Копія справа №2-409-2009

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Савіцького Л.П., при секретарі - Нещадименко В.Л., за участю адвоката - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_2    до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, реєстрацію його, стягнення витрат на покращення технічного стану автомобіля та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

що в поданій суду позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на автомобіль марки ГАЗ-21 випуску 1959 року бежевого кольору, кузов № НОМЕР_1, шасі № 0044319, державний номер НОМЕР_2, зареєструвати його за ним і посилається на те, що вказаний автомобіль був зареєстрований за відповідачем. 02.07.2004 року останній уповноважив довіреністю його, ОСОБА_2, користуватися належним ОСОБА_4 автомобілем з наданням права слідкувати за його технічним станом , бути представником в ДАІ, митних органах, пред'являти автомобіль для технічного огляду, розписуватися за нього, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з довіреністю. ОСОБА_2 вважає, що згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України він набув права власності на даний автомобіль, оскільки користується ним як рухомим майном 5 років. Крім цього, за час користування автомобілем він значно поліпшив його, витративши на його ремонт 10000 грн., що передбачено ч. 4 ст. 390 ЦК України.

В судовому засіданні позивач спочатку свої вимоги підтримав, вказав на те, що фактично з відповідачем він домовився на купівлю вказаного автомобіля за 400-500 доларів США і дав ОСОБА_4 100 доларів, не взявши при цьому розписку. В 2005 році відповідач анулював свою довіреність, в 2009 році автомобіль в нього вилучили і він поніс збитки.

В подальшому ОСОБА_2 змінив предмет позову, від попередніх вимог не відмовився, просив стягнути з відповідача 10060 грн. витрат на ремонт автомобіля та 1700 грн. у відшкодування моральних збитків, мотивуючи тим, що він значно поліпшив автомобіль. Крім цього, внаслідок анулювання довіреності відповідачем та вилучення в нього автомобіля, він переніс моральні страждання, викликані сварками в сім "і та значним погіршенням його здоров'я, захворюванням.

Представник позивача ОСОБА_5 змінені вимоги позивача підтримав, вказав на обґрунтованість вимог останнього щодо стягнення з ОСОБА_4 А;М. 10060 грн. матеріальних та 1700 грн. моральних збитків.

Відповідач ОСОБА_4 заявлені до нього вимоги не визнав і пояснив, що в червні 2004 року його зустрів ОСОБА_2, якого він добре знав. Останній попросив йому продати автомобіль ГАЗ 21 за 500 доларів США. Автомобіль в нього був відремонтований, був в доброму технічному стані. На початку липня 2004 року ОСОБА_2К він дав доручення на користування автомобілем, уповноваживши його слідкувати за технічним станом та бути представником в ДАІ, передав йому також запчастини до автомобіля. Тривалий час він ходив до ОСОБА_2К за грошима, але той їх йому не дав, тому він змушений був в грудні 2005 року анулювати вказане доручення і звернутись до ДАІ про вилучення його, що було зроблено в 2009 році. Договір купівлі автомобіля вони, не оформляли і цього ОСОБА_2К не вимагав. Не уповноважував він ОСОБА_2 робити ремонт автомобіля.

Представник відповідача ОСОБА_1 вимоги позивача не визнав, вважав необхідним відмовити йому в позові за безпідставністю вимог, оскільки той їх в судовому засіданні не довів.

Заслухавши доводи сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В обґрунтування заявлених вимог в позові, і в змінених, позивач посилався на те, що фактично купив у ОСОБА_4 вказаний автомобіль, сплативши йому 100 доларів США з наступною виплатою решти суми до 400 доларів. Він же, змінивши предмет позову, доводив, що за час користування автомобілем зробив його ремонт на суму 10060 грн., поніс моральні збитки на 1700 грн. внаслідок анулювання довіреності та вилучення автомобіля.

Однак з вказаними доводами позивача суд погодитись не може, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та за недоведеністю вимог.

Як вбачається з наявної у справі копії довіреності від 02 липня 2004 року, ОСОБА_4 за попередньою домовленістю уповноважив ОСОБА_2 користуватися належним йому, ОСОБА_4, автомобілем НОМЕР_3 1959 року випуску з наданням права слідкувати за технічним станом автомобіля, бути представником В ДАІ, в митних органах, пред'являти автомобіль для технічного огляду, розписуватися за нього, а також виконувати всі інші дії пов'язані з вказаною довіреністю. Вказаного ОСОБА_2К . не заперечував, на це ж вказала і свідок ОСОБА_6, зазначивши, що посвідчила вказане доручення. Вона ж пояснила, що при цьому сторони не просили її оформити договір оренди автомобіля та його продажу. 08 грудня 2005 року вона за заявою ОСОБА_4 анулювала вказану довіреність, про що вчасно повідомила письмово ОСОБА_2 і останній знав про це, оскільки зразу ж прийшов до неї для вияснення обставин..

Ставити під сумнів як доводи ОСОБА_3, так і пояснення вказаного свідка у суду підстав нема оскільки ОСОБА_2К не оспорювались і підтверджені ОСОБА_4, пояснення якого узгоджуються з даними довіреності. Не надано ОСОБА_2К і інших доказів, які б спростовували дані довіреності та доводи вказаних осіб.

Тому, суд вважає встановленим факт надання ОСОБА_4 свого автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 лише в користування, без переходу права власності ОСОБА_2, а звідси власник автомобіля ОСОБА_3 мав право на анулювання вказаної довіреності і вилучення автомобіля, про що ОСОБА_2К був вчасно повідомлений.

Що стосується посилань ОСОБА_2К на перехід йому автомобіля у власність на підставі договору, купівлі-продажу, так вказане ОСОБА_2 доказами теж не підтверджене, прийматись до уваги судом не може і спростовується самою довіреністю. Крім цього, ОСОБА_4, посилався на те, що договору купівлі продажу у будь-якому вигляді вони не складали, розписки про отримання 100 доларів США ОСОБА_2 він не давав, не надав такої суду і сам ОСОБА_2, вказавши на те, що дійсно договору купівлі - продажу у будь-якій формі вони не оформляли. Нотаріус ОСОБА_6 теж вказувала на те, що сторони мову про договір купівлі-продажу не вели, оформити його не просили, не обумовлювали вони і договір оренди автомобіля. Не ставив в суді ОСОБА_2 і вимоги про визнання договору купівлі - продажу автомобіля дійсним.

Не приймаються до уваги і посилання ОСОБА_2 на перехід йому у власність автомобіля у зв'язку з тим, що він протягом 5 років безперервно володів ним, оскільки за наявності доручення на користування з 02.07.2004 року по грудень 2005 року - часу анулювання довіреності це виключається, а з грудня 2005 року по час вилучення автомобіля травень 2009 року - не пройшло 5 років. Крім цього, анулюванням довіреності ОСОБА_4 виразив свою незгоду з перебуванням його автомобіля в користуванні ОСОБА_2, що дає підстави суду вважати таке користування автомобілем не з волі ОСОБА_4, а звідси недобросовісним володінням.

Не є підставними і вимоги позивача, щодо стягнення з ОСОБА_3 10060 грн. витрат на ремонт спірного автомобіля та стягнення моральних збитків у відповідності із ст. ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України.

З дослідженої судом довіреності не вбачаються повноваження ОСОБА_2 проводити будь-який ремонт автомобіля, а вбачається надання лише права слідкувати за його технічним станом. На це вказував в суді і ОСОБА_3, пояснивши, що робити ремонт автомобіля ОСОБА_2 не уповноважував.

Не можуть прийматись до уваги в підтвердження його вимог про стягнення коштів і надані позивачем докази у вигляді довідки № 50 від 21.05.2009 року про вартість ремонту, яка не завірена в установленому законом порядку, табеля обліку використаного робочого часу за липень 2006 року та наряду на використання робіт, оскільки видані вони не ліцензованою установою на проведення товаро-експертних автомобільних експертиз, клопотання про проведення якої позивач не заявляв. Крім цього, достовірність вказаних доказів судом ставиться під сумнів, оскільки в підтвердження цього позивач не надав суду доказів того, що автомобіль дійсно був поміщений в СТО «Інтеграл» в липні 2006 року для ремонту (книга заїзду, виїзду). З цих підстав, суд вважає, що позивач не довів наявність вини ОСОБА_3 в заподіянні йому матеріальних збитків.

Не доведеною є вина відповідача і в заподіянні позивачу моральних збитків, оскільки відповідач як власник уповноважував ОСОБА_2 лише користуватись автомобілем і всі дії проведені ним були з власної волі і на власний ризик. При цьому слід враховувати, що з часу анулювання довіреності ОСОБА_2 перестав бути добросовісним володільцем і всі ризики щодо Поліпшення стану майна лежали на ньому. За таких обставин підстав для стягнення моральних збитків теж не вбачається.

Крім вищенаведеного, суд враховує, що суттєве значення для вирішення даного спору мають права і обов'язки сторін, які виникли внаслідок укладення між ними довіреності, якою обумовлюються і наслідки припинення дії вказаної довіреності, які в даному випадку не наступають.

Що стосується 100 доларів, які, як вказував ОСОБА_2 передав ОСОБА_4, так вимогу про їх стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 в суді не заявляв.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 суттєвого значення для вирішення спору не мають.

Тому керуючись ст. ст. 328, 344, 390, 1003, 1008, ч. 2 ст. 1009, 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 215-218 ЦПК України, суд,-

ВИРШІИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, реєстрацію його, стягнення витрат на покращення технічного стану автомобіля та стягнення моральної шкоди — відмовити.

Рішення може бути оскаржене а апеляційний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення через даний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та поданням апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі такої заяви.

Головуючий     підпис

Згідно оригіналу: Суддя Нетішинського міського  суду                                                                                       Савіцький.Л. П.