Справа №22ц/232 Головуючий у суді 1 -ї інст. Тимошенко А.О.
Категорія 37 Суддя-доповідач Заполовський В.Й.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.,
при секретарі судового засідання Никончук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог -державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори Малинського нотаріального округу про визнання права на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2008 року, -
встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом.
Після уточнення позовних вимог просила визнати за нею право власності на частину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_5, яке складається з 9/80 часток будинку по АДРЕСА_1, як за спадкоємцем першої черги за законом; визнати право на спадкове майно ( обов'язкову долю) після смерті батька ОСОБА_6, яке складається з 27/ 160 ідеальних долей будинку за цією ж адресою, як за спадкоємцем за законом з успадкуванням обов'язкової частки.
Посилалася на те, що її батько ОСОБА_6, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з її матір'ю ОСОБА_5, в 1992 році придбав за договором купівлі-продажу АДРЕСА_1. Тому дане майно є їх спільною сумісною власністю та на нього поширюються норми ст.ст.22, 28 Кодексу про шлюб і сім'ю України ( чинною на день виникнення даних правовідносин) щодо рівності часток в спільній власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_5 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6
Після смерті матері вона прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори. Інші спадкоємці такої заяви не подавали.
Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, вона дізналась про те, що при житті останній склав заповіт на відповідача по справі ОСОБА_4, і оскільки за померлим батьком зареєстровано право власності на всю частину спірного будинку, то все спадкове майно ( в тому числі вся частина вказаного АДРЕСА_1), перейде на користь особи, на ім'я якої складено заповіт, тобто на ОСОБА_4
На час відкриття спадщини вона являлась непрацездатною, а тому відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов'язкову частку спадщини після смерті батька незалежно від змісту заповіту.
Оскільки нотаріальною конторою їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків по причині того, що доля кожного із спадкодавців у спільній сумісній власності не виділена за життя, то вона звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Малинського районого суду Житомирської області від 03 грудня 2008 року в позові ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3. порушує питання про скасування оскаржуваного рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що суд не взяв до уваги те, що спадкове майно є спільною сумісною власністю її батьків, хоча зареєстроване тільки за батьком ОСОБА_6. Частка майна в натурі матері за її життя не виділена та не зареєстрована в бюро технічної інвентаризації. Отримати свідоцтво про право власності на належну спадкодавцям частину будинку не має можливості, оскільки батьки померли. По цій же причині нотаріусом відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину. Тому питання про право на спадщину має вирішитися тільки в судовому порядку.
Крім цього, вважає, що суд помилково послався на постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", зокрема на пункт 12 постанови, який застосовується у справах про поділ майна. Однак в її позові питання про поділ майна не порушувалось.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання права на спадщину після смерті ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка виконала всі умови для прийняття спадщини після її смерті , а тому нотаріус зобов'язана видати їй свідоцтва про право на спадщину. Відмову нотаріуса видати таке свідоцтво, позивачка має право оскаржити в судовому порядку за правилами позовного провадження.
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Встановлено, що ОСОБА_6, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, 20.02.1992 року за договором купівлі-продажу придбав АДРЕСА_1, що становить 9/20 часток вищевказаного будинку. Зазначена квартира, відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, являлась спільною сумісною власністю вищезазначених осіб, тобто батьків позивачки та їхні частки є рівними і становлять по 9/40 часток будинку (9/20: 2 ), ( а.с.7, 9, 14-15). Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_5 померла (а.с.60). 29.09.2005 року позивачка подала до Малинської державаної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті останньої (а.с.59). Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили ( а.с.58 - 63).
Крім позивачки спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 являвся також її чоловік ОСОБА_6, який прийняв спадщину останньої, оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ст.1220, ч.3 ст. 1268 ЦК).
Тому позивачка та її батько ОСОБА_6 набули право на спадкування частини будинку належної померлій ОСОБА_5 ( як спадкоємці першої черги за законом, які прийняли спадщину) у розмірі 9/80 часток кожний ( 9/40: 2 ).
Постановою нотаріуса Малинської держаної нотаріальної контори Житомирської області від 16.10.2008 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину лише після смерті матері - ОСОБА_5 Таку відмову нотаріус обґрунтовувала положеннями ст.ст.70, 71 Закону України „Про нотаріат" та п.п.224, 241 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також посилалася на те, що ОСОБА_3 не пред'явила правовстановлюючого документу на частину житлового будинку, яка належала її матері ОСОБА_5 Оскільки померли обидва учасники спільної сумісної власності, то нотаріус не має права видавати такі свідоцтва (а.с.38). При цьому вказала, що питання про статус майна в такому випадку має бути вирішене тільки в судовому порядку.
Тому, виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги позивачки про визнання права на спадщину після смерті матері ОСОБА_5.
Так, позивачка є спадкоємцем першої черги за законом майна померлої ОСОБА_5 та своєчасно прийняла спадщину останньої ( ст.ст. 1261, 1269 ЦК). її частка в спадщині становить 9/80 часток, що не оспорюється відповідачем по справі.
Постановляючи рішення суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та дійшов помилкового висновку про безпідставність в цій частині вимог позивачки і необгрунтовано відмовив в їх задоволенні.
Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вищевказаних вимог.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_6 ( а.с. 54 ).
Згідно заповіту ОСОБА_6, всю належну йому частину будинку з відповідними надвірними будівлями, заповідав ОСОБА_4, своєму внуку - відповідачу по справі. Останній 11.09.2007 року подав до Малинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.53). Разом з тим, заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_7, який являвся сином померлого та позивачка ОСОБА_3 ( а.с. 51, 52). Таким чином остання в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6
Відмовляючи позивачці в задоволенні позову в частині визнання права на спадкове майно (обов'язкову долю) після смерті батька ОСОБА_6, суд правильно виходив з того, що ОСОБА_3 виконала всі умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_6 При цьому позивачці нотаріусом не відмовлено в оформленні права на спадщину після смерті батька ( а.с.3 8). Відтак, вона має можливість через нотаріальну контору отримати таке свідоцтво. Позивачці також гарантовано законом право на обов'язкову долю у спадщині після смерті батька, що визначено ст.1241 ЦК України.
Рішення суду першої інстанції в цій частині є правильним, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2008 року скасувати в частині вимог про визнання права на спадщину після смерті ОСОБА_5, ухваливши в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_3 право на 9/80 часток спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 і складається з 9/40 частин АДРЕСА_1
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.