Справа № 708/536/19

Номер провадження № 2/708/158/19

Р і ш е н н я

Іменем України

25 червня 2019 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

                в складі:

                       головуючої - судді Ткаченко С.Є.

                       при секретарі – Тендітній Л.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої дитини та пені за виникнення заборгованості по сплаті аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що згідно до рішення Чигиринського районного суду від 07.02.2018 року було змінено розмір та спосіб стягнення аліментів з відповідача і стягнуто з останнього на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу).

На підставі виконавчого листа від 12.03.2018 року Чигиринським районним відділом ДВС було відкрите виконавче провадження з примусового виконання даного рішення суду.

Однак відповідач сплачував аліменти на утримання дитини несвоєчасно і не в повному обсязі, в зв`язку з чим станом на 01.04.2019 року утворилася заборгованість по аліментах у розмірі 16601,34 грн., що підтверджується відповідним розрахунком державного виконавця.

Виходячи з цієї заборгованості, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відповідачем за період з 01.05.2018 року по 16.05.2019 року становить 29746, 56 грн.

З урахуванням того, що сума пені перевищує суму боргу по аліментах, що не узгоджується з вимогами ст. 196 СК України, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі заборгованості по аліментах - 16601,34 грн., оскільки вважає, що заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача, адже про обов`язок сплачувати аліменти на утримання сина він знав, а також заборгованість по аліментах у розмірі 16601,34 грн., що в загальному становить 33202,68 грн.

В судовому засіданні позивачка спочатку підтримала свої позовні вимоги, а після отримання від державного виконавця остаточного розрахунку заборгованості зменшила їх та прохала стягнути з відповідача заборгованість по аліментах у розмірі 16354,84 грн. та пеню за несвоєчасну сплату аліментів в тій же сумі 16354,84 грн., пояснивши суду, що вона вважає неправильним, коли батько спілкується з дитиною, але нічим їй не допомагає.

А тому вона хоче, щоб відповідач вчасно сплачував аліменти на утримання сина.

Відповідач позов спочатку визнав, а в даному судовому засіданні не визнав в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, і пояснив суду, що аліменти не сплачував, оскільки знаходився на лікуванні, а також не мав роботи, у зв`язку з чим перебував на обліку в центрі зайнятості.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно до рішення Чигиринського районного суду від 09.11.2006 року, з відповідача на користь позивачки стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 60 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття.

А відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.02.2018 року змінено розмір та спосіб стягнення з відповідача аліментів і стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу), але не менше встановленого мінімального розміру аліментів, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 12.03.2018 року і сторонами не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судячи з наданого позивачкою розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного 15.04.2019 року ст. державним виконавцем Чигиринського районного відділу ДВС Журавльовою М.В., заборгованість відповідача по сплаті аліментів за час перебування виконавчого документа на виконанні в даному відділі ДВС за період з 01.04.2018 року по 31.03.2019 року складає 16601,34 грн.

З цього ж розрахунку також вбачається, що відповідач протягом усього часу перебування виконавчого листа на виконанні у вказаному відділі ДВС аліменти на утримання сина сплачував частково і не в повному обсязі.

Вище наведені факти свідчать про те, що відповідач постійно ухилявся від виконання обов`язків по утриманню сина, не сплачуючи аліменти в повному обсязі, внаслідок чого і виникла значна заборгованість.

Разом з тим судом встановлено, що виконавчий лист № 2/708/54/18 по примусовому стягненню аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін до цього часу перебуває на виконанні в Чигиринському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області і аліменти з відповідача стягуються.

А відповідно до ст., ст. 3, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» саме на державному виконавцю лежить обов`язок щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа і порядок стягнення аліментів з боржників визначено ст. 71 цього Закону.

Дії державного виконавця у разі виникнення заборгованості по аліментах передбачені ч. 9, ч.11-13 ст.71 вище вказаного Закону.

З урахуванням того, що позивачка в поданій позовній заяві ставить питання про стягнення заборгованості по аліментах, не оспорюючи при цьому її розміру, а заборгованість відповідача по аліментах виникла під час виконання рішення суду і виконавче провадження на час розгляду справи судом не закінчене, то повторне звернення про стягнення заборгованості по аліментах законом не передбачено, з огляду на що позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за певний період, то судом встановлено наступне.

Згідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст. 196 Сімейного кодексу України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 Сімейного кодексу України, не пов`язується з обов`язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.

За положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Оскільки, згідно з положеннями Сімейного кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 № 3 роз`яснено, що передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

В постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц сформульована обов`язкова для всіх судів України правова позиція “За змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались, тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць)”.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що в період з 01.04.2018 року по 31.03.2019 року відповідач не сплачував аліменти на утримання сина в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментах, яка, як вже зазначалося вище, станом на 01.04.2019 року становить 16601,34 грн.

Оскільки відповідач був обізнаний про свій обов`язок сплачувати аліменти й ухилявся від їх сплати протягом даного часу, то суд вважає встановленою наявність вини відповідача у простроченні сплати аліментів.

Суд також погоджується з наданим позивачкою розрахунком неустойки (пені) за період з 01.05.2018 року по 16.05.2019 року в сумі 29746,56 грн., оскільки розрахунок здійснено за правилами ст. 196 Сімейного кодексу України та з урахуванням правової позиції, сформованої в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року.

Також суд згідний з вимогою позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь пені за прострочення сплати аліментів в розмірі заборгованості по аліментах, тобто в сумі 16601,34 гривень, що згоджується з вимогами ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, відповідно до якої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені)  у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Всупереч зазначеним нормам, відповідачем не доведено відсутності його вини у простроченні сплати аліментів.

Розмір заборгованості по аліментах відповідачем в судовому порядку не оспорено.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України відповідач зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Доводи відповідача про те, що він не сплачував аліменти по причині того, що перебував на лікуванні, не може бути підставою для звільнення його від сплати пені за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки, судячи з довідки, виданої Чигиринською ЦРЛ, останній знаходився на амбулаторному лікуванні в період з 10.10.2018 року по 21.11.2018 року, при цьому аліменти він зобов`язаний сплачувати щомісячно і станом на 30 число кожного місяця в нього не повинно бути заборгованості по аліментах, до того ж відповідач з серпня 2018 року не сплачував аліменти, тобто ще до того часу, як перебував на лікуванні, як не може бути підставою для звільнення від сплати пені і відсутність роботи, оскільки, будучи працездатним, він повинен був вжити всіх заходів для працевлаштування (підтвердження того, що він перебував на обліку в центрі зайнятості, суду не надав), адже відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обставини, на які посилався відповідач, заперечуючи проти позову, не можна визнати достатніми для висновку про наявність правових підстав для звільнення його як платника аліментів від передбаченої ст. 196 Сімейного кодексу відповідальності, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивачки суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 180, 196 СК України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 № 3, ст., ст. 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чигирина Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 01.05.2018 року по 01.06.2019 року в сумі шістнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чигирина Черкаської області, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_1 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 27 червня 2019 року.

                               Головуюча