Справа № 2607/6311/12

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Борисенко О.І., особи, яка подала скаргу ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - скаржник) звернувся до Подільського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни (надалі за текстом - приватний виконавець) посилаючись на те, що 11 березня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2607/6311/12 виданим 18.01.2013 року Подільським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 523 225, 02 грн. Того ж дня, приватним виконавцем винесемо постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на всі рахунки боржника. Такі дії приватного виконавця скаржник вважає неправомірними, а постанову про накладення арешту на рахунки боржника незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у 2017 року ним відкрито рахунок № НОМЕР_1 у банку в ПАТ «УкрСиббанк», на який сплачується заробітна плата, чим, з огляду на ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», на думку скаржника, порушується право на отримання доходу. Крім того, останнім зазначено, що приватним виконавцем порушено строки щодо вчинення виконавчих дій, оскільки постанова про арешт коштів боржника винесена в день відкриття виконавчого провадження, та є такою, що винесена передчасно, ще й помилковим зазначенням дати народження, та невірно вказаної назви стягувача.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.

В судове засідання приватний виконавець не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

17.05.2019 р. приватним виконавцем подано пояснення по суті скарги, в яких остання просила відмовити у задоволенні скарги, та посилаючись на положення ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. До перелічених рахунків рахунок боржника не відноситься. Згідно ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. ПАТ «УкрСиббанк» прийняв постанову про арешт коштів боржника, тому рахунок боржника, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на якій заборонено законом. З наданої боржником виписки неможливо встановити, що рахунок № НОМЕР_1 призначений лише для виплати заробітної плати. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунках, заборонено звертати стягнення (ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»). На підтвердження спеціального статусу рахунку боржником доказів не надано, як і доказів, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення. Щодо доводу скаржника, що постанову про арешт коштів приватний виконавець виніс передчасно, оскільки станом на дату винесення приватний виконавець не знав і не міг знати, що в скаржника відкриті рахунки, зазначено, що положення законодавства не містять імперативної норми, яка б вказувала на те, що перед винесенням постанови про арешт коштів боржника, виконавець зобов`язаний виявити дані кошти.

З урахуванням положень статті 450 ЦПК України, суд вбачає за можливе розглянути скаргу на підставі наявних матеріалів, що відповідає правилам частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, установив, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частини першої, другої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що 11 березня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2607/6311/12 виданим 18.01.2013 року Подільським районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 523 225, 02 грн. (а.с. 7).

11.03.2019 р. приватним виконавцем винесемо постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на всі рахунки боржника (а.с. 10).

12.03.2019 р. постановою приватного виконавця змінено назву стягувача з Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» на акціонерне товариство «Універсал Банк» (а.с. 34).

Як вбачається з супровідного листа приватного виконавця від 11.03.2019 р. № 58589686 - постанову про арешт коштів боржника від 11.03.2019 р. у виконавчому проваджені № 58589686 направлено всім банківським установам України (а.с. 25-28).

Згідно виписки за картковим рахунком клієнта за період з 25.02.2016 р. по 25.03.2019 р. №26204806612334 станом на 25.03.2019 р. доступні кошти в розмірі 1 636 358, 55 грн., при цьому, власних коштів 1931,73 грн., поповнення 99650,66 грн., списання 62 393, 42 грн., опис за картковим рахунком містить не тільки зарахування заробітної плати, а й інші проведені операції. Всього заарештовано коштів 1 675 547, 52 грн. (а.с. 14).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність суб`єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 р., під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, тощо.

Більше того, згідно із Рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, здійснення органом державної влади, в даному випадку делегованих повноважень приватним виконавцям, дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх самостійно, визначено Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 3 статті 5 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання: 1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця; 2) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти, заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлений обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом та право виконавця з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Відповідно до положень ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

За приписами ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно з ч. 2, 3, 4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За приписами ч.1, 3 ст.68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно положень ч.2 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсій.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Так, відповідно до п.1.2. р. І Наказу МФУ № 758 від 22.06.2012 року «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та небюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

Таким чином, суд погоджується з доводами приватного виконавця щодо того, що наведеними законодавчими положеннями визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання.

А відтак, у зв`язку з прийняттям ПАТ «УкрСиббанк» постанови про накладення арешту на рахунок боржника у ВП №58589686, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Виходячи з вищенаведених вимог діючого законодавства України та з врахуванням встановлених по справі обставин суд вважає, що приватний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження та наклав арешт на кошти боржника, оскільки діяв на підставі та в межах закону, і його дії направлені безпосередньо на виконання рішення суду, тому вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Доводи боржника про те, що приватний виконавець передчасно виніс постанову про арешт коштів боржника, оскільки приватний виконавець станом на 11.03.2019 року, не знав і не міг знати про наявність будь-яких рахунків скаржника, суд вважає хибним, оскільки положення чинного законодавства не містять імперативної норми, яка б вказувала на те, що перед винесення постанови про арешт коштів боржника, виконавець зобов`язаний виявити кошти боржника, тим самим погоджуючись з доводами приватного виконавця.

Аргументи скаржника про те, що приватним виконавцем накладений арешт на заробітну плату є безпідставними, оскільки скаржником в судовому засіданні не доведені та спростовуються випискою за картковим рахунком клієнта, відповідно до якої зазначений скаржником рахунок є фактично поточним (картковим) рахунком, на який можуть зараховуваться будь-які надходження (грошові кошти), а не виключно грошові кошти, які перераховуються як заробітна плата. Також, суд не приймає в якості належного доказу, довідку представництва «Лайвстрім ЛЛС» від 27.03.2019 р. за вих. № 03/14, оскільки отримання скаржником заробітної плати на картковий рахунок № НОМЕР_1 не доводить належності такого рахунку до рахунку із спеціальним режимом використання.

До такого висновку суд приходить, також, з огляду на те, що АТ «УкрСибБанк» не повернув приватному виконавцю його постанову про накладення арешту на рахунок боржника без виконання та не повідомив про цільове призначення рахунку, як це передбачено ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1.2. розділу І Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 22.06.2012 № 758, рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та небюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом вказаної норми арешт, накладений на кошти боржника, може бути знятий державним виконавцем лише після надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець не отримувала від АТ «УкрсибБанк» документів, які б підтверджували, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Таким чином, накладаючи арешт на рахунок заявника, приватний виконавець здійснювала заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження», тобто, діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до норм законодавства.

Що стосується доводу скаржника щодо звільнення його в подальшому після арешту карткового рахунку, суд відноситься до такого твердження критично та не бере до уваги, адже саме по собі накладення арешту на рахунок, не породжує обставини для звільнення працівника, згідно норм Кодексу законів про працю України.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служб під час виконання судових рішень у цивільних справах» встановлено, що відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пунктом 2 цієї Постанови визначено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України, законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких підстав, скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця є не обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 19, 33 Конституції України, положеннями Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», статтями 208, 258-261, 353, 354, 431, 447-453, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - залишити без задоволення;

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Гребенюк