У х в а л а

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

7 серпня 2006 року                                                             м. Київ

Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Левченко Є.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року в справі за позовом  ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,

в с т а н о в и в:

У грудні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6.03.2006 р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 38500 грн. моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2006 р. рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6.03.2006 р. змінено: зменшено суму відшкодування позивачу моральної шкоди до 20000 грн., в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1988 р. по 2000 р. перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості та працював на підземних роботах в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від         14.10.2000 р. позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55 % та III групу інвалідності безстроково.

Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір грошової суми у відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з фактичних обставин справи, характеру й глибини фізичних та душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках та додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача, а також з того, що на спірні правовідносини поширюється  дія ст.ст. 21 та 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Зменшуючи розмір відшкодування, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що визначена місцевим судом, сума моральної шкоди є надмірною та що при визначенні розміру шкоди має дотримуватись принцип розумності й справедливості.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

  Відмовити ОСОБА_1  у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.

  Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1  .

  Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

  Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України                                            Є.Ф. Левченко