Справа № 132/4147/18

Провадження № 22-ц/801/1324/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 рокуСправа № 132/4147/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Ковальчука О.В.,

суддів :                        Сала Т. Б., Якименко М. М.

розглянувши порядку письмового провадження цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області, постановлену у цій справі 23 квітня 2019 року у м. Калинівці суддею цього суду Павленком І. В,

       В С Т А Н О В И В:        

14 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі – ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал») звернулося до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, мотивуючи її тим, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року у справі № 132/3504/17 замінено стягувача – Приватне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на правонаступника – ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року у справі № 2-893/10.

Оскільки заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні була подана в межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, але на момент набрання ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року законної сили, а саме, 30 серпня 2018 року, цей строк закінчився, заявник просив визнати поважними причини пропущення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року, виданого на виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року; поновити ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що строк повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа після його повернення стягувачу 30 березня 2015 року закінчився 30 березня 2016 року, тобто ще до заміни стягувача у виконавчому провадженні. Поважних причин, які б унеможливлювали пред`явлення цього виконавчого листа до виконання попереднім стягувачем – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заявником не наведено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду у зв`язку з тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що після повернення 30 березня 2015 року виконавчого листа з примусового виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року стягувачу строк для повторного його пред`явлення до виконання становить 1 рік, як це визначено Законом України «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 04 листопада 2010 року, а не 3 роки, згідно з чинною на момент його видачі редакцією.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», посилавшись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задовольнити.

06 червня 2019 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що вона оскаржувану ухвалу вважає законною, а тому просить апеляційний суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам у повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що граничний строк для повторного пред`явлення виконавчого листа від 10 вересня 2010 року до виконання є 30 березня 2016 року, про що свідчить витяг з державного реєстру та постанова про повернення виконавчого документу, отже посилання заявника на положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016 року є необґрунтованими, оскільки строк пред`явлення вказаного виконавчого листа був прострочений ще до моменту прийняття цього Закону.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку про те, що положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року в частині строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи, видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід`ємно пов`язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі.

Із такими висновками суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх неправильно застосувавши норми матеріального права з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року, яке набрало законної сили 21 вересня 2010 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 26 495 грн 02 к., 264 грн 95 к. державного мита та 120 грн 00 к. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ().

09 листопада 2010 року Калинівським районним судом Вінницької області видано виконавчий лист № 2-893/10 зі строком пред`явлення до виконання 3 роки, а саме до 12 жовтня 2013 року (а. с. 22).

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції Вінницької області від 30 березня 2015 року цей виконавчий лист був повернутий стягувачу через відсутність майна та коштів боржника (а. с. 19).

 25 жовтня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулось до Калинівського районного суду Вінницької області із заявою про заміну стягувача у виконавчому проваджені, яку ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області 15 серпня 2018 року задоволено, замінено стягувача – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника – ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні № 2-893/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 26495 грн 02 к., а також 264 грн 95 к. державного мита та 120 грн 00 к. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 4-5). Вказана ухвала місцевого суду набрала законної сили 30 серпня 2018 року, та була направлена ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 06 вересня 2018 року (а. с. 6).

У статті 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що  відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа (09 листопада 2010 року), строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становив 3 роки (п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону).

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року, що діяла на момент повернення виконавчого документу стягувачу (30 березня 2015 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явленні до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 2, 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла станом на 30 березня 2015 року, встановлено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Проте, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04 листопада 2010 року, який набрав чинності 08 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком Верховного суду у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 754/2039/16-ц.

Отже, враховуючи те, що виконавчий лист з примусового виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року було видано 09 листопада 2010 року, тобто до набрання чинності Законом України від 04 листопада 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що після його повернення стягувачу 30 березня 2015 року строк для повторного його пред`явлення до виконання становить 1 рік – до 30 березня 2016 року, як це визначено Законом України «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 04 листопада 2010 року, а не 3 роки, а саме, до 30 березня 2018 року, згідно з чинною на момент його видачі редакцією.

02 червня 2016 року прийнято новий Закон України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до положень ч. 1 ст. 12 якого строк пред`явлення виконавчих документів до виконання становить 3 роки.

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції, строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками Верховного суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, а тривав до 30 березня 2018 року.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час розгляду справи судом, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 433 ЦПК України  у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У ч. ч. 1, 2, 3 ст. 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

З матеріалів справи видно, що 24 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/23, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив), а ПАТ «Вектор Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 014/035-19/60036 від 13 березня 2008 року та до ОСОБА_2 за Договором поруки 014/035-19/60036 від 13 березня 2008 року.

24 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» був укладений Договір відступлення права вимоги № 24062016, відповідно до умов якого ПАТ «Вектор Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 014/035-19/60036 від 13 березня 2008 року та до ОСОБА_2 за Договором поруки 014/035-19/60036 від 13 березня 2008 року.

Право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набуте ТОВ «ФК «Профіт Капітал» по Договору відступлення права вимоги № 24062016 включає також заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно за рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року по справі № 2-893/10 на підставі виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада2010 року.

25 жовтня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулось до Калинівського районного суду Вінницької області із заявою про заміну стягувача у виконавчому проваджені з виконання виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року, тобто в межах строку пред`явлення цього виконавчого листа до виконання, проте, місцевим судом, в порушення вимог ч. 3 ст. 442 ЦПК України, розглянуто вказану заяву лише 15 серпня 2018 року, тобто з порушенням десятиденного строку її розгляду.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 2-893/10 направлено на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 06 вересня 2018 року.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з порушенням Калинівським районним судом Вінницької області строків розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було позбавлено можливості для повторного пред`явлення виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року до виконання до 30 березня 2018 року, що, в свою чергу, є поважною причиною пропущення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того апеляційним судом також враховується наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В доповнення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (№ 18357/91, п. 40) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, тому оскаржувана ухвала в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про визнання поважними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року до виконання та поновлення ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» пропущеного строку пред`явлення цього виконавчого листа до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389, 443 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» задовольнити, ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задовольнити, визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року по боржнику ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), виданого на виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року у справі № 2-893/10.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ – 39992082, адреса реєстрації: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071) пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-893/10 від 09 листопада 2010 року по боржнику ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), виданого на виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2010 року у справі № 2-893/10.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                О.В. Ковальчук

Судді :                                        Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Текст постанови виготовлено 27 червня 2019 року.