Справа № 420/3122/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року                                                                                                       м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Гусев О.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

- зобов`язати Головне Управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто у розмірі 83 300 (восьмидесяті трьох тисяч трьохсот) грн.

Ухвалою суду від 28.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) та призначено судове засідання на 13.06.2019 року.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Головного Управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав  викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 205 КАС України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом №622 о/с від 28 серпня 2015 року позивача було звільнено у запас ЗСУ за пунктом 64 “б” (через хворобу).

Висновком МСЕК від 22 вересня 2015 року позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, що пов`язана з  проходженням служби в ОВС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААВ№785693.

01.09.2016 року під час повторного огляду обласною МСЕК позивачу було встановлено вищу групу інвалідності – другу, що пов`язана з проходженням служби в ОВС, з 15% втрати професійної працездатності, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААВ №807402.

Оглядом МСЕК від 02.08.2018 року позивачу було встановлено втрата професійної працездатності ще на 15%, що підтверджується довфдкою про резульаьти визначення у застрахованій особи ступені втрати професійної працездатності у відсотках.

Позивач 14.08.2018 року звернувся до голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області із заявою  про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності.

20.03.2019 року за  Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Одеській області було відмовлено у нарахуванні грошової допомоги в більшому розмірі, у зв`язку з тим, що повторний огляд був здійснений 02.08.2018 року, тобто через три роки після первинного встановлення інвалідності.

Позивач вважає таку відмову протиправною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно із п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Відповідно до п. 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

За приписами пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Наведені норми Порядку № 850 свідчать, що саме Міністерство внутрішніх справ України вирішує питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

З 07.11.2015 набрав чинності Закон України “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію”.

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

МВС України мотивував свою відмову у виплаті одноразової грошової допомоги наявністю обставин, передбачених пунктом 4 Порядку №850.

Згідно з вказаною нормою, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено що позивачу встановлено третю групу інвалідності 22.09.2019 року. Під час повторного огляду 01.09.2016 року позивачу було встановлено вищу групу інвалідності – другу групу.

Отже, позивачем у строк передбачений п.4 Порядку №850 було встановлено вищу групу інвалідності.

Підсумовуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” та порядку №850.

Суд зазначає, що Законом України “Про міліцію”,  не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850, не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Суд констатує, що вичерпний перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач при відмові в призначенні одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 18 жовтня у справі № 369/13187/17, від 28.02.2019 у справі №816/1699/18.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного для відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідачі не надали суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                     В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного Управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зобов`язати Головне Управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто у розмірі 83 300 (восьмидесяті трьох тисяч трьохсот) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Суддя                                                                                            О.Г. Гусев

          Повний текст Рішення складено та підписано суддею 24 червня 2019 року.

          .