233 № 233/3502/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/3502/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник ОСОБА_2 .А.)

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 16046,68 грн., пославшись на таке:

З 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» фрезерувальником 5-го розряду виробничого підрозділу «Дебальцівське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 20113,63 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 16046,68 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Добровільно сплатити йому заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 04.06.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін (а.с.15-16).

Відповідач (представник ОСОБА_3 ) проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.21-22), зауваживши на такому:

З 16.03.2017 р. у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних переміщенням вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 р. №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» №996-ХІУ від 16.07.1999 року, передбачено, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. П.2.1, 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 (надалі Інструкції № 88). передбачено, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Бухгалтерський облік підприємства повністю залежить від первинних документів, які оформлюються відповідно до Інструкції № 88.

Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року №489 затверджені та введені в дію типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, а саме:

1.N П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу".

2.N П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки".

3.N П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)".        

4.N П-5 "Табель обліку використання робочого часу".

5.N П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника".

6.N П-7 "Розрахунково-платіжна відомість (зведена)".

Для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до Закону України "Про оплату праці" здійснюється нарахування кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, за фактично відпрацьований час. На виконання законних вимог, зокрема глав IV — VII КЗпП, на підприємствах, в установах, організаціях роботодавець зобов`язаний вести облік робочого часу. Такий облік дозволяє визначити кількість годин, відпрацьованих кожним найманим працівником. Підрахунок кількості відпрацьованого часу ведуть у Табелі обліку робочого часу (далі — Табель).

Табель є підставою для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, сум за період щорічних відпусток, інших виплат. Складений і підписаний відповідальною за ведення табеля особою та погоджений керівником організації табель подається до бухгалтерії. Табель обліку робочого часу — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Отже, табель є: — документом, який дозволяє врахувати фактично відпрацьований співробітником час; — первинним документом щодо обліку розрахунків з персоналом; — базою для статистичних розрахунків.

Окремо по кожній позовній вимозі:

- щодо заборгованості за період березень — липень 2017 року:

За першу половину березня позивачу нарахований аванс в сумі 874,11 грн., який позивач отримав в касі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". Інша заборгованість із заробітної плати перед позивачем за період березень — липень 2017 року у відповідача відсутня. Тому відповідач не визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з заробітної плати за період березень — липень 2017 року, так як нарахування заробітної плати за інші періоди (друга половина березня — липень 2017 року) не здійснювалося через відсутність первинних документів.

Надані позивачем розрахунки заробітної плати виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Донецьк. Слід зазначити, що 17.03.2017 р. адміністративна будівля Донецької дирекції залізничних перевезень (м. Донецьк вул. Артема, 68) була захоплена невідомими особами так званої "ДНР" (детально про це зазначено у висновку ТПП). Таким чином відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Зазначені обставини дають підстави для критичного оцінювання наданих позивачем доказів по справі.

Додатково зазначив, що згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 р. встановлено, що порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" виникли через форс-мажорні обставини. Аналогічну позицію підтримує Верховний суд України в постановах від 23.03.2016р. по справам №6-364цс16; №6-365цс16.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.08.1994 р. перебуває з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 р. звільнений у зв`язку зі скороченням штату - п.1 ст.40 КЗпП.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.8-12) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.4) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 20113,30 грн., у тому числі: березень – 3043,84 грн., квітень – 2643,79 грн., травень – 695,74 грн., червень – 2765,54 грн., липень – 10964,39 грн.

Сума до виплати визначена в розмірі 16046,68 грн., у тому числі: березень – 2420,41 грн., квітень – 2102,30 грн., травень – 553,24 грн., червень – 2199,12 грн., липень – 8771,61 грн.

Видатковим касовим ордером №635 від 22.08.2017 р. (а.с.25) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 874,11 грн., який відповідає розміру її нарахування до виплати (довідка від 03.07.2019 р. №627/2 – на а.с.24) в період з 01.03.2017 р. по 15.03.2017 р.

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 15172,57 грн. = 16046,68 грн. 874,11 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Надана позивачем довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства відповідача. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.

Щодо відсутності первинних документів, необхідних для нарахування та виплати заробітної плати позивачу, то закон не покладає на робітника обов`язку по веденню такої документації та доказуванню наявності таких документів.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1  п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 НОМЕР_2 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 15172 (п`ятнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 57 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя