Копія  

В  И  Р  О  К  

  І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И  

21 жовтня 2009 року                                                                                          м. Ужгород  

 Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – підполковника юстиції Дацківа В.В.,

при секретарі – Каменєвій Є.Ф.,

за участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Марківа Р.Б. та потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні в/ч А1778 кримінальну справу відносно бувшого військовослужбовця вказаної військової частини солдата запасу

                                                                             ОСОБА_6  , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя с. Світязькі Смаляри

Шацького району Волинської області, українця, з се- редньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше

не судимого, призваного на військову службу у жовтні

2008 року, звільненого у запас – 8 жовтня 2009 року,

тимчасово не працюючого,                                                                                                                                                      

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

В С Т А Н О В И В:  

З 23 грудня 2008 року військовослужбовець строкової служби солдат ОСОБА_6 проходив службу у в/ч А1778 на посаді стрільця – помічника гранатометника.  

У цій же військовій частині проходили службу на посаді номера обслуги роти вогневої підтримки та на посаді механіка-водія військовослужбовці строкової служби солдати ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відповідно.  

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_6, будучи військовослужбовцем строкової служби, в порушення вимог ст.ст.11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, став на злочинний шлях та  допустив  порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості.  

Так, у ніч з 5 на 6 липня 2009 року близько 01.00 год. у казарменому приміщенні 2-ої гірсько-піхотної роти в/ч А1778, солдат ОСОБА_6, попередньо розбудивши солдата ОСОБА_4 та відвівши його у кабінет офіцера-психолога роти, діючи з метою показати свою уявну перевагу над співслужбовцем ОСОБА_4 та принизити його гідність як військовослужбовця, застосував фізичне насильство до останнього,  а саме: наніс йому один удар коліном правої ноги у живіт, після чого вони почали боротися та впали на підлогу, а надалі, підвівшись, підсудний наніс потерпілому ще один удар головою у ділянку лівого ока, спричинивши йому фізичний біль та моральне страждання.  

Крім цього, 29 серпня 2008 року близько 08.15 год. продовжуючи свої неправомірні дії, солдат ОСОБА_6 на шикуванні особового складу роти перед казарменим приміщенням в/ч А1778               у присутності співслужбовців підрозділу, порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, діючи з метою показати свою уявну перевагу над солдатом  ОСОБА_3 та принизити його гідність як військовослужбовця, застосував фізичне насильство до останнього, а саме: наніс йому один удар кулаком правої руки у ділянку лівого ока, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах лівої орбітальної ділянки.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе у пред’явленому йому обвинуваченні фактично визнав повністю та дав показання, які відповідають викладеному вище, заперечивши лише те, що в ніч на 6 липня 2009 року він не піднімав з ліжка і не викликав потерпілого ОСОБА_4 з спального приміщення у кабінет офіцера-психолога роти. Його викликав хтось інший з військовослужбовців.

Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочині, вина ОСОБА_6 у скоєному підтверджується також наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що вночі з 5 на 6 липня 2009 року біля 01.00 год. у спальне приміщення роти зайшли військовослужбовці строкової служби солдати ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 До нього підійшов підсудний та, розбудивши, відвів у кабінет офіцера-психолога роти. У цей же кабінет зайшли солдати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і між ним та останнім зав’язалася розмова з питань проходження ним (ОСОБА_4) служби. У ході розмови ОСОБА_7 говорив йому про те, що він поганий військовослужбовець та не вміє нічого робити. До цієї ж розмови також підключився солдат ОСОБА_6 який додав, що він (потерпілий) має одягти протигаз. Через те, що це принизило його честь та гідність як військовослужбовця, він (ОСОБА_4) відмовився виконувати цей наказ. Будучи цим обурений, підсудний підійшов до нього та наніс йому один удар коліном правої ноги в ділянку живота. Від зазначеного удару він відчув фізичний біль та моральне приниження. Намагаючись заспокоїти солдата ОСОБА_6, з метою уникнути бійки, ОСОБА_4 схопив останнього обома руками та вони, зціпившись, впали на підлогу. ОСОБА_6, викрутившись, наніс йому ще один удар головою у ділянку лівого ока. Від зазначеного удару він відчув фізичний біль та моральне страждання, а також у нього з-під ока пішла кров.  

6 липня 2009 року про факт застосування фізичного насильства відносно нього солдатом ОСОБА_6 він розповів командиру 2-ї гірсько-піхотної роти к-ну ОСОБА_9, який з метою уникнення неприємностей по службі наказав йому весь час, поки не зійде синяк під лівим оком, знаходитися у кімнаті зберігання майна роти. У цій кімнаті ОСОБА_4 ночував та йому військовослужбовці туди приносили їсти. У період з 6 по 11.07.2009 р. він перебував у зазначеній вище кімнаті, де виконував різні господарські роботи, в т.ч. і підшивав бирки на речове майно.  

Із показань допитаного в суді потерпілого ОСОБА_3 слідує, що 29 серпня 2009 року біля 08.15 год. на шикуванні особового складу перед казарменим приміщенням він розмовляв з солдатами строкової служби та відчув як по його лівому вуху дали «щелбан». Коли він повернувся, то побачив солдата ОСОБА_6 та запитав, навіщо той це зробив, відштовхнувши його від себе.                              Не заспокоюючись, підсудний підійшов до нього та вони зчепилися. У цей час, підійшли військовослужбовці, та почали їх розбороняти. Коли їх розбороняли, ОСОБА_6, порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями, наніс йому (ОСОБА_3) один удар кулаком правої руки у ділянку лівого ока. Від зазначеного удару він відчув фізичний біль.  

Крім цього, від когось зі своїх співслужбовців йому стало відомо про те, що солдат ОСОБА_6 на початку липня 2009 року застосував фізичне насильство відносно солдата ОСОБА_4, однак обставини застосування фізичного насильства йому невідомі. Може зазначити лише те, що на вечірній перевірці солдата ОСОБА_4 відмічали як хворого. У останнього він бачив почервоніння на очному яблуці лівого ока. Також йому (потерпілому) відомо, що напротязі тижня ОСОБА_4 ховали від командування частини у кімнаті зберігання майна роти, йому                           у кімнату приносили їжу, а також він там і ночував.  

Як слідує із показань свідка солдата ОСОБА_10 -  з 5 на 6 липня 2009 року біля 01.00 год.  він у каптьорці пришивав бірки та чув у коридорі якийсь шум, крики. На слідуючий день він бачив у ОСОБА_4 синяк під лівим оком і останній йому повідомив, що його вночі вдарив солдат ОСОБА_6 6 липня 2009 року про факт застосування фізичного насильства солдатом ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_4 дізнався командир роти к-н ОСОБА_9 та прийняв рішення тримати потерпілого у кімнаті зберігання майна роти до того часу, поки у нього не зійде синяк. ОСОБА_4 пробув у кімнаті біля тижня, він там ночував, йому туди приносили їсти. 29.08.2009 року біля 08.15 год. на шикуванні особового складу перед казарменим приміщенням він особисто бачив, як солдат ОСОБА_6 наніс солдату ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки у ліве око.

Свідок ОСОБА_8 у суді показав, що біля 01.00 год. ночі 6 липня 2009 року він бачив, як  

солдат ОСОБА_6 у кабінеті офіцера-психолога роти пред”являв ОСОБА_4 претензії, що він поганий військовослужбовець, тобто розмова йшла стосовно проходження служби ОСОБА_4. Підсудний підійшов до потерпілого та наніс йому один удар коліном правої ноги у живіт. Від зазначеного удару ОСОБА_4 зігнувся. Будучи ображеним, останній схопив ОСОБА_6 за одяг, вони почали боротися і впали на підлогу. Одразу після того як підсудний викрутився, то зразу ж наніс солдату ОСОБА_4 один удар головою у ділянку лівого ока. На наступний день про факт застосування фізичного насильства солдатом ОСОБА_6 по відношенню до солдата ОСОБА_4  стало відомо командиру роти к-ну ОСОБА_9 Ним було прийнято рішення заховати солдата ОСОБА_4 у кімнаті зберігання майна роти до того часу поки у нього не зійде синяк. У цій кімнаті потерпілий пробув біля 7 діб. На вечірній перевірці солдата ОСОБА_4 відмічали як хворого.      

Із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що з 5 на 6 липня 2009 року біля 01.00 год. ночі, він знаходився у спальному приміщенні 2-ї гірсько-піхотної роти. До спального приміщення зайшли солдати строкової служби ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Між солдатом ОСОБА_4            та ОСОБА_6 виникла якась сутичка, а саме ОСОБА_4 не виконав якусь вимогу ОСОБА_6. Побачивши це та будучи цим обурені, солдати ОСОБА_7 і ОСОБА_6 повели потерпілого до кабінету офіцера психолога роти. Приблизно через 30 хв. хтось з військовослужбовців крикнув, що у ОСОБА_4 синяк. Коли ОСОБА_4 зайшов у спальне приміщення, він (ОСОБА_11) побачив у останнього під лівим оком синяк. Потім, від когось з співслужбовців йому стало відомо, що фізичне насильство відносно ОСОБА_4  застосував солдат ОСОБА_6.

29 серпня 2009 року біля 08.15 год. на шикуванні особового складу перед казарменим приміщенням він бачив, як солдат ОСОБА_6 застосував фізичне насильство відносно солдата ОСОБА_3, а саме наніс йому один удар кулаком правої руки у ділянку лівого ока. Внаслідок цього удару у потерпілого ОСОБА_3  під лівим оком з’явився синяк.  

Крім цього, факт застосування фізичного насильства з сторони ОСОБА_6 до обох потерпілих по окремих епізодах підтвердили, кожен окремо, також свідки: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Згідно протоколу огляду аркушу з книги вечірньої перевірки  2-ї гірсько-піхотної роти за  липень 2009 року встановлено, що у період з 6 по 11 липня 2009 року включно, солдата ОСОБА_4 відмічали як хворого.  

Як слідує із дослідженої в суді  довідки  командира в/ч А1778 - солдат строкової служби ОСОБА_6 у відносинах підлеглості з солдатами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували.  

Згідно витягів з наказів командира в/ч А1778:  № 294 від 23.12.2008 р. - солдат ОСОБА_6 призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 2-ї гірсько-піхотної роти; № 249 від 30.10.2008 р. солдат ОСОБА_4 - на посаду номера обслуги роти вогневої підтримки; № 83 від 22.04.2009 р. – солдат ОСОБА_3 призначений на посаду механіка-водія вказаної роти.  

 Відповідно до висновку судово-медичного експерта за № 992 від 17 вересня 2009 року - на момент судово-медичного обстеження на тілі гр-на ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця на шкірних покривах лівої орбітальної ділянки. Згідно даних довідки з поліклініки військової частини - у нього виявлено: «Травма верхньої та нижньої повіки в результаті тупої травми (29.08.2009 року) лівого ока». Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки сторонньої людини. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 29.08.2009 року і не суперечать обставинам справи. Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров’я строком до 6-ти днів і по цій ознаці кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров”я чи незначної стійкої втрати працездатності.  

Згідно висновку військово-лікарської комісії № 69/993 від 22.09.2009 року - солдат ОСОБА_6 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Оскільки солдат ОСОБА_6 вночі 6 липня 2009 року близько 01.00 год. в кабінеті офіцера- психолога 2-ї гірсько-піхотної роти казарменого приміщення військової частини А1778, в порушення вимог ст.ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, порушуючи статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, діючи з метою показати свою уявну перевагу над своїм співслужбовцем солдатом ОСОБА_4 та принизити його гідність як військовослужбовця, застосував фізичне насильство до останнього, а саме: наніс йому один удар коліном правої ноги у живіт та один удар головою у ліве око, спричинивши потерпілому фізичний біль та моральне приниження та, крім цього, 29 серпня 2009 року, близько 08.15 год. він же, продовжуючи свої протиправні дії, на шикуванні особового складу  військової частини у присутності співслужбовців підрозділу, з аналогічною метою, застосував фізичне насильство до солдата ОСОБА_3, а саме: наніс йому один удар кулаком правої руки у ділянку лівого ока, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах лівої орбітальної ділянки, суд вчинене ОСОБА_6 кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає скоєння злочину ОСОБА_6 повторно.

Разом з цим, при обранні ОСОБА_6 виду та міри покарання військовий суд враховує чистосердечне розкаяння підсудного у вчиненому, що по місцю проживання та проходження військової служби він характеризувався з позитивної сторони, до кримінальної відповідальності притягується уперше, раніше ні у чому вартому осуду помічений не був, від його дій тяжких наслідків не настало, його мама являється інвалідом 3-ї групи з дитинства і як слідує із показань підсудного – у даний час їй призначено 2-гу групу інвалідності, вона потребує сторонньої допомоги з його сторони, оскільки батько немає постійного місця роботи та змушений систематично виїжджати на заробітки за межі України, на утриманні у батьків перебуває ще неповнолітній син, а також те, що обидва потерпілі просять ОСОБА_6 суворо не карати.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу підсудного, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 406 КК України, а тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього ст. 75 того ж Кодексу.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

П Р И С У Д И В:  

ОСОБА_6   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого   ст. 406 ч. 2 КК України  , на підставі якої призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на   3 (три) роки.  

У відповідності до   ст. 75 КК України   звільнити   ОСОБА_6   від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на   1 (один) рік і 6 (шість) місяців  , якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Згідно   ст. 76 КК України   зобовязати   ОСОБА_6   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та в період іспитового строку повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на орган виконання покарань за місцем проживання засудженого.  

Запобіжний захід відносно   ОСОБА_6   – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, залишити без зміни.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону  через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

  З оригіналом звірено.  

  Головуючий у справі  

підполковник юстиції                                                                      В.В. Дацків