ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/5125/15

адміністративне провадження №К/9901/33459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (колегія суддів у складі Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А., Парінової А.Б.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним рішення відділу громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.11.2014, яким зареєстровано неповнолітню ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти її з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач, як власник квартири, письмову згоду для реєстрації ОСОБА_4 не надавала, тому вважає, що відповідач протиправно зареєстрував ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2016 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем як суб`єктом владних повноважень покладених обов`язків, щодо реєстрації місця проживання осіб.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем правомірно здійснена реєстрація місця проживання дитини за адресою реєстрації її батька без згоди власника, тобто позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Позивачем, подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та прийняти нову постанову , якою визнати протиправним рішення відділу громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.11.2014, яким зареєстровано ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, також, не належно надана оцінка всім обставинам справи.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не був наданий.

Рух касаційної скарги

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.04.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017.

15.03.2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

04.04.2017 вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюка А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20.06.2019 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 (позивач) проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2 у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.03.1994, вищевказана квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачу та її сину ОСОБА_2 , який на даний час перебуває у розшуку.

ОСОБА_4 є малолітньою донькою ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 , з моменту її народження була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, син позивачки - ОСОБА_2 зареєстрував у квартирі за адресою АДРЕСА_1 свою малолітню доньку, про що свідчить довідка за формою № 13 від 05.12.2014.

Позивач в усній формі звернулася до відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління ГУ МВС в м. Києві з проханням скасувати реєстрацію ОСОБА_4 , на що їй було відмовлено.

Вказана відмова стала підставою для звернення позивача до адміністративного суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частина друга статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина четверта статті 41 Конституції України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пункт 1 частини першої статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частина друга статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина друга статті 4 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Предметом розгляду у цій справі є протиправні, на думку позивача, дії Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування будинком, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо зняття з реєстрації або реєстрації у відношеннях з власником майна.

Відтак, спір про захист права конкретної фізичної особи на користування житлом є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція кореспондується з правовими висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 337/2535/17.

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від зазначених позицій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України (в чинній редакції) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 скасувати.

Провадження у справі № 826/5125/15, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов