Справа № 2-2177/2007p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

02 березня 2007 року                                     Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді -                    Костюкевича O.K.

при секретарі -                                              Мірошнику М.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача Луцької міської ради -

Ольховського М.В., відповідача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради,

ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво, -

встановив:

14.02.2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_2. про визнання права власності на самочинне будівництво.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_1 та зареєстровано у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації НОМЕР_2 належить 1/3 частина житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області. Інша частина домоволодіння, а саме 2/3 частини належить відповідачу ОСОБА_2.

Зазначає, що після проведення в грудні 2006 року технічної інвентаризації вищезазначеного домоволодіння було встановлено, що здійснено самочинне будівництво, що згідно з технічним паспортом від 11.12.2006 року становить загальну площу - 78,6 кв. м.

Просить суд визнати за нею право власності на самочинне будівництво по АДРЕСА_1 в м. Луцьку, а саме: приміщення позначені літерами по технічному паспорту "аЗ-2" прибудова, загальною площею 78,6 кв. м., житловою площею 33,0 кв. м., що складається з коридора „2-1", площею 12,6 кв. м.; кухні „2-2", площею 20,4 кв. м.; вбиральні „2-5", площею 1,9 кв. м.; ванни „2-6", площею 4,5 кв. м.; коридора „2-7", площею 6,2 кв. м.; кімнати „2-8", площею 10,7 кв. м.; кімнати „2-9", площею 22,3 кв. м.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача Луцької міської ради Ольховський М.В. та відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позов визнали, проти його задоволення не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Луцькою державною нотаріальною конторою НОМЕР_1 (а.с.9) та зареєстровано у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації НОМЕР_2 позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частина житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в м. Луцьку

Волинської   області.   Інша   частина   домоволодіння,   а   саме   2/3   частини   належить відповідачу ОСОБА_2.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2. укладено договір конкретного користування вказаним житловим будинком та допоміжними спорудами, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р. №НОМЕР_3 (а.с.8), а також проведено поділ земельної ділянки за вищевказаною адресою. Позивачу відповідно був виданий Державний акт про право власності на землю від 29.01.1999 року (а.с.11).

З пояснень позивача суд встановив, що після проведення в грудні 2006 року технічної інвентаризації вищезазначеного домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області було встановлено, що позивачем ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво. Згідно з технічним паспортом від 11.12.2006 року (а.с.3-7) дане самочинне будівництво відповідно до технічного паспорту „а3-2" прибудова, складає - загальна площа 78,6 кв. м., житлова площа 33,0 кв. м., що в свою чергу складається з коридора „2-1", площею 12,6 кв. м.; кухні „2-2", площею 20,4 кв. м.; вбиральні „2-5", площею 1,9 кв. м.; ванни „2-6", площею 4,5 кв. м.; коридора „2-7", площею 6,2 кв. м.; кімнати „2-8", площею 10,7 кв. м.; кімнати „2-9", площею 22,3 кв. м.

Ч.2 ст. 331 ЦК України зазначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що технічний стан самочинно збудованого нерухомого майна по АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області є задовільним і здійснено без порушень державних будівельних, санітарних і пожежних норм і правил.

Таким чином проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60,130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 331, 375, 376, 392 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області а саме: приміщення позначені літерами по технічному паспорту від 11.12.2006 року "аЗ-2" прибудова, загальною площею 78,6 кв. м., житловою площею 33,0 кв. м., що складається з коридора „2-1", площею 12,6 кв. м.; кухні „2-2", площею 20,4 кв. м.; вбиральні „2-5", площею 1,9 кв. м.; ванни „2-6", площею 4,5 кв. м.; коридора „2-7", площею 6,2 кв. м.; кімнати „2-8", площею 10,7 кв. м.; кімнати „2-9", площею 22,3 кв. м.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.