Справа № 2-92-10

                       Р І Ш Е Н Н Я

                    Іменем      України

18 лютого 2010 року    Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Михайленко В.Г.

          при секретарі     Хитрук К.М.

          адвоката          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані справу за позовом ОСОБА_2 до Уманського державного аграрного університету про скасування наказу Уманського державного аграрного університету за №34-к «Про звільнення співвробітника» від 31.03.09р., скасування наказу за №50-а від 22.02.09р. «Про надання додаткових відпусток, матеріальної допомоги та стягнень» в частині накладення стягнення у вигляді догани ОСОБА_2, поновити ОСОБА_2 на посаді фахівця 2-ї категорії інституту післядипломної освіти та дорадництва Уманського державного аграрного університету, зобов’язання відповідача виплатити ОСОБА_2 середньомісячний заробіток на період її вимушеного прогулу (незаконного звільнення), стягнення моральної шкоди та судових витрат,

                      В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаною заявою посилаючись на те, що вона з першого лютого 2006 року працювала в УДАУ на посаді фахівця 2-ї категорії інституту післядипломної освіти та дорадництва.

    31 березня 2009 року було винесено наказ №34-к про звільнення з посади фахівця 2-ї категорії інституту післядипломної освіти та дорадництва, з 01 квітня 2009 року за систематичне невиконання обов’язків покладених трудовим договором і невиконання правил трудового розпорядження університету.

    Підставою звільнення стала службова записка директора ОСОБА_3 від 31.03.2009 року.

    Перез оголошенням наказу про звільнення, керівництво Університету не запропонувало надати будь-яких пояснень.

    Звільнення із займаної нею посади відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), що суперечить вимогам ст.43 КЗпП України.

    Вважає, що наказ про звільнення є безпідставним та таким, що суперечить вимогам трудового законодавства.

    В зв’язку з протиправними діями відповідача щодо звільнення, їй було завдано моральну шкоду, яка була завдана в наслідок порушення прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з незаконним звільненням, тобто в зв’язку з прийняттям неправомірного рішення.

    В судовому засіданні позивачка повністю підстримала свої позовні вимоги.

    Представники відповідача позов не визнали і посилаючись на те, що ОСОБА_2 дійсно не виконувала своїх функціональних обов’язків, не виконувала правил трудового розпорядку.

    Заслухавши сторонни, свідків і дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає по слідуючим підставам.

    Відповідно до ст.233 КУпП працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про  порушення свого права, а в справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, або з дня вручення трудової книжки.

Згідно наказу №34 –к від 31 березня 2009 року ОСОБА_2 звільнена з посади фахівця 2-ї категорії  з 1 квітня 2009 року за систематичне невиконання обов’язків покладених на неї трудовим договором і не виконання правил трудового розпорядку університету.

Як пояснила позивачка ОСОБА_2 про наявість вказаного наказу вона дізналась 1 квітня 2009 року, так як зателефонувала в університет, а сама у вказаний день на робочому місці була відсутня.

Крім того представник позивачки звернувся до суду з додатковим клопотанням про скасування наказу за №50-а від 22.02.2009 року «Про надання додаткових відпусток, матеріальної допомоги та стягнень» в частині накладення стягнення догани ОСОБА_2 і яких-небуть обгрунтувань не надано і доказів, які б давали підстави для скасування вказаного наказу не виявлено.

Вказані обставини були підтверджені як представником відповідача так і свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, крім того згідно акту від 6.04.2009р. складений представниками відділу кадрів університету 6.04.2009р. ОСОБА_2 з’явилась у відділ кадрів і булла ознайомлена з наказом №34-к від 31.03.09р. і їй було запропоновано отримати трудову книжку, на що вона категорично відмовилась.

Таким чином в суді достовірно встановлено, що ОСОБА_2 з 1 квітня знала про навність наказу про її звільнення, з 6 квітня була ознайомлена з вказаним наказом і без поважних причин пропустила всі процесуальні строки для звернення до суду.

ОСОБА_2 не зверталася до суду з заявою про поновлення строків пропущених з поважних причин і причини пропуску суду не надала, а тому суд вважає, що по вказаним підставам позовна заява задоволенню не підлягає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 57, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.150, 233, 236 КЗпП суд,-

                        В И Р І Ш И В :

    ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропущенням строку звернення з позовною заявою до суду.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. У разі неподання заяви про апеляційне оскарження рішення набирає законної сили. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після закінчення встановленого строку.

Головуючий                         В.Г.Михайленко