УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№22ц-35

22 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Жизневської А.В., Кашапової Л.М.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення,

встановила:

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні його позову до відповідачів про їх виселення з АДРЕСА_1 Апелянт зазначає, що суд безпідставно послався у рішенні на положення ст. 158 ЖК України, не врахував, що він, позивач, є одноособовим власником спірного будинку, іншого житла не має а відповідачі мають триповерховий будинок до якого не переселяються.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 31 серпня 2005 року (а.с.8-10) є власником жилого АДРЕСА_1 Відповідачі по справі та неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 проживають у спірному будинку, як члени сім'ї колишнього власника будинку - ОСОБА_9.

Відповідно до положень ст. 169 ЖК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між позивачем, як власником жилого будинку, та відповідачами по справі договір найму житла, відповідно до вимог ст. 158 ЖК України, не укладався, а тому дії позивача щодо нотаріального попередження відповідачів про розірвання договору найму жилого приміщення (а.с.6), як то передбачено ч. 3 ст. 168 ЖК України, не мають правового значення для вирішення спору та відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 на підставі ст. 169 ЖК України.

Доводи апелянта про забезпеченість відповідачів іншим житлом у вигляді жилого АДРЕСА_2 спростовуються: поясненнями відповідачів про те, що вказаний жилий будинок не добудований, не зданий в експлуатацію і тому не придатний до проживання; довідкою БТІ від 6 лютого 2007 року № 160 (а.с.49); даними фототаблиці про зовнішній та внутрішній вигляд вказаного будинку (а.с.67-69).

Рішення суду постановлене з додержанням судом матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.