мають суттєве значення , в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводами апеляційної скарги зазначено , що суд безпідставно залишив поза увагою факт надання добровільної матеріальної допомоги відповідачем на утримання дітей і активну участь в їх вихованні, а також не врахував матеріальний стан позивачки, що займає керівничу посаду і має стабільний дохід, стан здоров’я відповідача та його скрутне матеріальне становище .
Крім того, на думку відповідача, судом не дана належна правова оцінка доказам у матеріалах справи , а також відсутності підстав для застосування положень статті 185 Сімейного кодексу України .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки і відповідача , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення щомісячних додаткових витрат, пов’язаних з навчанням дитини у розмірі 500 грн. , суд першої інстанції керувався обґрунтованістю цих позовних вимог .
Однак такого висновку суд дійшов з порушенням вимог закону.
Відповідно положень частин 1 і 2 статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину закон пов’язує з наявністю особливих обставин, до яких відносяться як негативні , так і позитивні фактори , а також з можливістю платника за станом здоров’я та матеріальним становищем нести такі витрати .
Судом встановлено , що сторони перебували у шлюбі з 06 вересня 1996 року до 16 березня 2009 року і мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, батьком яких за даними свідоцтв про народження є відповідач ОСОБА_6, діти проживають разом із матір’ю ОСОБА_5 та знаходяться на її утриманні.
За договором про надання додаткових освітніх та інших послуг спеціалізованим навчальним комплексом садок – школа № 6 Сімферопольської міської ради , укладеним цим закладом з позивачкою 01вересня 2008 року і 01 вересня 2009 року, зазначеним навчальним комплексом за рахунок ОСОБА_5 надаються педагогічні та інші послуги.
Правильність викладених обставин сторонами не оспорювалася та підтверджена матеріалами справи, які також містять відомості щодо оплати позивачкою вищевказаному навчальному закладу вартості харчування та педагогічних послуг протягом з серпня 2008 року по жовтень 2009 року .
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, ОСОБА_5 посилалася на відсутність у неї матеріальної можливості забезпечити старшій дочці ОСОБА_7 організацію належного навчального та виховального процесу у спеціалізованому учбовому закладі та обов’язок батька дитини-відповідача ОСОБА_6 на підставі вимог статті 185 Сімейного кодексу (далі-СК)України приймати участь у додаткових витратах на розвиток здібностей цієї дитини , а тому вважала за можливе стягнути з відповідача такі витрати на оплату навчання дитини у сумі 500 грн. щомісяця.
Згідно з вимогами частини 3 статті 10 та статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На порушення наведених норм закону позивачка на навела безперечних доказів існування особливих обставин, зокрема, необхідності розвитку здібностей дитини, які зумовлюють потребу у додаткових витратах .
Наявні у матеріалах справи договори про надання додаткових педагогічних та інших послуг спеціалізованим учбово-виховальним комплексом садком-школою № 6 Сімферопольської міської ради позивачці за її рахунок, квитанції по оплаті ОСОБА_5 цих послуг даному закладу ( а.с.30,152-156), на думку колегії суддів, за своїм змістом не містять безумовного підтвердження наявності підстав для застосування положень частини 1 статті 185 СК України .
Крім того, у встановленому порядку ОСОБА_5 також не було доведено можливості відповідача за станом здоров’я і матеріальним становищем нести додаткові витрати на дитину у визначеному позивачкою розмірі .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з 2005 року постійного місця роботи та стабільного доходу не має, страдає захворюванням суглобів пальців обох ніг, добровільно надавав позивачці матеріальну допомогу на утримання дітей ( а.с. 128-141), крім того, вищевказаним рішенням суду з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання кожної дитини у розмірі 300 грн. щомісячно, відомості про матеріальний стан позивачки у матеріалах справи відсутні .
Однак на порушення вимог статей 212-215 ЦПК України при ухваленні рішення про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання дитини у розмірі 500 грн. щомісячно до закінчення навчання, суд першої інстанції не звернув увагу на наведені обставини та вимоги закону і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість зазначених вимог позивачки , який належним чином судом не вмотивований і ґрунтується на припущеннях.
За даних обставин , стягнення з відповідача додаткових витрат на оплату навчання дитини у розмірі 500 гр. не можна визнати обґрунтованим , а доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 заслуговують на увагу.
Виходячи з наведеного, оскільки судом першої інстанції були порушені норми матеріального права , що відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду , колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 жовтня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 додаткових витрат на оплату навчання дитини ОСОБА_7 в щомісячному розмірі 500 грн. з ухваленням нового рішення про відмову у цих позовних вимогах.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково .
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 додаткових витрат на навчання ОСОБА_7 у розмірі 500 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог .
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України .
Судді: