Справа № 22ц-13 2009р. Головуючий по 1 інстанції Гончаренко Т.В.

Категорія 41, 44

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М.І..

УХВАЛА

Іменем України

12 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ювшина В.І.

суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.

при секретарі Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ВСГІРФО Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, -

встановила:

30 червня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.08.2007 року рішенням суду шлюб між ним та відповідачкою розірвано.

Зазначав, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2004 року буд. №5 по вул.  Франка в с Стецівка, Звенигородського району, Черкаської області належить йому на праві приватної власності.

Після розірвання шлюбу відповідачка виїхала на постійне місце проживання в М.Бориспіль, Київської області, а за адресою с. Стецівка, Звенигородського району, Черкаського області вона тільки зареєстрована.

Після припинення шлюбних стосунків відповідачка епізодично стала навідуватися до вищезазначеної садиби, систематично пошкоджувала, а часом і знищувала належне йому рухоме і нерухоме майно і він змушений був неодноразово звертатися до Звенигородського РВ УМВС України про прийняття відповідних мір, але працівниками міліції взагалі ніякі заходи не здійснювалися, а тому він змушений звернутися до суду.

Просив суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування приміщенням та зобов'язати ВСПРФО Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області зняти відповідачку з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Звенигородського районного суду від 04 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання по судових витратах.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його вимог з тих підстав, що оскаржуване рішення, суд ухвалив з грубим порушенням і неправильним застосування судом норм процесуального і матеріального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи,

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, що з»явилися, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до положень ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Особа може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у судовому порядку тільки з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд зазначив, що згідно зі ст. 156 ЖК члени родини власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить на праві власності, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 не проживала в будинку по поважній причині, оскільки з 14.09.2006 року вона знаходилась на лікуванні в Черкаській обласній психіатричній лікарні №1, яка розташована в м. Сміла, Черкаської області, позивач також визнав дану обставину. 26.09.2006 року відповідачку з лікарні забрала донька ОСОБА_4 і до 01.04.2007 року вона знаходилася у доньки в м. Борисполі, Київської області, де відновлювала свій стан здоров'я. З квітня 2007 року по жовтень 2007 року вона проживала в АДРЕСА_1, де вела домашнє господарство, обробляла город, утримувала сина ОСОБА_5 та доглядала хвору маму ОСОБА_6. З 03.10.2007 року по 01.04.2008 року відповідачка знаходилася за місцем проживання доньки ОСОБА_4, де доглядала малолітнього онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання ОСОБА_2, на те, що відповідачка не проживала без поважних причин в будинку з осені 2007 року і вибула на інше постійне місце проживання, та вимога про визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстрації безпідставні, так як він повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів зазначені ним обставини з урахуванням положень ст. ст. 57 - 59 ЦПК України. Таких доказів він не надав. Крім того, його вимоги спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення, правомірно відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом правових норм, носять суб'єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Таким чином , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.