Справа № 1-8/2010

                                                             В И Р О К

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ    

19 лютого  2010  року  Менський районний  суд

 Чернігівської області

            в складі:  

головуючого судді                                               Кухти В.О.

при секретарі                                                        Зубкович Н.Ф.

за  участю  прокурора                                          Кривич І.В..

        потерпілої та підсудної

             розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі  в м. Мена   кримінальну  справу по обвинуваченню:  

    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки,  уродженки  ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, суб’єкта підприємницької діяльності, раніше не судимої, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4,

у  вчиненні  злочину,  передбаченого  ч.1  ст. 172 КК   України ,

                      В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

            ОСОБА_1, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, працюючи згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 23.05.2002 року фізичної особою-підприємцем, грубо порушуючи вимоги ст.ст. 24, 241, 29, 48, 115 Кодексу законів про працю України та п. 2 „Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 року, з грудня 2008 року по серпень 2009 року використовувала працю найманого працівника ОСОБА_2, без укладення з нею в письмовій формі трудового договору, реєстрації в Менському районному центрі зайнятості, занесення відомостей про роботу в трудову книжку, включення часу роботи до трудового стажу. Крім того, в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 виплачувала заробітну плату працівнику готівкою на руки без обов’язкових відрахувань у Пенсійний фонд та Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування. Таким чином, ОСОБА_1 обмежила конституційні права ОСОБА_2 на працю, відпочинок, державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, що тягне за собою ненадання передбачених законом соціальних пільг та компенсацій і ставить працівника в умови соціальної незахищеності.

        Допитана в  судовому  засіданні  в  якості  підсудної ОСОБА_1  винною  себе у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст. 172 КК України не визнала. На досудовому слідстві згідно протоколу допиту /а.с.75-77/ зазначала, що вона є власником магазину «Марія» в смт.Березна спочатку 2009 року і до кінця серпня 2009 року працю найманих працівників вона у цьому магазині не використовувала, закривала й відкривала його та працювала там сама. ОСОБА_2 знає лише як односельчанку. В судовому засіданні  підсудна змінила покази дані на досудовому слідстві та зазначила, що ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Макси-Геймз», яке орендувало у підсудної приміщення для розміщення гральних автоматів. Заробітну плату потерпілій вона давала з орендної плати розміром 1200 гривень на місяць, яку передавав їй представник ТОВ «Макси-Геймз» на ім’я ОСОБА_3 чи інкасатори, які знімали виручку з гральних автоматів.

  Незважаючи на невизнання вини, винність підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується сукупністю доказів досліджених судом.

Потерпіла ОСОБА_2, яка на досудовому слідстві показувала /а.с.29-31/, що з грудня 2008 року працювала в магазині «Марія» без оформлення трудового договору до серпня 2009 року, коли в неї виник конфлікт з підсудною. В судовому засіданні потерпіла змінила покази та зазначила, що працювала на гральних автоматах, які розташовувались у суміжному з магазином «Марія» приміщенні, заробітну плату платила підсудна. Претензій до неї не має.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні показали, що бачили потерпілу працюючою на гральних автоматах, які знаходились у кафе «Марія».

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що працювала адміністратором гральних автоматів разом з потерпілою. Цю роботу їй запропонувала підсудна від неї ж отримувала і заробітну плату в розмірі 500 гривень.

Свідок ОСОБА_7 показала, що бачила як потерпіла відкривала магазин «Марія».

Слідчий Куранков К.М. в судовому засіданні показав, що при проведенні досудового слідства ні підсудна, ні потерпіла, про гральні автомати нічого не казали. Підсудна зазначала, що знає потерпілу як мешканку селища, а потерпіла показувала, що працювала продавцем у магазині потерпілої.

Із показів свідка ОСОБА_8 даних їм в судовому засіданні, з’ясовано, що він бачив, як потерпіла продавала товари у магазині «Марія» і сам купував у неї продукти.

Свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві, згідно протоколу допиту /а.с.32/ оголошеному в судовому засіданні, показала, що потерпіла ОСОБА_2 працювала продавцем в магазині «Марія» з кінця грудня 2008 року по серпень 2009 року.

Аналогічні покази на досудовому слідстві, згідно оголошених протоколів допитів /а.с.39, 46/,  дали свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Згідно трудової книжки потерпілої /а.с.7/ останній запис про трудову діяльність ОСОБА_2 датований 18.12.2008 року.

З листа Менського районного центру зайнятості /а.с.22/ вбачається, що трудовий договір між підсудною та потерпілою протягом 2008-2009 років не реєструвався.

Заслухавши підсудну, потерпілу, свідків та дослідивши докази, суд вважає доведеною її винність у грубому порушенні трудового законодавства, а її дії кваліфікуються за ч.1 ст.172 КК України.

             Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудній, суд враховує ступінь суспільної  небезпеки вчиненого нею злочину, особу винної і обставини, що пом’якшують та обтяжують її покарання.

Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше несудима, за місцем проживання характеризується позитивно, займається суспільно корисною працею.

Враховуючи викладене, суд вважає достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення нових злочинів призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.172 КК України.

           Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

    Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу необхідно залишити у виді підписки про невиїзд.

            На підставі  викладеного , керуючись  ст. 323-324 КПК  України , суд

      З А С У Д И В:    

              ОСОБА_1 визнати  винною  у  вчиненні  злочину, передбаченого  ч.1 ст. 172 КК   України    і  призначити  їй  покарання  у виді штрафу розміром 800 (вісімсот) гривень.  

             Запобіжний захід засудженій до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд.

 Суддя                                                                                                      В.О. Кухта