АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-432/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАХНИ
2 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів : Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області, подану в інтересах держави в особі Запорізької районної державної адміністрації на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2007 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Оскільки у добровільному порядку суму позики відповідачка не повернула, просив стягнути з неї 60 000 гр. та судові витрати
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2007 року суд затвердив мирову угоду, укладену між сторонами, та закрив провадження у справі.
За умовами мирової угоди ОСОБА_3 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики на суму 60 000 грн. та від відшкодування судових витрат і до нього переходить право власності на земельну ділянку площею 5, 57 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого 17.01.2003 року Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області.
Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики закрито.
Прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької районної державної адміністрації (надалі - прокурор) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у визнанні мирової угоди.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. З ч. І ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Постановлюючи у попередньому судовому засіданні 27 квітня 2007 року ухвалу про затвердження мирової угоди, за умовами якої ОСОБА_3 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики на суму 60 000 грн. та від відшкодування судових витрат і до нього переходить право власності на земельну ділянку площею 5, 57 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого 17.01.2003 року Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, суд зазначив, що вказана угода вчинена в інтересах кожної із сторін , не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З посланням на ст. 175, п.4 ч. 1 ст. 205 України, суд затвердив мирову угоду та закрив провадження у справі.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики у розмірі 60 000 грн., отже предметом спору за вказаним договором позики являлися грошові кошти.
Згідно положень ч.ч. 1,5 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав і обов'язків сторін і предмету спору.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Затверджуючи мирову угоду про фактичне відчуження земельної ділянки в
рахунок виконання грошових зобов’язань за договором позики, суд не взяв до уваги те, що вказана ділянка предметом спору про стягнення позичених ОСОБА_4 грошових коштів не була, а така процесуальна дія, як затвердження мирової угоди, ст. 175 ЦПК України взагалі не передбачена.
За змістом ст. 175 ЦПК України суд визнає мирову угоду і закриває провадження у справі у разі, якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін).
На вказані вимоги закону суд належної уваги не звернув. Постановлюючи ухвалу, не врахував, що звернення стягнення на земельну ділянку за ухвалою суду, яка є передбаченою ст. 208 ЦПК України формою судового рішення, в разі невиконання боржником зобов’язань за договором позики з одночасним припиненням на неї права власності боржника і визнання права власності за кредитором суперечить вимогам ст. 139 ЗК України, а тому є неприпустимим.
Згідно ст. 139 ЗК України, що регулює відчуження земельних ділянок за рішенням суду, у разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.
Крім того, відповідно до положень п.15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до набрання чинності законами України про державний кадастр та ринок землі відчуження земельних ділянок (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб), які перебувають у власності громадян для ведення сільськогосподарського виробництва, здійснюватися не може.
Як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення переданої ОСОБА_4 за умовами мирової угоди у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 5,57 га визначено саме як ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).
Таким чином, на вказану земельну ділянку поширюється дія п. «б» п.15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо заборони купівлі-продажу або іншого способу її відчуження, а тому висновок суду про відповідність умов укладеної сторонами мирової угоди вимогам ч.5 ст. 175 ЦПК України законним та обґрунтованим визнати не можна.
Затверджуючи мирову угоду щодо земельної ділянки, відповідність її умов вимогам земельного законодавства суд фактично не перевірив, а спеціально уповноважені державні органи з питань використання та охорони земель до участі у справі не залучались.
За вказаних обставин постановлена судом ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області, подану в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області (Держземінспекція), задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2007 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі.
,
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
судді: