Постанова

Іменем України

04 липня 2019 року

м. Київ

справа № 464/7401/16

провадження № 61-17639св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - комунальна установа Інститут міста,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова, у складі судді Чорної С. З.,

від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

від 04 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року комунальна установа Інститут міста (далі - КУІМ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, сплачених в якості попередньої оплати за товар.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання домовленості між КУІМ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) останній повинен був поставити витратні матеріали для проекту

«Майстерня міста-2016» (для спорудження гойдалки) до 06 червня 2016 року.

Позивачем було проведено попередню оплату в сумі 17 760 грн, згідно кошторису, переліку матеріалів, вказаних у рахунку № 03/06/1 від 03 червня 2016 року, та накладної № 03/06/2 від 03 червня 2016 року, які виписані

ФОП ОСОБА_1 10 червня 2016 року ФОП ОСОБА_1 були поставлені деякі матеріали згідно вищевказаних рахунку та накладної, які не відповідали умовам домовленості, так як були виготовлені з іншого матеріалу, не відповідали по кількості та якості. Невідповідність товару була зафіксована актом від 10 червня 2016 року, складеним ОСОБА_2 , який є експертом в рамках договору з Товариством міжнародного

співтовариства (GIZ), за рахунок якого фінансувався проект

«Майстерня міста-2016». У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не було виконано свого обов`язку з поставки товару, заходи в межах проекту

«Майстерня міста-2016» по спорудженню гойдалки не відбулись. На письмове звернення позивача до ФОП ОСОБА_1 , направлене 05 липня 2016 року, відповідач не забезпечив поставку товару та не повернув сплачені позивачем кошти. Статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 втратив 17 серпня

2016 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Посилаючись на вказані обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 попередньо оплачені кошти в розмірі 17 760 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2016 року

позов КУІМ задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КУІМ кошти в розмірі 17 760 грн, сплачені в якості попередньої оплати за товар. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язань за договором поставки, а саме не передав товар позивачу та в порушення вимог статей 530, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не повернув суму попередньої оплати у встановлені строки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Островського Ю . М. відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2016 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ представник

ОСОБА_1 - адвокат Островський Ю. М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сихівського районного

суду м. Львова від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КУІМ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 464/7401/16-ц з місцевого суду. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 464/7401/16-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга адвоката Островського Ю. М. мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржене рішення суду проігнорував правову позицію відповідача, не прийняв до уваги докази подані останнім, а після того як він із ОСОБА_1 , в знак протесту, покинули судове засідання продовжив розгляд справи.

Вважав, що в судовому засіданні було встановлено, що стороною договору із КУІМ був ОСОБА_4, а не ОСОБА_1

ОСОБА_4 в своїх пояснення та показах свідка фактично визнав позовні вимоги КУІМ, а тому, ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі.

Стверджував, що спірні правовідносини виникли на підставі договорів підряду та поставки від 03 червня 2016 року, а тому суди попередніх інстанцій невірно визначили характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню.

Звертав увагу суду на те, що акт невідповідності товару від 10 червня

2016 року, не є висновком експерта та одержаний з порушенням порядку встановленого законом.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між КУІМ та ФОП ОСОБА_1 було досягнуто домовленості на умовах договору поставки про те, що

ФОП ОСОБА_1. повинен поставити КУІМ витратні матеріали для проекту «Майстерня міста-2016» для спорудження гойдалки, що підтверджено кошторисом з переліком матеріалів закріплених в рахунку

№ 03/06/1 від 03 червня 2016 року і накладній № 03/06/2 від 03 червня

2016 року, які виписані ФОП ОСОБА_1 та гарантійним листом

від 23 травня 2016 року № 129.

Загальна вартість товару та його доставки згідно рахунку становить 17 760 грн.

На виконання умов договору поставки КУІМ було здійснено на користь

ФОП Булат В.В. попередню оплату за передбачені в накладній та рахунку товари в сумі 17 760 грн, що підтверджено платіжним дорученням №65

від 08 червня 2016 року.

Представником позивача було надіслано до ФОП ОСОБА_1. лист №234/16

від 05 липня 2016 року з вимогою здійснити поставку КУІМ згідно оплаченого рахунку № 03/06/1 від 03 червня 2016 року або повернути оплату за товар в сумі 17 760 грн в семиденний строк від дня отримання вимоги.

Відповідач поставку товару не забезпечив та не повернув попередню оплату за товар у розмірі 17 760, 00 грн.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17 серпня 2016 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті57 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень)кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно частини третьої статті 672 ЦК України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що між КУІМ та

ФОП ОСОБА_1 . 03 червня 2016 року було укладено договір поставки, на виконання умов якого КУІМ здійснено попередню оплату вартості товару. Однак відповідач поставку товару не забезпечив та не повернув попередню оплату за товар у розмірі 17 760 грн.

В касаційній скарзі стверджується, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки правовідносини за договором поставки у КУІМ виникли із ОСОБА_4 , а ФОП ОСОБА_1 був залучений виключно для належного оформлення угоди. Кошти за договором поставки одержував ОСОБА_4 , на підтвердження чого ним видана відповідна розписка. ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях позов визнав та зазначив, що готовий повернути кошти, які отримав від позивача.

Зі змісту копії розписки ОСОБА_4 від 10 листопада 2016 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що останній позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17 000 грн для придбання матеріалів для КУІМ.

Однак вказана розписка може бути доказом виникнення правовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а не існування у ОСОБА_4 зобов`язань перед КУІМ із поставки товару за договором від 03 червня 2016 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказана розписка складена після укладенням між сторонами договору поставки, направлення КУІМ до ФОП ОСОБА_1 претензії щодо неналежного виконання умов договору та відкриття судом першої інстанції провадження у даній справі.

Докази про визнання договору поставки від 03 червня 2016 року недійсним судам не надані.

Показанням свідка ОСОБА_4 апеляційний суд надав оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Доводи касаційної скарги про укладення між сторонами договору підряду, а не договору поставки, обґрунтовано спростовані судам попередніх інстанцій та підтверджені рахунками №03/06/1 та №03/06/2 від 03 червня 2016 року, відповідно до яких оплату проведено не за виконані роботи, а за поставку матеріалів.

Докази належного виконання відповідачем умов укладеного договору поставки від 03 червня 2016 року в матеріалах справи відсутні.

Належні та допустимі докази на спростування акту невідповідності товару

від 10 червня 2016 року згідно накладної №03/06/2 від 03 червня 2016 року відповідачем суду не надані.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні відводу судді Чорній С. З., заявленого адвокатом Островським Ю. М.

Суди першої і апеляційної інстанції забезпечили ОСОБА_1 та його представнику можливість брати участь у судових засіданнях.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта

статті 60 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржених рішень).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, спрямовані на переоцінку доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо розподілу судових витрат

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 401, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова, у складі судді від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 квітня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта