справа № 22-1014 головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В
категорія: доповідач: Наумчук МІ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М. І. суддів: Поліщук СВ., Черненко В.А.
при секретарі Бутенко В.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 листопада 2008 року, -
встановила:
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.2008 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Залізничного районного суду м. Києва від 07.04.1997 року на дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/6 до 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу прийняття рішення до виконання. Виконавчий лист №2-732 Залізничного районного суду м. Києва про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини заробітної плати відкликано для приєднання до справи про стягнення аліментів.
З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 51 грн. та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в позові. Апелянт вказує, що передбачених законом підстав для зміни розміру аліментів не було, норми матеріального права застосовані неправильно, поданим сторонами доказам не дана належна оцінка. Судом не враховано, що відповідач і після досягнення його сином від першого шлюбу повноліття продовжує надавати йому матеріальну допомогу, оскільки останній навчається у вищому учбовому закладі в зв'язку з чим потребує такої допомоги. Припинення стягнення аліментів на його користь за виконавчим документом не дає підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються на користь позивача на утримання іншої дитини.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11, 12).
Аліменти на її утримання стягувались з ОСОБА_2 на підставі рішення Залізничного районного суду м. Києва від 07.04.1997 року в розмірі 1/6 частини його заробітної плати щомісяця. Такий розмір аліментів був встановлений в зв'язку з тим, що з відповідача на підставі судових рішень стягувались аліменти на дітей від іншого шлюбу (дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3) до досягнення ними повноліття (а. с. 8-9, 20-22).
На момент подання ОСОБА_7 позову ці особи досягли повноліття, доказів про стягнення з відповідача коштів на їх утримання або на утримання інших осіб за виконавчими документами не подано.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що після досягнення повноліття молодшою дитиною ОСОБА_2 від іншого шлюбу та припиненням обов'язку по сплаті аліментів на її утримання його матеріальне становище покращилось, а тому обгрунтовано збільшив розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/6 до 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця.
Посилання апелянта на те, що судом не було враховано добровільне надання ним допомоги повнолітньому сину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який продовжує навчання, не можуть свідчити про незаконність постановленого рішення.
На відміну від ст. 180 Сімейного кодексу України, якою встановлено безумовний обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, ст. 199 цього Кодексу передбачено, що батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, лише за умови коли вони можуть надавати таку допомогу.
Виходячи з викладеного законодавець визначив пріоритетним право неповнолітніх дітей перед повнолітніми на отримання аліментів від батьків. Що ж стосується останніх, то вони мають право на утримання у випадку продовження навчання лише тоді, коли батьки спроможні надавати таку допомогу, в т. ч.3 врахуванням виконання ними обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей.
За встановлених судом обставин добровільне надання ОСОБА_2 матеріальної допомогу повнолітньому сину не може бути підставою для відмови в задоволенні заявленого позову про збільшення розміру аліментів.
Доводи апелянта не спростовують наведеного та викладених в рішенні суду першої інстанції висновків.
Тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.