У х в а л а

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 серпня 2006 року                                                           м. Київ

Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Левченко Є.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від            1 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від               22 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національної страхової компанії "Оранта" про стягнення страхової суми,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 1.03.2006 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.05.2006 р., яким відмовлено ОСОБА_1 в позові до НАСК "Оранта".

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 29.03.1979 р. по  31.10.1997 р. проходив службу в органах внутрішніх справ. У результаті дорожньо-транспортної пригоди під час проходження служби 23.03.1993 р. позивач одержав травму ноги та за висновком МСЄК від 26.08.1997 р. йому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

НАСК "Оранта" йому виплачено страхову суму у розмірі 2950 грн. з чим позивач не погоджується, зазначаючи, що має право на страхову виплату в розмірі чотирирічного грошового утримання.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 одержав травму під час проходження служби, але не при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, що відповідно до Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991р., є підставою для отримання страхової виплати в розмірі чотирирічного грошового утримання.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив його рішення без змін, оскільки згідно ч. 2 ст. 23 Закону України “Про міліцію” порядок та умови страхування працівників міліції встановлюється кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної страхової компанії "Оранта" про стягнення страхової суми.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України                                                      Є.Ф. Левченко