ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8345/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №40 від 29 березня 2019 року, а саме пункт 10, який стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому 2-ї групи інвалідності, а саме 20 грудня 2018 року відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки згідно положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, передбаченому Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні чи для проходження у військовому резерві" (далі - Постанова № 975), він має право на її отримання, з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Ухвалою суду від 05 червня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомленням (викликом) сторін.

На виконання вимог ухвали суду від 05 червня 2019 року, Міністерством оборони України направлено до суду відзив на адміністративний позов. У вказаному відзиві зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, адже, до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство чинне на момент виникнення вказаних правовідносин. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюються". Встановлення вищої групи інвалідності позивачу відбулося в період дії вказаної норми, тому враховуючи, що з первинного встановлення інвалідності до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років, підстави для задоволення позову щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції в Донецькому аеропорті, про що свідчить військовий квиток ГГ№116715 (а.с.26-28).

Відповідно до довідки №108 від 20.02.2015, старший лейтенант ОСОБА_1 20 січня 2015 року в ході проведення антиттерористичної операції під час відбиття атаки бойовиків на Донецький аеропорт м.Донецька під час виконання службових обов`язків отримав травми (а.с.24).

В подальшому, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 901250 від 02.12.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 28.11.2016, причина: захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.25).

У зв`язку із встановленням 3-ої групи інвалідності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 217 500 грн., що не заперечується сторонами.

Під час повторного огляду 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності з 18 грудня 2018 року внаслідок захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 101885 (а.с.4).

Позивач звернувся до ОВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності II групи внаслідок травми, поранення, захворювання, отриманих під час виконання службових обов`язків в зоні АТО, яку направило до Міністерства оборони України.

Пунктом 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року № 40 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що у зв`язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, йому виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 217 500,00 грн (а.с.29).

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2 ст.16 Закону).

Згідно ч.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу вищої групи інвалідності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно до ч.9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності) встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відповідно до пункту 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 28.11.2016, про що свідчить довідка МСЕК серії 12 ААА №901250 (а.с. 25), а згідно із довідкою МСЕК серії 12ААБ №101885 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 18.12.2018 (а.с. 4).

Отже, зміна групи інвалідності з 3-ї на 2-гу відбулася після спливу дворічного терміну.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року по справі №21-446а14, від 21.04.2015 року по справі №21-135а15, від 10.03.2015 по справі №21-563а14 та позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 року по справі №295/3091/17, оскільки висновки у вказаних рішеннях були зроблені в правовідносинах, які виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016, яким пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

При цьому, у відповідності до приписів частини першої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", цей Закон набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство, яке аналізувалося Верховним Судом України та Верховним Судом у вищенаведених рішеннях, було змінене, та правові висновки не могли врахувати і не враховували пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016.

Таким чином, оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулась понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності, права на здійснення виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, позивач не має.

Суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункт 8 Порядку №975 в редакціях, що були чинними на момент встановлення позивачу вищої групи інвалідності, а не первинного встановлення інвалідності у 2016 році, оскільки саме з фактом зміни групи інвалідності пов`язане виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги, і зміни в законодавстві шляхом доповнення вказаних норм права абзацом другим, яким встановлено пряму заборону виплати вказаної допомоги, якщо після первинного встановлення інвалідності сплинув дворічний термін, відбулося до встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності.

Тому доводи позивача щодо неправильного застосування відповідачем ст.58 Конституції України щодо дії закону в часі - суд до уваги не бере як безпідставні.

Крім того, суд наголошує, що навіть до внесення змін до ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку №975, станом на момент первинного встановлення інвалідності позивачу, законодавство передбачало право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплачених сум, за умови, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності.

Тобто обмеження дворічним терміном періоду після первинного встановлення інвалідності та встановлення вищої групи інвалідності існувало і станом на 28 листопада 2016 року (момент встановлення 3-ї групи інвалідності).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є безпідставними, не ґрунтуються на Законі та суперечать нормам матеріального права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст. 77 КАС України спростовано, а позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Стягнення судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, у разі відмови у задоволенні позовних вимог ст.139 КАС України не передбачено.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, Київ 168,03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 04 липня 2019 року.

Суддя Л.А.Шуляк