РІШЕННЯ

іменем   України.

Справа номер 2-125/2007р.

07 березня 2007 року Славутицький міський суд, Київської області, у складі:

головуючого: Малишенко Т.О.

при секретарі: Дем'яненко Т.В.

за участі   сторін: позивача: ОСОБА_1,   його представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_2, третьої особи: ОСОБА_3

Розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 - про припинення сплати аліментів на утримання повнолітньої і неповнолітньої дитини,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про припинення сплати аліментів на утримання повнолітньої і неповнолітньої дитини. В позовній заяві посилається на те, що відповідно до рішення суду, з нього кожен місяць, утримуються аліменти на дітей, неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від його заробітку і на повнолітню дочку у твердій грошовій сумі у розмірі 300 гривень. Аліменти стягуються на користь ОСОБА_2, він вважає, що остання отримані аліменти витрачає не за призначенням, тобто не утримання дітей, крім того на даний час їх неповнолітній син навчається у технікумі, навчання платне і за його навчання він сам сплачує кошти, тому просив припинити стягнення аліментів на дітей.

В   попередньому судовому засіданні і в судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному об'ємі. Просив припинити сплату аліментів на утримання повнолітньої і неповнолітньої дитини.

Відповідач як на попередньому судовому засіданні так і в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному об'ємі, вважає, що вимоги позивача безпідставні, так як аліменти які вона отримує на дітей, вона витрачає тільки на їх утримання. Рішення суду було 15.12.2005 року, але відповідач був не згоден з рішенням суду і подав апеляцію, рішення суду залишилось в силі, фактично отримувати аліменти вона почала з червня 2006 року. За рішенням суду аліменти на дочку стягуються у твердій грошовій сумі, на сина стягуються у розмірі 1/4 части від заробітку відповідача. Таким чином було вирішено, оскільки син на той час навчався в школі і цих розмірів було достатньо. Але на даний час син навчається у технікумі, навчання платне і для того, щоб вона не збільшувала розмір аліментів, відповідач в добровільному порядку погодився платити за навчання сина. На аліменти які отримуються від відповідача вона утримує дочку і сина,  купляє одежу, необхідні речі,  їжу,  платить комунальні послуги, платить за

2

навчання дочки.  Придбаває усе необхідне для його життя і навчання. Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3, як на попередньому судовому засіданні так і в судовому засіданні не підтримала позовні вимоги, вважає, що позивач пред'явив безпідставний позов, оскільки їх мати - відповідач по справі належним чином витрачає аліменти на їх утримання.

Допитаний у суді неповнолітній свідок ОСОБА_5, суду повідомив, що він на даний час навчається у технікумі, навчання платне і за навчання платить гроші батько, в той же час мати витрачає кошти на придбання йому одягу, їжі, комунальних платежів.

В судовому засіданні було встановлено, що за рішенням Славутицького міського суду від 15.12.2005 року з позивача кожен місяць стягуються аліменти на дітей: повнолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 300 гривень до 30.06.2009 року і неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від його заробітку до повноліття сина. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03.04.2006 року вищевказане рішення залишено без змін. Після надходження справи з апеляції в Славутицький міський суд було видано виконавчий лист і стягнення з позивача аліментів фактично розпочалось у травні-червні 2006 року. Згідно рішення суду стягнення аліментів повинно бути розпочате з 21.11.2005 року.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги до повноліття. Також згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.

В той же час ст. 186 Сімейного Кодексу України передбачено, що за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Вислухавши сторони, третю особу, свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки в судовому засіданні встановлено, що аліменти які утримуються з позивача, витрачаються на утримання як повнолітньої дочки ОСОБА_3 так і неповнолітнього сина ОСОБА_5. Дійсно судом встановлено, що на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 витрати по його утриманню збільшились, оскільки на даний час після закінчення школи він навчається у технікумі, навчання платне, і при стягненні аліментів у грудні 2005 року цей факт судом не врахований, так як ОСОБА_5 навчався у школі і витрати по його утриманню були менші. Також судом з'ясовано, що позивач за своєю власною ініціативою сплачує навчання сина, але аліменти які з нього стягуються на утримання сина, відповідач витрачає за призначенням на утримання сина ОСОБА_5. До суду позивачем не надано висновків органу опіки та піклування про те, що було встановлено нецільове витрачання аліментів, як це передбачено    чинним законодавством.

з

Також суд вважає, що позивач не надав до суду інших доказів нецільового витрачання аліментів відповідачем.

Статтею 192 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. В той же час чинним законодавством передбачено, що платник аліментів може звернутись до суду з заявою про припинення примусового стягнення аліментів у разі якщо особа, на користь якої сплачуються аліменти не проявляє турботи про дітей, а одержані кошти витрачає на себе.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки в судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що відповідач отримані аліменти на повнолітню дочку і неповнолітнього сина витрачає не за призначенням.

Керуючись ст. ст. 180, 199, 192, 200, 201 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_3 - про припинення сплати аліментів на утримання повнолітньої і неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя