Справа № 2-748/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року                                                                                                                м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація про зобов’язання знести самочинно збудований жилий будинок,

в с т а н о в и в:

У вересні 2009 року позивач звернулася в суд з зазначеними позовом до відповідача про зобов’язання знести самочинно збудований жилий будинок по АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що внаслідок особливостей рельєфу, належна їй на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована на 1,5-2 метри нижче земельної ділянки, що належить відповідачу на праві власності. Фасад її будинку розташований десь за 3 метри від межі з відповідачем. Самочинно зведений у 2004 році відповідачем по межі жилий будинок утворив стіну, висотою понад 5 метрів, довжиною до 9 метрів перед її будинком. Через це вона та члени її сім’ї позбавлені можливості бачити сонячне проміння у дворі. Перед входом до будинку утворилася надмірна сирість, з’явилися підтікання, почали руйнуватися стіни та фундамент її будинку.

Самочинну забудову відповідач виконав всупереч нормам чинного законодавства без узгоджень з архітектурно-будівельним управлінням райдержадміністрації, санітарно-епідеміологічною та протипожежною службами.

Будинок побудований з порушенням пунктів 2.9; 2.20 Державних будівельних норм «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України». Цей будинок призводить до затінення її помешкання.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що за захистом порушеного права зверталася разом з іншими сусідами в Управління державного архітектурно-будівельного контролю і в квітні 2007 року отримали відповідь з зазначенням про необхідність звертатися за захистом порушеного права в суд.

Відповідач та його представники проти задоволення позову заперечують. Пояснили суду, що рішенням Київської міської ради від 07 лютого 2002 року № 243/1677 ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 0,0841 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та видано державний акт.

З моменту отримання земельної ділянки у власність він не проводив робіт, пов’язаних з будівництвом. Спірна будівлі зведена попереднім користувачем ділянки і зазначена в технічному паспорті від 15 травня 1981 року під літерами «Д» та «Е», як сарай з погребом. Вважає, що позивач пропустила строк позовної давності на звернення до суду та не надала доказів того, що будівля зведена ним з порушенням будівельних норм, внаслідок чого руйнуються стіни та фундамент її будинку. На ділянці позивача ростуть високі дерева, які фактично і створюють тінь біля її будинку.

Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду заяву з проханням справу розглядати у відсутності їх представника (а.с. 103).

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 1992 року, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 3007 від 17 грудня 1999 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку № АДРЕСА_2. Будинок двокімнатний, загальною площею 44,8 кв. метри, житловою площею 23,9 кв. метри, розташований на земельній ділянці площею 0,0528 га, що належить їй на праві власності згідно Державного акта на право приватної власності на землю                     Ш-КВ № 148908 від 09 квітня 2002 року (а.с. 9).

Рішенням Київської міської ради  від 07 лютого 2002 року № 243/1677 ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 0,0841 га  для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та видано державний акт (а.с. 22).

Позивач просить задовольнити її вимоги з підстав, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно позивач мала довести в суді, що спірна будівля є самовільною будовою, а її будівництво порушує права позивача, як суміжного землекористувача.

На підтвердження своїх доводів, що будівля є самочинною та побудована відповідачем, позивач посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи, яка проведена на підставі ухвали суду.

Згідно висновку № 05-03/35-09 судової будівельно-технічної експертизи від 10 листопада 2009 року (а.с. 89) будівля на земельній ділянці № АДРЕСА_1 не відповідає визначеним в технічних паспортах на житловий будинок № 26 по вул. Луганській в місті Києві від 15 травня 1981 року та від 25 травня 1983 року будівлям сараю «Д» та погребу «Е» за наступними характеристикам:

-   є розбіжність по площі забудови;

-   в існуючій будівлі матеріали стін та фундаментів відрізняються від зазначених в технічних паспортах будівлях сараю «Д» та погребу «Е»;

-   в технічному паспорті БТІ покрівля сараю «Д» зазначена з толю в той час, як фактично встановлено на момент обстеження, покрівля на існуючій будівлі влаштована з хвилястих азбестоцементних листів.

Не виключено, що зведення будівлі на земельній ділянці № АДРЕСА_1 проводилось після 2002 року.

Наведе спростовує доводи відповідача та його представників, що позов заявлено про знесення будівлі, яка побудована попередніми землекористувачами і зазначена в технічному плані під літерами «Д» та «Е».

Разом з тим, суд вважає, що позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що самочинно зведена забудова порушує її  права, як те передбачено ч. 4 ст. 376 ЦК України та ст. 60 ЦПК України.

ОСОБА_1 зазначає, що порушення її прав полягає в тому, що вона та члени її сім’ї позбавлені можливості бачити сонячне проміння у дворі. Перед входом до будинку утворилася надмірна сирість, з’явились підтікання, почали руйнуватися стіни та фундамент її будинку.

Разом з тим, позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження цих доводів.

Судом роз’яснено позивачу право надати докази на підтвердження цих вимог шляхом проведення відповідних експертиз. Разом з тим, позивач зазначила, що до будь-яких державних органів, крім Київзему (де її повідомили, що ділянка не забудована) вона не зверталась. Не зверталась і до державної санiтарно-епiдемiологiчної служби з приводу надмірного затінення її ділянки та будинку.

Позивач не надала суду доказів та не просила про їх витребування судом (зокрема, і шляхом проведення відповідних експертиз) на підтвердження надмірної сирості, підтікання, руйнування стіни та фундамент її будинку, які утворилися в результаті самовільно зведеної відповідачем будови.

ОСОБА_1 заявила лише клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи самовільної забудови відповідача. Зазначене клопотання було задоволене, судова експертиза призначена.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, що її права порушуються відсутністю у відповідача необхідних дозволів на будівництво.

Сама по собі відсутність таких дозволів, не є підставою для знесення самовільно збудованої будівлі, оскільки стаття 376 ЦК України передбачає визнання права власності на самовільно збудовану будівлю на земельній ділянці, що відведена для цієї мети.

Висновком № 05-03/35-09 судової будівельно-технічної експертизи від 10 листопада 2009 року встановлено, що будівництво будівлі на земельній ділянці № АДРЕСА_1 виконується в межах земельної ділянки без порушення суміжної межі земельних ділянок № 22 та № АДРЕСА_1 (а.с. 89).

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про необхідність знесення будівлі, оскільки вона розташована на незначній відстані від будівлі позивача, з огляду на те позивач не надала суду доказів, що цим порушено її право.

Суд вважає, що такі вимоги є передчасними, оскільки за висновком експертизи будівля є об’єктом незавершеного будівництва, не введена в експлуатацію, тому експерт не має можливості встановити відповідність будівлі вимогам нормативних документів.

Позивач не надала суду доказів, які б підтверджували необхідність знесення всієї будівлі, а не зменшення її розмірів до розмірів попередньої будівлі, що зазначена в технічному плані під літерами «Д» та «Е» шляхом перенесення стін, з рахуванням того, що за висновком експертизи спірна самовільна будова зведена на тому ж місці, проте в більших розмірах. За технічним планом сарай під літерою «Д» має розмір 39,16 кв. метри, фактичний розмір самовільної забудови становить 114,81 кв. метри.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що будівництво не проводиться. Зазначене підтверджено відповіддю Управління державного архітектурно-будівельного контролю (а.с. 11) та висновком експертизи під час обстеження будівлі відповідача (а.с. 86-91).

З наданих суду фотознімків вбачається, що фактично будівлі позивача та відповідача не перекривають одна одну. Якщо й має місце затікання води з покрівлі відповідача, то з фотознімку на аркуші справи 57 вбачається, що рельєф земельних ділянок сторін має нахил, який дає можливість вирішити спірне питання шляхом правильного відведення стічних вод з покрівлі, а не шляхом знесення будівлі в цілому.

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позивач не довів свої вимоги в суді, оскільки не надав суду жодного доказу, який би підтверджував порушення її прав та необхідність знесення будинку по АДРЕСА_1.

Суд вважає, що доводи відповідача та його представників щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з зазначеним позовом, не відповідають дійсності. За висновком експертизи будівля зводилась після 2002 року. Зазначеним висновком встановлено, що й до теперішнього часу будівництво не завершене. Будівництво є самочинним. Відповідно позивач звернулася в суд за захистом порушеного права, коли дійшла висновку, що на її думку надмірна сирість, підтікання, руйнація стіни та фундаменту її будинку сталися в результаті самовільної забудови відповідачем.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ч. 4 ст. 376 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: