Копія                                                                                                                                                                                                                                      

  В  И  Р  О  К  

  І  М Е Н Е М         У  К  Р  А  Ї  Н  И  

  20 листопада 2009 року                                                                                            м. Ужгород  

 Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – підполковника юстиції   Дацківа В.В.  ,

при секретарі –   Лакатош Г.К.  ,

за участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону старшого лейтенанта юстиції   Серпухова О.О.   та захисника підсудного – адвоката   ОСОБА_3  , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно колишнього військовослужбовця військової частини А2063 старшого лейтенанта

                                                                       ОСОБА_4  , який наро-

дився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коростень Жито-

мирської області, українця, з вищою освітою, не  

одруженого, раніше не судимого, на військовій

службі - з травня 2001 року та на офіцерських по-

садах – з червня 2007 року,

 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 2 – 410 ч. 1,  410 ч. 1, 358 ч. 3 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

  В С Т А Н О В И В:  

 Старший лейтенант ОСОБА_4 в період з 22 червня 2007 року по 30 вересня 2008 року проходив військову службу на посаді помічника начальника штабу з захисту інформації та криптології – начальника служби захисту інформації в/ч А2063 (зараз ПВЗ в/ч А1556).

Наказом Командувача Сухопутних військ ЗС України № 748 від 18 грудня 2008 року ОСОБА_4 переведений для подальшого проходження військової служби до в/ч А2076 (м. Новоград-Волинський Житомирської області).  

Відповідно до посвідчення про відрядження № 196 від 23 травня 2008 року - з 25 травня по 7 червня 2008 року ст. лейтенанта ОСОБА_4 було направлено у службове відрядження у м. Київ до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Перед вибуттям у відрядження підсудний отримав у касі фінансово-економічної служби в/ч А2063, де перебував на грошовому забезпеченні, по роздавальній відомості № 54 від 23 травня 2008 року аванс на відрядження у розмірі 750,00 грн.

У період з 26 травня 2008 року по 6 червня 2008 року, перебуваючи у службовому відрядженні в м. Києві, ст. л-т ОСОБА_4 безоплатно проживав у своїх знайомих.

Разом із тим, під час перебування у вказаний період у м. Києві підсудний, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, бажаючи вчиняти такі дії і надалі у разі вибуття в наступні службові відрядження до м. Києва, вступив у змову із невстановленою слідством особою, та придбав у неї підроблені документи, які видаються підприємством, установою чи організацію і які надають права, з метою їх використання – квитанцію № 100211 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 948530 Київського туристичного готелю „Дружба” від 6 червня 2009 року, згідно яких він, нібито у період з 26 травня 2008 року по 6 червня 2008 року проживав у вищевказаному готелі та сплатив за це 1056,00 грн., а частину грошових коштів у  сумі 330,00 грн., виданих йому в якості авансу (за виключенням грошових коштів в якості добових на суму 420,00 грн.) привласнив та в послідуючому використав на власний розсуд.

Надалі, з метою приховати свої протиправні дії, пов’язані із розкраданням (привласненням) іншого військового майна – грошових коштів, виданих йому в якості авансу на відрядження, а також, з метою подальшого заволодіння, шляхом обману, рештою грошових коштів, нібито витрачених ним на оплату проживання у вищевказаному готелі на суму 726,00 грн., старший лейтенант ОСОБА_4, після повернення із службового відрядження, 9 червня 2008 року особисто подав до фінансово–економічної служби в/ч А2063 завідомо неправдиві документи – квитанцію № 100211 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 948530 Київського туристичного готелю “Дружба” від 6 червня 2008 року, відзвітувавшись таким чином за використання виданих йому в якості авансу грошових коштів на відрядження в сумі 750,00 грн. та про виникнення заборгованості військової частини А2063 перед ним на суму 726,00 грн.

У подальшому підсудний, згідно роздавальної відомості № 62 від 23 червня 2008 року отримав у касі в/ч А2063 грошові кошти у розмірі 200,00 грн., як відшкодування частини коштів, заборгованих йому військовою частиною, із суми 726,00 грн. нібито витрачених ним на проживання у Київському туристичному готелі „Дружба”, на підставі завідомо неправдивих документів -  квитанції  № 100211 та квитанції до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 948530, наданих ст. лейтенантом ОСОБА_4 до фінансово-економічної служби військової частини.

Крім цього, військовослужбовець в/ч А2063 ст. л-т ОСОБА_4, відповідно до посвідчення про відрядження № 267 від 26 серпня 2008 року, з 26 серпня по 4 вересня 2008 року вибув у службове відрядження у м. Київ до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, отримавши при цьому у касі фінансово-економічної служби в/ч А2063, де перебував на грошовому забезпеченні, по роздавальній відомості № 82 від 21 серпня 2008 року аванс на відрядження у розмірі 1000,00 грн.

У період з 27 серпня 2008 року по 3 вересня 2008 року, перебуваючи у службовому відрядженні в м. Києві, підсудний безоплатно проживав у своїх знайомих.

Разом із тим, під час перебування у вказаний період у м. Києві ОСОБА_4, реалізуючи раніше виниклий умисел на розкрадання іншого військового майна - грошових коштів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, знову вступив у змову із невстановленою слідством особою та придбав у неї підроблені документи, які видаються підприємством, установою чи організацію і які надають права, з метою їх використання – квитанцію № 101193 від 27 серпня 2008 року та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949350 Київського туристичного готелю „Дружба” від 3 вересня 2008 року, згідно яких він, нібито у період з 27 серпня по 3 вересня 2008 року проживав у вищевказаному готелі і сплатив за це 1200,00 грн., а частину грошових коштів у  сумі 616,54 грн., видані йому в якості авансу (за виключенням грошових коштів в якості добових на суму 300,00 грн., оплату постільної білизни в потязі – 10,00 грн., та вартості проїзду в потязі – 73,46 грн.), привласнив та в послідуючому використав на власний розсуд.

Надалі, з метою приховати свої протиправні дії, пов’язані із розкраданням (привласненням) іншого військового майна – грошових коштів, виданих йому в якості авансу на відрядження, а також, з метою подальшого заволодіння, шляхом обману, рештою грошових коштів нібито витрачених ним на оплату проживання у вищевказаному готелі на суму 583,46 грн., ст. лейтенант ОСОБА_4, після повернення із службового відрядження, 5 вересня 2008 року особисто надав до фінансово–економічної служби військової частини А2063 завідомо неправдиві документи – квитанцію № 101193 від 27 серпня 2008 року та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949350 Київського туристичного готелю „Дружба” від 3 вересня 2008 року, відзвітувавшись таким чином за використання виданих йому в якості авансу грошових коштів на відрядження в сумі 1000,00 грн. та про виникнення заборгованості військової частини А2063 перед ним на суму 583,46 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю, дав показання, які повністю відповідають викладеному вище, при цьому доповнив, що перебуваючи у відрядженнях у м. Києві, він весь час проживав у своїх знайомих. Будучи на території Галузевого державного архіву МО України, він познайомився із невідомим чоловіком, який запропонував йому (ОСОБА_4) придбати квитанції, які б підтверджували той факт, що під час відрядження він (підсудний) нібито проживав в одному із готелів м. Києва та сплатив за це певну суму грошових коштів. Бажаючи хоч якимось чином покрити свої особисті видатки за час відрядження він погодився на пропозицію вказаної особи та придбав у того квитанцію та квитанцію до прибуткового касового ордера Київського туристичного готелю „Дружба”. Невідома особа при цьому, запитавши його (ОСОБА_4) прізвище та ініціали, термін відрядження, особисто при ньому внесла відомості до вказаних квитанцій та передала їх йому, за що він передав їй біля 70-80 грн. Аналогічно він отримав у вказаної особи фіктивні квитанції і в серпні-вересні 2008 року. Усвідомлює, що своїми діями скоїв розкрадання грошових коштів, та замах на їх розкрадання а також використання підроблених документів, у скоєному щиро розкаюється та просить врахувати його зізнання. Крім цього він повністю відшкодував збитки, спричинені державі своїми неправомірними діями.

У подальшому, так як ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах, захисником підсудного – адвокатом ОСОБА_3 у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження  усіх доказів, які підтверджують вину ОСОБА_4 у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. З даним клопотання погодилися у судовому засіданні як державний обвинувач, так і сам підсудний та воно було задоволене судом. При цьому учасникам процесу, у відповідності до вимог ст. 299 ч. 3 КПК України було роз’яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оскільки ст. л-т ОСОБА_4, будучи військовослужбовцем, діючи з єдиним умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, умисно, незаконно привласнив інше військове майно – грошові кошти, видані йому в якості авансу на відрядження у в/ч А 2063, а саме: в період з 26 травня 2008 року по 6 червня 2008 року – в сумі 330,00 грн. та в період з 27 серпня 2008 року по 3 вересня 2008 року -  в сумі 616,54 грн., а всього на загальну суму 946,54 грн., які використав на власний розсуд, чим вчинив привласнення військовослужбовцем іншого військового майна (грошових коштів), суд  ці дії  підсудного кваліфікує за ст. 410 ч.1 КК України.

Оскільки він же ,  діючи з єдиним умислом на подальше розкрадання іншого військового майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, умисно, бажаючи шляхом обману протиправно заволодіти рештою грошових коштів, нібито витрачених ним на оплату проживання у Київському туристичному готелі „Дружба” за період з 26 травня 2008 року по 6 червня 2008 року на суму 726,00 грн. та за період з 27 серпня 2008 року по 3 вересня 2008 року на суму 583,46 грн., а всього на загальну суму 1309,46 грн., отримавши при цьому із каси в/ч А2063 по роздавальній відомості № 62 від 23 червня 2008 року грошові кошти у розмірі 200,00 грн., як відшкодування частини коштів, заборгованих йому військовою частиною, вчинивши тим самим усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не закінчив його з причин, які не залежали від його волі – відсутність решти грошових коштів у касі військової частини, чим вчинив закінчений замах на заволодіння військовослужбовцем іншим військовим майном (грошовими коштами) шляхом шахрайства, суд ці дії ОСОБА_4 кваліфікує за ст.ст. 15 ч. 2 - 410 ч.1 КК України.  

Оскільки він же ,  9 червня 2008 року та 5 вересня 2008 року, з метою приховати свої протиправні дії, пов’язані із розкраданням іншого військового майна – грошових коштів, виданих йому в якості авансу на відрядження, а також, з метою подальшого заволодіння, шляхом обману, рештою грошових коштів нібито витрачених ним на оплату проживання у Київському туристичному готелі “Дружба” за періоди з 26 травня 2008 року по 6 червня 2008 року та з 27 серпня 2008 року по 3 вересня 2008 року, після повернень із службових відряджень, особисто подав до фінансово–економічної служби в/ч А2063 завідомо неправдиві документи – квитанцію № 100211 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 948530 Київського туристичного готелю “Дружба” від 6 червня 2008 року, а також квитанцію № 101193 від 27 серпня 2008 року та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949350 вказаного готелю від 3 вересня 2008 року, чим вчинив використання завідомо підроблених документів, суд ці дії ОСОБА_4 кваліфікує за ст. 358 ч. 3 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується уперше, раніше ні в чому вартому осуду помічений не був, по місцю служби характеризується виключно з позитивної сторони, а також те, що на утриманні має 2-х батьків - пенсіонерів, добровільно у повному обсязі відшкодував заподіяні державі збитки.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу підсудного, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання у вигляді позбавлення та обмеження волі, а тому вважає за необхідне призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 410 КК України та перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції частини вказаної статті та ч. 3 ст. 358 КК України, застосувавши до нього ст.ст. 69 та 58 того ж Кодексу, призначивши покарання у виді службового обмеження.

Крім цього, приймаючи до уваги, що підсудний по місцю служби характеризується з позитивної сторони, виявляє бажання дальше проходити військову службу на офіцерських посадах, йому призначається покарання у вигляді службового обмеження, тому суд вважає за доцільне за скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України, не позбавляти ОСОБА_4 військового звання “старший лейтенант”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 330 КПК України, військовий місцевий суд

З А С У Д И В :  

ОСОБА_4   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого   ч. 1 ст. 410 КК України  , на підставі якої, із застосуванням   ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу  , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на   2 (два)    роки  , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку   15 (п»ятнадцяти)   процентів.

Його ж визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого   ст. 15 ч. 2 та ч. 1 ст. 410 КК України  , на підставі якої, із застосуванням   ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу  , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на   1 (один)    рік і 6 (шість) місяців  , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку   15 (п»ятнадцяти)   процентів.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого   ст. 358 ч. 3 КК України  , на підставі якої, із застосуванням   ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу  , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на   1 (один)    рік  , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку   10 (десяти)   процентів.

За сукупністю злочинів, у відповідності до   ч. 1 ст. 70 КК України   остаточно призначити   ОСОБА_4   покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді службового обмеження строком на   2 (два)    роки  , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку   15 (п»ятнадцяти)   процентів.

Запобіжний захід відносно   ОСОБА_4   – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.  

Речові докази по кримінальній справі, перелічені на а.с. 83-86, після вступу вироку в законну силу залишити при матеріалах кримінальної справи.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону  через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

  З оригіналом звірено.  

  Головуючий у справі  

підполковник юстиції                                                                      В.В. Дацків