Копія                                                                                      

  В  И  Р  О  К  

  І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И  

  24 листопада 2009 року                                                                                         м. Ужгород  

 Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – підполковника юстиції   В.В. Дацків  ,

при секретарі –   Дем”янюк О.Г.  ,

за участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції   Марківа Р.Б.  , потерпілих:   ОСОБА_3, ОСОБА_4   та захисника підсудного ОСОБА_5 – адвоката   ОСОБА_6  , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні в/ч А1778 кримінальну справу відносно бувших військовослужбовців вказаної військової частини солдатів запасу

ОСОБА_5  , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Волосянка Великоберезнянського

р-ну Закарпатської обл., українця, з середньою освітою,

не одруженого, раніше не судимого, призваного на стро-

кову військову службу у жовтні 2008 року, звільненого у

запас 20 жовтня 2009 року, тимчасово не працюючого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 406 ч. 3 КК України

                                                                    та     ОСОБА_7,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Виноградів Закарпатської обл., українця, з

середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше не

судимого, призваного на строкову військову службу у

жовтні 2008 року, звільненого у запас 20 жовтня 2009 ро-

ку, тимчасово не працюючого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.  406 ч. 3, 405 ч. 2 КК України.

 Судовим слідством військовий місцевий суд

  В С Т А Н О В И В:  

 З 5 травня 2009 року військовослужбовці строкової служби солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проходили службу на посаді операторів – навідників у в/ч А1778.  

Військовослужбовець строкової служби солдат ОСОБА_3 у вказаній військовій частині проходив службу на посаді механіка-водія з 5 травня 2009 року, а з 30 червня поточного року на посаді командира відділення проходив службу військовослужбовець строкової служби мол. сержант ОСОБА_4, який являвся для ОСОБА_7 начальником за військовим званням.

Під час проходження військової служби, солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_7, будучи військовослужбовцями строкової служби, в порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, стали на злочинний шлях, порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями, спільно, застосували до солдата ОСОБА_3 фізичне насильство, а солдат ОСОБА_7, крім цього, вчинив інші насильницькі дії та заподіяння побоїв начальнику – мол. с-нту ОСОБА_4, у зв’язку із виконанням останнім обов’язків з військової служби.

Так, 3 червня 2009 року близько 10.50 год. солдат ОСОБА_5 у спальному приміщенні 2 гірсько – піхотної роти казарменого приміщення в/ч А1778, спільно із солдатом ОСОБА_7, порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, діючи з метою показати свою уявну перевагу над своїм співслужбовцем солдатом ОСОБА_3 та принизити його гідність як військовослужбовця, застосували фізичне насильство до останнього, а саме: ОСОБА_5 наніс йому один удар кулаком правої руки в праве плече, від чого той відчув фізичний біль та моральне приниження, а надалі потерпілий ОСОБА_3, з метою захисту схопив солдата ОСОБА_5 обома руками, впавши разом з ним на підлогу.

Тоді ж, діючи з аналогічною метою, що і солдат ОСОБА_5, підсудний ОСОБА_7 наніс солдату ОСОБА_3 два удари ногами в область нирок, від чого останній перекинувся та відчув фізичний біль і моральне приниження.  

Після цього, ОСОБА_5 став з одного боку солдата ОСОБА_3, а ОСОБА_7 - з другого боку та діючи спільно, нанесли йому кожен по 5-6 ударів ногами по тілу, в область нирок, спини та ніг, від чого солдат ОСОБА_3 відчув фізичний біль та моральне приниження.

Того ж дня, увечері, в приміщенні 2-ї гірсько-піхотної роти в/ч А1778, біля місця несення служби днювальним, не зупиняючись на досягнутому, з наведених вище причин, підсудний ОСОБА_5 наніс солдату ОСОБА_3 біля 3-х ударів кулаком у груди і в праве плече, від чого той відчув фізичний біль та моральне приниження.

Крім цього, 6 липня 2009 року після 01.00 год., продовжуючи свої неправомірні дії, солдат ОСОБА_7 зайшов до спального приміщення вказаної роти та, розбудивши мол. с-нта ОСОБА_4, привів його до кабінету офіцера-психолога роти, де в цей час знаходились солдати строкової служби ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10  

Після цього, підсудний ОСОБА_7 пред’явив ОСОБА_4, який являється для нього начальником за військовим званням, вимогу про те, що той не може навести статутного порядку у ввіреному тому відділенні, а надалі, шляхом погрози, вчинив інші насильницькі дії - примусив одягти протигаз та ЗЗК (загально-захисний костюм) та заставив того віджиматись від підлоги.

Після того, як ОСОБА_4 виконав вимоги ОСОБА_7, останній діючи з метою принизити гідність мол. с-нта ОСОБА_4 в очах присутніх військовослужбовців, наніс йому один удар кулаком правої руки в груди, від чого той відчув фізичний біль та моральне приниження.

Далі, не зупиняючись на досягнутому, солдат ОСОБА_7, давши в руки потерпілому ОСОБА_4  офіцерський кашкет і примусивши, шляхом погрози, того надіти його (кашкет), виражаючи явну неповагу до сержантського складу – мол. сержанта ОСОБА_11, наніс йому 2-3 удари внутрішньою стороною долоні правої руки в голову, збивши кашкет та спричинивши вказаному потерпілому фізичний біль і моральне приниження.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 406 ч. 3, 405 ч. 2 КК України, визнав частково та показав, що 3 червня 2009 року близько 10.50 год. зайшов у спальне приміщення казарми і там побачив, що солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зчепившись, лежали на підлозі. Коли він почав їх рознімати, то, можливо, випадково штовхнув рукою потерпілого або наступив на нього ногою. Заявляє, що умисне ударів руками чи ногами потерпілому він не наносив.

6 липня 2009 року в кабінеті офіцера-психолога він був присутнім під час конфлікту між потерпілим ОСОБА_4та іншими військовослужбовцями, але якими, то уже не пам”ятає. Під час цього конфлікту він також один раз лише штовхнув рукою потерпілого в плече чи в ділянку грудей. Протигаз, ЗЗК та офіцерський кашкет він ОСОБА_4 не заставляв одівати та, відповідно, ударів останньому не наносив.

Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ст. 406 ч. 3 КК України, не визнав та показав, що 3 червня 2009 року він як вранці, так і увечері, будь-яких ударів потерпілому ОСОБА_3 в приміщенні казарми не наносив.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_7 та невизнання підсудним ОСОБА_5 своєї вини у скоєнні інкримінованих їм злочинів, їхня вина повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, як слідує із показань допитаного у суді потерпілого ОСОБА_3,  що 3 червня 2009 року біля 10.50 год. в спальному приміщенні 2-ої гірсько-піхотної роти в/ч А1778 солдат ОСОБА_5 у присутності солдата ОСОБА_7, принижуючи його честь та гідність як військовослужбовця, наніс йому удар кулаком правої руки в праве плече, після чого, він (потерпілий) схопив того за руки, щоб останній більше не міг наносити удари. Однак, підсудний продовжував боротись і вони разом впали на підлогу. У цей момент до них підбіг солдат ОСОБА_7 і наніс йому (потерпілому) два удари ногою в ділянку спини нище пояса, від яких він перевернувся на другий бік. Після цього ОСОБА_5 піднявся з підлоги і вони спільно з ОСОБА_7 почали наносити йому удари ногами по всьому тілу, а саме по ногах, в живіт, по спині, зупинившись лише після того, як прозвучала команда «Черговий на вихід». Скільки було ударів він точно не пам’ятає. Свідком його побиття підсудними був мол.сержант ОСОБА_12, який знаходився в спальному приміщенні. Від ударів, нанесених йому ОСОБА_5 та ОСОБА_7, він відчув сильний біль в поясниці та спині, а також заявляє, що вказаним побиттям було приниженого його честь та гідність, як військовослужбовця.

Крім цього,у цей же день, о 18.00 год. він заступив в добовий наряд днювальним по 2-му поверху. Біля 21.45 год. він ніс військову службу на місці постійного перебування днювального по роті (на тумбочці). У цей час до нього підійшов солдат ОСОБА_5 і без всяких причин наніс йому кілька ударів в груди та в праве плече, після чого мол. сержант ОСОБА_12, який там був присутній, сказав ОСОБА_5 щоб він залишив його.

Наступного дня ранком він прокинувся по команді «підйом». Коли почав підніматися з ліжка, то відчув біль в області спини. 5 червня 2009 року його госпіталізували в медичну роту на стаціонарне лікування. При обстеженні та лікуванні, він приховав факт свого побиття і лікарям та співслужбовцям в медичній роті про це не розповідав, оскільки не хотів тяганини з приводу виявлення факту побиття його ОСОБА_5 та ОСОБА_7 На лікуванні він перебував один тиждень.  

 Далі, на  початку липня 2009 року, біля 1.00 год. ночі в спальне приміщення 2-ої гірсько-піхотної роти зайшов солдат ОСОБА_7 та сказав йому іти за ним в кімнату офіцера-психолога. Зайшовши туди, він побачив, що там знаходились солдати ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 Окрім них, в приміщенні канцелярії знаходився молодший сержант ОСОБА_4 В подальшому, або ОСОБА_7 або ОСОБА_9 дали команду «Гази», після чого ОСОБА_4 надів протигаз та костюм «ОЗК» та почав віджиматись від підлоги. Надалі, солдат ОСОБА_7 підійшов до мол. сержанта ОСОБА_4 та наніс йому з розмаху один удар кулаком правої руки в область грудей. Надалі, він вийшов з канцелярії. Через деякий час він, перебуваючи у спальному приміщенні, почув як молодший сержант ОСОБА_4 кричав, щоб його більше не чіпали.

17 липня 2009 року, перед тим як він йшов отримувати свою заробітну плату, біля казарми, він зустрів солдата ОСОБА_5, який сказав йому, щоб він не забув підійти до нього після отримання зарплати. Через побоювання ОСОБА_5 та небажання віддавати свою заробітну плату, у цей день, приблизно о 21.00 год. він залишив територію в/ч А1778 та пішов у місто. Приблизно о 1.00 год. він повернувся на територію частини та заночував у тактичному класі, що розташований в парку частини.  

 23 липня 2009 року до військової частини за викликом командира роти капітана ОСОБА_13 приїхала його сестра ОСОБА_14 Розмова між ними відбувалась в приміщенні кімнати для відвідувачів на КПП частини. Під час розмови були присутні він, його сестра, ОСОБА_13 та ОСОБА_5 Під час даної розмови він розповів, що територію військової частини він залишав через побоювання застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_5 та через вимагання останнім від нього 700 доларів, які той ніби то заплатив м-ру ОСОБА_1 за те, що останній не дав ходу матеріалам розслідування по факту побиття його ОСОБА_5 ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_5 написав розписку про те, що більше не буде фізично та психологічно впливати на нього, яку забрала його сестра.

Із показань допитаного у судовому засіданні потерпілого мол. с-нта ОСОБА_4 слідує, що на початку липня 2009 року біля 1.00 год. до нього у спальному приміщенні підійшов солдат ОСОБА_7 та покликав до кабінету офіцера-психолога. Там знаходилися військовослужбовці строкової служби солдати: ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Солдати ОСОБА_9 та ОСОБА_7 почали говорити йому, що він поганий командир відділення і не справляється з своєю роботою. Надалі підсудний ОСОБА_7 привів в кімнату солдата ОСОБА_3 Після цього підсудний ОСОБА_7 в його (ОСОБА_4) адресу озвучив команду «Гази» та шляхом погрози заставив його одягнути плащ і протигаз та сказав віджиматися. Віджавшись від підлоги, він піднявся та скинув з себе протигаз, після чого до нього підійшов солдат ОСОБА_7 та з розмаху наніс йому один удар кулаком правої руки в область грудей, від чого йому було спричинено фізичний біль та моральне приниження в очах присутніх військовослужбовців нижчих від нього за військовим званням. Після цього, солдат ОСОБА_7 дав йому в руки офіцерський кашкет та сказав його одягти на голову. При цьому підсудний у його адресу сказав, що він «не любить офіцерів», після чого одразу 2-3 рази наніс йому удари долонею правої руки в голову, від чого кашкет впав на підлогу.

Допитаний в якості свідка солдат ОСОБА_12  показав,  що на початку червня 2009 року приблизно о 11.00 год. він зайшов в спальне приміщення та побачив там, що солдат ОСОБА_3 лежить на підлозі, а солдати ОСОБА_15 та ОСОБА_7 стоять по бокам від нього та наносять останньому удари ногами по всьому тулубу, крім голови. Вони нанесли йому десь по 3-4 удари, після чого прозвучала команда «Черговий роти на вихід» і обидва підсудні припинили бити ОСОБА_3. В подальшому, всі вийшли з спального приміщення.

В цей же день, приблизно о 22.00 год. він сидів на підвіконні біля посту днювального, а на пості днювального стояв солдат ОСОБА_3 У цей час біля місця несення служби днювальним проходив солдат ОСОБА_5 Він підійшов до потерпілого та наніс йому 2-3 удари кулаком правої руки в груди і в праве плече. Після цього, він (свідок) зупинив солдата ОСОБА_5 і сказав, щоб той більше не бив солдата ОСОБА_3 та розборонив їх.  

Дослідженими у суді показаннями свідка ОСОБА_16 встановлено, що у червні 2009 року, перебуваючи в добовому наряді «Днювальний КПП», до нього підійшов мол. сержант ОСОБА_12 та розповів, що солдати строкової служби ОСОБА_7 та ОСОБА_5, в його (ОСОБА_12) присутності разом побили солдата ОСОБА_3 У подальшому, після того як солдат ОСОБА_3  повернувся з медичної роти, де він лікувався, він його запитав, що з ним трапилося, на що той відповів, що його в підрозділі побили обидва підсудні, від чого у нього дуже сильно боліло в ділянці поясниці.

Із показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що 5 липня 2009 року, після опівночі, він зайшов в кабінет офіцера-психолога та побачив там солдатів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9  Через деякий час солдат ОСОБА_7 привів в кімнату офіцера-психолога мол. сержанта ОСОБА_4 У подальшому, від солдата ОСОБА_7 мол. сержанту ОСОБА_4 прозвучала команда «Гази», після чого той одягнув протигаз та ЗЗК і почав віджиматися від підлоги. Піднявшись, ОСОБА_4 зняв протигаз, після чого до нього підійшов підсудний ОСОБА_7 та наніс тому з розмаху один удар кулаком правої руки в область грудей. Після цього ОСОБА_7 дав ОСОБА_4 в руки офіцерський кашкет та в підвищеному агресивному тоні наказав йому одягти його. Коли ОСОБА_4 одягнув кашкет, ОСОБА_7 запитав його «Чи відомо йому, що він не любить офіцерів?», після чого одразу 2 чи 3 рази наніс йому удари долонею правої руки в голову, від чого кашкет впав на підлогу.

Із дослідженої у судовому засіданні заяви ОСОБА_5 від 23.07.2009 року на ім’я ОСОБА_18 (батька потерпілого ОСОБА_3)  вбачається, що підсудний ОСОБА_5 бере на себе зобов’язання більше не впливати фізично і психологічно на солдата ОСОБА_3

Згідно витягів з наказу командира в/ч А1778:

-   № 83 від 22.04.2009 р. - солдат ОСОБА_7 призначений на посаду заступника командира бойової машини – навідника-оператора 2 гірсько-піхотної роти;

-  № 90 від 05.05.2009 р. - солдат ОСОБА_5 призначений на посаду заступника командира бойової машини – навідника-оператора  цієї ж роти;

-   № 131 від 30.06.2009 р. - ОСОБА_4 призначений на посаду командира бойової машини – командира відділення роти та йому присвоєно чергове військове звання «молодший сержант»;

-   № 90 від 05.05.2009 р. - солдат ОСОБА_3 призначений на посаду механіка-водія 2 гірсько-піхотної роти.

Висновками військово-лікарської комісії №№ 72/995, 70/994 від 22.09.2009 р. підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_5, відповідно, були визнані придатними до проходження військової служби.

Оскільки солдат ОСОБА_5 3 червня 2009 року близько 10.50 год. у спальному приміщенні 2-ї гірсько-піхотної роти казарменого приміщення в/ч А1778, являючись військовослужбовцем строкової служби, спільно із солдатом ОСОБА_7 і в його присутності, в порушення ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, діючи з метою показати свою уявну перевагу над своїм співслужбовцем солдатом ОСОБА_3 та принизити його гідність як військовослужбовця, наніс йому один удар кулаком правої руки в праве плече, від чого той відчув фізичний біль та моральне приниження, а надалі, діючи з аналогічною метою, разом із солдатом ОСОБА_7 нанесли потерпілому ще по кілька ударів ногами по різних ділянках тіла, від чого останньому було спричинено фізичний біль та, крім цього, того ж дня, увечері в приміщенні 2-ї гірсько-піхотної роти в/ч А1778, біля місця несення служби днювальним, не зупиняючись на досягнутому, з наведених вище причин, солдат ОСОБА_5, наніс солдату ОСОБА_3 біля трьох ударів кулаком правої руки в груди та в праве плече, спричинивши останньому фізичний біль та моральне приниження, суд вчинене підсудним ОСОБА_5 кваліфікує за ст. 406 ч. 3 КК України, як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв, вчинені групою осіб.

Оскільки солдат ОСОБА_7 3 червня 2009 року, близько 10.50 год., у спальному приміщенні 2-ї гірсько-піхотної роти казарменого приміщення в/ч А1778, являючись військовослужбовцем строкової служби, аналогічно, в порушення викладених вище нормативних документів, діючи з метою показати свою уявну перевагу над своїм співслужбовцем солдатом ОСОБА_3 та принизити його гідність як військовослужбовця, спільно із солдатом ОСОБА_5 наніс ОСОБА_3 по кілька ударів ногами по різних ділянках тілу, від чого останньому було спричинено фізичний біль, чим вчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості що виявилося в завданні побоїв, вчинені групою осіб, суд ці дії підсудного ОСОБА_7 кваліфікує за ст. 406 ч.3 КК України.

Оскільки він же (ОСОБА_7) ,  6 липня 2009 року після 01.00 год., продовжуючи свої неправомірні дії, будучи незадоволений несенням військової служби мол. с-том ОСОБА_4, шляхом погрози, примусив його одягти протигаз та ЗЗК (загально-захисний костюм) та заставив віджиматись від підлоги, після чого, як той виконав вимогу ОСОБА_7, останній, діючи з метою принизити гідність потерпілого ОСОБА_4 в очах присутніх військовослужбовців, наніс йому один удар кулаком правої руки в груди від чого той відчув фізичний біль та моральне приниження, а надалі, не зупиняючись на досягнутому, виражаючи явну неповагу до сержантського складу – мол. с-нта ОСОБА_11 примусив того одягнути офіцерський кашкет та наніс йому два-три удари внутрішньою стороною долоні правої руки в голову, збивши кашкет та спричинивши потерпілому фізичний біль і моральне приниження, чим вчинив інші насильницькі дії та заподіяння побоїв щодо начальника у зв’язку із виконанням ним обов’язків з військової служби,  суд ці дії ОСОБА_7 кваліфікує за ст. 405 ч. 2 КК України.

Факт невизнання підсудним ОСОБА_5 та часткового визнання підсудним ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, суд дані твердження останніх оцінює критично і розцінює їх як форму захисту в судовому засіданні та намір уникнути та пом”ягшити відповідальність за скоєне. При цьому суд в основу вироку кладе показання обох потерпілих та названих вище свідків, які визнає їх достовірними, так як вони (показання) повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими матеріалами кримінальної справи, зокрема про час, місце та спосіб застосування насильства підсудними ОСОБА_5 і ОСОБА_7 по відношенню до потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_11. Крім цього, названі вище потерпілі та свідки, свої показання повністю підтвердили при проведенні з ними відтворення обстановки і обставин події та при проведенні очних ставок.

При обранні підсудному ОСОБА_5 виду та міри покарання військовий суд враховує те, що він злочин скоїв повторно і дану обставину визнає як обтяжуючу покарання.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як до служби в армії, так і під час її проходження характеризувалися з позитивної сторони, обидва до кримінальної відповідальності притягуються уперше, раніше ні в чому вартому осуду помічені не були,  від їх дій тяжких наслідків не настало, на даний час обидва уже звільненні зі Збройних Сил України, потерпілі до них претензій не мають та просять суворо їх не карати.  

Крім цього суд враховує безпосередню участь кожного у скоєнні даного злочину, зокрема, що ОСОБА_5 приймав більш активну участь – був ініціатором конфлікту та наносив більше ударів потерпілому ОСОБА_3, а ОСОБА_7 свою вину визнав часково.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу обох підсудних, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ними дій, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 без відбування покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 406 КК України та останнього – ще й передбаченого санкцією ч. 2 ст. 405 КК України, а тому вважає за необхідне звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до них ст. 75 того ж Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 331 КПК України, військовий місцевий суд

  З  А С У Д И В :  

      ОСОБА_5 та ОСОБА_7   визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого   ч. 3 ст. 406 КК України  , на підставі якої позбавити їх волі строком:

-   -       ОСОБА_5  на   4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців  ;

-   -       ОСОБА_7   на   3 (три) роки і 6 (шість) місяців.  

ОСОБА_7   визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого   ст. 405 ч. 2 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 3 (три) роки.  

За сукупністю злочинів, у відповідності до   ч. 1 ст. 70 КК України  остаточно призначити   ОСОБА_7   покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на   3 (три) роки і 6 (шість) місяців.    

У відповідності до   ст. 75 КК України   звільнити   ОСОБА_5 та ОСОБА_7   від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на   2 (два) роки   кожного, якщо вони протягом цього іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обовязки.

Згідно   ст. 76 КК України   зобовязати   ОСОБА_5 та ОСОБА_7   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично  зявлятися для реєстрації в ці органи.

Контроль за поведінкою   ОСОБА_5 і ОСОБА_7  покласти на орган виконання покарань за місцем проживання засуджених.  

Запобіжний захід відносно останніх – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

Судові витрати по справі, які полягають у виклику в суд потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_11, у розмірі 1227,19 грн., стягнути із засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_7  в дохід держави у рівних долях, тобто по 613 (шістсот тринадцять) грн. 60 коп. з кожного.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

  З оригіналом звірено.  

  Головуючий у справі  

  підполковник юстиції                                                             В.В. Дацків