Копія
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2010 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:
головуючого – підполковника юстиції Дацківа В.В.,
при секретарі – Лакатош Г.К.,
за участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора Марківа Р.Б., потерпілого ОСОБА_3 та захисника підсудного – адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно командира 2-ї гірськопіхотної роти військової частини А1778 капітана
ОСОБА_5, який наро-
дився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ангарськ Іркутсь-
кої області РФ, росіянина, громадянина України, з
вищою освітою, одруженого, маючого на утри-
манні одну малолітню дитину, раніше не судимого,
на військовій службі з серпня 1994 року та на зай-
маній посаді – з листопада 2004 року,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 424 ч. 1, 426 ч. 1 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
В С Т А Н О В И В:
Капітан ОСОБА_5 з листопада 2004 року по теперішній час проходить військову службу у в/ч А1778 на посаді командира 2-ої гірсько-піхотної роти.
У ніч з 5 на 6 липня 2009 року близько 01.00 год. у казарменному приміщенні 2-ої гірсько – піхотної роти в/ч А1778, солдат ОСОБА_6 застосував фізичне насильство до солдата ОСОБА_3, спричинивши останньому фізичний біль та моральне страждання.
6 липня 2009 року про факт застосування фізичного насильства солдатом ОСОБА_6 відносно ОСОБА_3, останній доповів підсудному.
У свою чергу капітан ОСОБА_5, в порушення вимог п. 1 ст. 11, ст.ст. 16, 58, 59, 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного Статуту ЗС України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та на власну користь, достовірно знаючи про наявний факт порушення статутних правил взаємовідносин між підлеглими військовослужбовцями ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та заподіяння внаслідок цього останньому тілесних ушкоджень, хибно розуміючи інтереси служби, з метою уникнення по ній проблем і недоліків, від 6 липня 2009 року і надалі, командиру в/ч А1778 та в правоохоронні органи про даний злочин, вчинений підлеглим – солдатом ОСОБА_6, не доповів, а побоюючись за свою подальшу репутацію, та з метою приховати від командування частини та військової прокуратури наявний факт нестатутних взаємовідносин між вищевказаними військовослужбовцями строкової служби у ввіреному йому підрозділі, незаконно помістив ОСОБА_3 у кімнату зберігання майна роти, де утримував останнього з 6 по 11 липня 2009 року.
Своїми протиправними діями підсудний умисно не виконав, будучи військовою службовою особою, дії, які за своїм службовими обов’язками повинен був і міг виконувати в силу покладених на нього законами України, військовими статутами та іншими нормативними актами обов’язків, внаслідок чого заподіяв істотну шкоду державі і встановленому порядку та інтересам проходження військової служби у вигляді: невжиття вищевказаних вимог нормативних актів щодо виконання відповідних заходів по викриттю злочину серед підлеглого особового складу, своєчасного виявлення і усунення їх причин; залишення цього правопорушення поза увагою командування частини; підриві, у зв’язку з цим, військової дисципліни у ввіреному підрозділі та в цілому у військовій частині, авторитету військової службової особи (командира роти), безкарності правопорушника за вчинені злочинні дії, а також наданні солдату ОСОБА_6, можливості тривалий час уникати відповідальності за вчинене кримінально каране діяння.
Окрім того, капітан ОСОБА_5, в порушення вимог ст.ст. 59, 112, 233, 234, 236 Статуту внутрішньої служби ЗС України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та на власну користь, вчиняючи дії які явно виходять за межі наданих йому прав і службових повноважень, з метою приховати вчинення злочину підлеглим – солдатом ОСОБА_6 та отримання тілесних ушкоджень підлеглим солдатом ОСОБА_7, незаконно помістив останнього у кімнату зберігання майна роти, яка не є житловим приміщенням, і заборонив йому при цьому виходити, окрім потреби в туалет, з даного приміщення та звертатися за медичною допомогою, незважаючи на наявні в останнього тілесні ушкодження та необхідністю отримання ним, у зв’язку з цим, невідкладної медичної допомоги. У цій кімнаті ОСОБА_3, без надання йому кваліфікованої медичної допомоги, відповідних санітарно-побутових умов та належних норм усіх видів забезпечення, передбачених для військовослужбовців вказаним законодавством та Статутами ЗС України, у період з 6 по 11 листопада 2009 року ночував, харчувався та виконував різні господарські роботи, в тому числі і підшивав бірки на речове майно у порушення встановленого розпорядку дня та встановлених командуванням частини вимог щодо тривалості службового часу і терміну для відпочинку, що заподіяло істотну шкоду державі, охоронюваним нею Конституцією України, вищевказаними Законами, Статутами ЗС України правам та інтересам військовослужбовця строкової служби солдата ОСОБА_3
(Вироком військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 21 жовтня 2009 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст.406 ч.2 КК України).
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю, дав аналогічні показання як викладено вище, у скоєному щиро покаявся та показав, що вранці 6 липня 2009 року він дізнався про факт застосування солдатом ОСОБА_6 до солдата ОСОБА_3 фізичного насильства, в результаті чого, останньому було спричинено травму лівого ока. З даного приводу він відібрав в нього пояснення, а окрім того дав ОСОБА_3 вказівку написати ще одне пояснення, що нібито той отримав травму від падіння та послідуючого удару обличчям об тумбочку. Обидві пояснюючі він в подальшому знищив. Надалі, бажаючи уникнути проблем по службі, він віддав потерпілому вказівку йти в кімнату зберігання майна роти і там знаходитись поки у того не зникнуть шкірні пошкодження в ділянці лівого ока та наказав не показуватись на території військової частини, щоб ніхто його не побачив. Надалі, у період з 6 по 11 липня 2009 року ОСОБА_3 постійно знаходився в кімнаті зберігання майна роти. При цьому, за його (підсудного) вказівкою, ОСОБА_3 на вечірніх перевірках відмічали як хворого. Про факт застосування фізичного насильства солдата ОСОБА_6 до солдата ОСОБА_3Г він командування в/ч А1778 не повідомив, через те, що не хотів проблем по службі та не хотів, щоб його підрозділ по військовій дисципліні був гірший за інших.
Крім повного визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному також підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні дав аналогічні показання, як викладено вище, доповнивши, що в результаті застосування до нього з боку ОСОБА_6 фізичного насильства, він потребував медичної допомоги, однак капітан ОСОБА_5 заборонив йому звертатися у пункт медичної допомоги військової частини для її отримання. Також зазначав, що у кімнаті для зберігання майна роти не було необхідних умов для проживання, які відповідно мають бути у спальному приміщенні казарми, зокрема він був змушений спати на матраці на підлозі, без постільної білизни та був позбавлений можливості вільно пересуватися по розташуванню підрозділу, жити в нормальних умовах разом з іншими співслужбовцями, визначених розпорядком дня і при цьому був змушений приймати їжу, яку йому приносили співслужбовці у антисанітарних умовах, поза межами солдатської їдальні, де він повинен був їсти, та відповідно дана їжа, яку йому приносили солдати, була постійно холодною, не у тій кількості в якій її дають у столовій, та цю їжу йому завжди приносили з запізненням.
Із показань допитаного у суді свідка п/п-ка ОСОБА_8 – бувшого командира в/ч А1778 слідує, що з 18.00 год. 5 липня по 18 год. 6 липня 2009 року черговим частини дійсно перебував к-н ОСОБА_5 Про застосування у цю ніч фізичного насильства з сторони солдата ОСОБА_6 до солдата ОСОБА_3 підсудний йому не доповідав, а тому по даному факту у частині службове розслідування призначене не було.
Свідок ст. л-нт ОСОБА_9 – начальник медичної служби в/ч А1778 у судовому засіданні показав, що в період з 5 по 11 липня 2009 року потерпілий ОСОБА_3 за медичною допомогою у медичний пункт військової частини не звертався.
Як слідує із показань свідка ст. л-та ОСОБА_10 – лікаря гігієнолога 56 СЕЛ – при огляді кімнати зберігання майна роти 2-ї гірсько-піхотної роти в/ч А1778, вказана кімната відповідно до положень Статуту внутрішньої служби ЗС України призначена суто для зберігання майна роти та особистого майна військовослужбовців. Проживання та харчування військовослужбовців у кімнаті зберігання майна роти є неприпустимим та є грубим порушенням всіх санітарних і гігієнічних норм.
Із дослідженого у судовому засіданні протоколу огляду кімнати зберігання майна 2-ої гірсько-піхотної роти вбачається, що дана кімната дійсно призначена для зберігання особистих речей військовослужбовців роти та є робочим місцем старшини роти. Дана кімната не є житловим приміщенням і містить антисанітарні умови для проживання та харчування військовослужбовців, про що свідчить відсутність необхідних предметів, зокрема ліжка, що позбавляє військовослужбовця нормального сну.
Відповідно до довідки з медичної роти в/ч А1556 від 28.11.2009 року вбачається, що солдат ОСОБА_3 у період з 5 по 11 липня 2009 року за медичною допомогою в медичну роту не звертався.
Як слідує із книги вечірньої перевірки 2-ої гірсько-піхотної роти в/ч А1778 за липень 2009 року - солдата ОСОБА_3 у період з 6 по 11 липня 2009 року відмічали як хворого, тобто такого, що відсутній у військовій частині.
Із витягу з наказу командира в/частини А1778 № 121 –НР від 3.07.2009 року слідує, що черговим частини з 5 на 6 липня 2009 року перебував командир 2-ої гірсько-піхотної роти капітан ОСОБА_5
Відповідно до наказу Командувача військ Зах. ОК № 218 від 20.11.2004 року капітана ОСОБА_5 призначено на посаду командира 2-ої механізованої роти в/частини А1778.
Оскільки капітан ОСОБА_5, будучи військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків – командиром 2-ої гірсько-піхотної роти в/ч А1778, в порушення вимог ст.ст. ст. 4, п. 1 ст. 11, ст. 16, п. 9 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, умисно, хибно розуміючи інтереси служби, з метою уникнення по ній проблем і недоліків, від 6 липня 2009 року і надалі, не доповів командиру в/ч А1778 та в правоохоронні органи про виявлений злочин, вчинений підлеглим – солдатом ОСОБА_6, а надалі побоюючись за свою подальшу репутацію, та з метою приховати від командування частини і військової прокуратури наявний факт нестатутних взаємовідносин між підлеглими військовослужбовцями строкової служби у ввіреному йому підрозділі, незаконно помістив солдата ОСОБА_3 у кімнату зберігання майна роти, де утримував останнього з 6 по 11 липня 2009 року, чим умисно не виконав дії, які за своїми службовими обов’язками повинен був і міг виконувати, заподіявши істотну шкоду державі і встановленому порядку та інтересам проходження військової служби у вигляді: невжиття вищевказаних вимог нормативних актів щодо виконання відповідних заходів по викриттю злочину серед підлеглого особового складу, своєчасного виявлення і усунення їх причин; залишення цього правопорушення поза увагою командування частини; підриві, у зв’язку з цим, військової дисципліни у ввіреному підрозділі та в цілому у військовій частині, авторитету військової службової особи (командира роти), безкарності правопорушника за вчинені злочинні дії, а також наданні солдату ОСОБА_6, можливості тривалий час уникати відповідальності за вчинене кримінально каране діяння, чим вчинив інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов”язка-
повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду, ці дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковано за ст. 426 ч.1 КК України.
Він же, будучи військовою службовою особою, в порушення вимог ст.ст. 59, 112, 233, 234, 236 Статуту внутрішньої служби ЗС України, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і службових повноважень, з метою приховати вчинення злочину підлеглим – солдатом ОСОБА_6 та отримання тілесних ушкоджень підлеглим солдатом ОСОБА_3, незаконно помістив останнього у кімнату зберігання майна роти, яка не є житловим приміщенням, де тримав того у період з 6 по 11 липня 2009 року, заборонивши при цьому йому виходити, окрім потреби в туалет, з даного приміщення та звертатися за медичною допомогою, незважаючи на наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, чим було унеможливлено надання останньому кваліфікованої медичної допомоги, можливості нормального ним харчування, відпочинку та проходження військової строкової служби у відповідності до вимог Статутів ЗС України.
Оскільки цими діями капітан ОСОБА_5 заподіяв істотну шкоду державі та охоронюваним державою правам і свободам окремих громадян, чим вчинив перевищення військовою службовою особою влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, такі дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковано за ст. 424 ч.1 КК України.
Разом з тим, захисник підсудного адвокат ОСОБА_4 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з проханням долучити до матеріалів справи та достежити у ході судового слідства письмове клопотання загальних зборів колективу управління в/ч А1556, підтримане командиром вказаної бригади, про звільнення капітана ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки вказаному військовому колективу.
Дане клопотання захисника підтримав у судовому засіданні і сам підсудний.
Помічник військового прокурора з приводу заявленого адвокатом клопотання заявив, що про вирішення даного клопотання, він покладається на розсуд суду, оскільки не усі офіцери бригади проголосували за підтримання клопотання про передачу к-на ОСОБА_5 їм на поруки (9 із 39 – проти).
Потерпілий по справі ОСОБА_3 з приводу вирішення клопотання захисника також послався на розсуд суду.
Після роз’яснення головуючим по справі вимог чинного законодавства, к-н ОСОБА_5 проти закриття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не заперечував і заявив, що суть вимог ст. 10 КПК та ст. 47 КК України йому зрозуміла.
Вислухавши думку всіх учасників процесу, оцінивши підстави та докази, на які вони послалися у своїх виступах, та враховуючи інші обставини справи, військовий місцевий суд знаходить клопотання загальних зборів колективу управління в/ч А1556 про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки такими, що підлягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.
Так, ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 424 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на строк від двох до п”яти років та ч. 1 ст. 426 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу або службового обмеження, або позбавлення волі на строк до трьох років..
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України дані злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості.
У відповідності до вимог ст. 47 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням підлягає особа, яка вперше вчинила злочин (злочини) невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Як слідує із матеріалів справи, доданих до неї у суді документів та пояснень учасників судового засідання, підсудний ОСОБА_5 дійсно вперше вчинив злочини, які по класифікації відносяться до злочинів середньої тяжкості, у скоєному щиро покаявся, визнавши свою вину. Колектив управління військової частини А1556 звернувся до суду з вмотивованим проханням у своєму клопотанні про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею його вказаному військовому колективу на поруки, які зобовязуються здійснювати над винним заходи виховного характеру. При цьому підсудний не заперечує проти закриття кримінальної справи за даною підставою і сам просить суд застосувати до нього дану норму Закону.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше ні у чому вартому осуду помічений не був, по місцю служби характеризується з позитивної сторони, на утриманні в нього перебуває малолітня дитина віком 1 рік і 3 місяці, а також те, що потерпілий ОСОБА_3 до нього претензій будь-якого характеру не має.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання к-на ОСОБА_5 можливе без фактичного застосування до нього покарань, передбачених санкціями ст.ст. 424 ч. 1, 426 ч. 1 КК України, у звязку з чим вважає за необхідне звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України і кримінальну справу відносно нього провадженням закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 282 КПК України, військовий місцевий суд
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 424 ч.1, 426 ч. 1 КК України на підставі ст. 47 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у звязку з передачею його на поруки колективу управління військової частини А1556 за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Контроль за поведінкою ОСОБА_5 покласти на командування військової частини А1556.
Кримінальну справу відносно ОСОБА_5 у відповідності до ст.ст. 10, 282 КПК України, провадженням закрити.
Запобіжний захід – підписку про невиїзд, до набрання постановою законної сили, залишити без зміни.
На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.
З оригіналом звірено.
Головуючий у справі
підполковник юстиції В. В. Дацків