Справа № 22ц-1970/2010 Головуючий у І інстанції Моцний О. С.

Категорія 39 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

                Резникової Л. В.,

при секретарі         Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Української міської ради та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2009 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Української міської ради та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким її позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка підтримала доводи скарги і просила задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначені в заяві відомості про вчинення позивачкою неправомірних дій не є поширенням неправдивих відомостей, які порочать честь і гідність ОСОБА_2

Цей висновок суду є правильним і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом встановлено, що в травні 2009 року ОСОБА_3, як секретар Української міської ради, звернулася до Селидівського міського голови, Селидівського міжрайонного прокурора, прокурора Донецької області та начальника МВМ м. Українська з листом в якому повідомила, що виконавчим комітетом Української міської ради були виявлені факти незаконного використання комунального майна та привласнення грошових коштів директором комунального підприємства «Вогник» ОСОБА_2 в зв’язку з чим просила вказаних осіб прийняти відповідні рішення (а.с. 5).

Із позовної заяви і пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що саме цим листом відповідач поширив щодо неї неправдиві відомості, які порочать її честь і гідність.

За змістом ст. 277 ЦК України та згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», звернення громадянина до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як вбачається з матеріалів справи, і ОСОБА_2 проти цього не заперечувала, в зазначеному листі секретаря Української міської ради порушується питання щодо використання майна, яке знаходиться у власності територіальної громади.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що Селидівська міська рада не є органом, компетентним розглядати інформацію щодо комунального майна є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначеними позивачкою діями відповідачів не було поширено відомостей які б порочили її честь і гідність.

В апеляційній скарзі позивачкою не приведені нові доводи, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції і які б вплинули на правильність його висновків при розгляді спору по суті.

Тому, з урахуванням зазначеного апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 10, 15, 54, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, роз’ясненням п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 40 Конституції України і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді