П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 455/1496/16-ц

Провадження № 14-279цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимишин Ірина Богданівна, на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Старосамбірської міської ради Старосамбірського району Львівської області (далі - Старосамбірська міськрада), треті особи: ОСОБА_1 , Старосамбірська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання протиправними і скасування рішень, державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішеннями Старосамбірської міськради ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та затверджено цей проект. Такі рішення Старосамбірської міськради суперечать вимогам законодавства, оскільки внаслідок їх прийняття ОСОБА_1 незаконно надано у власність земельну ділянку на території, яка іншими рішеннями Самбірської міськради визначена для надання під індивідуальне житлове будівництва тільки для учасників антитерористичної операції (далі - АТО). Із заявами до міської ради про пільгове виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва звернулося більше 70-ти учасників АТО, в тому числі й позивачі, тоді як ОСОБА_1 учасником АТО не є. Позивачі мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва як учасники бойових дій відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки рішення Старосамбірської міськради про надання ОСОБА_1 земельної ділянки є незаконним, воно підлягає скасуванню, а земельна ділянка - поверненню до власності міської ради для подальшої її передачі учасникам АТО, як це передбачено проектом детального плану території.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивачі просили суд: визнати протиправними і скасувати рішення Старосамбірської міськради від 8 липня 2015 року № 2927 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » (далі - рішення від 8 липня 2015 року № 2927) та від 3 листопада 2015 року № 3051 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 » (далі - рішення від 3 листопада 2015 року № 3051); скасувати державну реєстрацію від 9 жовтня 2015 року № 11655013 за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0840 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із заявами про залишення їх позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог без розгляду, які ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року задоволено.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року з урахування ухвали цього ж суду про виправлення описки від 3 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними рішення від 8 липня 2015 року № 2927 та від 3 листопада 2015 року № 3051. Скасовано державну реєстрацію від 9 жовтня 2015 року № 11655013 за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0840 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Скасовано ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року в частині забезпечення позову (арешту земельної ділянки площею 0,0840 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані рішення Старосамбірської міськради прийнято всупереч вимогам інших її рішень, зокрема від 28 січня 2015 року № 2568 та від 22 квітня 2015 року № 2695, оскільки ОСОБА_1 виділено земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд у кварталі житлової забудови для учасників АТО, однак останній таким не є.Також суд задовольнив позов у частині скасування державної реєстрації права власності з огляду на те, що ця вимога є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування рішень Старосамбірської міськради. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено визнання протиправними та скасування рішень, у зв`язку із чим їх можна лише визнати незаконними, недійсними.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

У липні 2017 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимишин І. Б., подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що вимога про скасування державної реєстрації права власності підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд не вирішив питання про склад осіб відповідно до вимог статей 10, 33, 130 ЦПК України з огляду на те, що вимоги позивача зачіпають майнові права особи, яку визначено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору; не дослідив повно та всебічно доказів, наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 лютого 2017 року до закінчення касаційного розгляду.

Заперечення на касаційну скаргу особами, які беруть участь у справі, не подавались.

У зв`язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 15 травня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи суди встановили, що 28 січня 2015 року Старосамбірською міськрадою прийнято рішення № 2568 «Про надання дозволу на виготовлення проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків в АДРЕСА_1» . У зв`язку з необхідністю виготовлення проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків у АДРЕСА_1 з метою надання земельних ділянок учасникам АТО, які звертаються до міської ради з відповідними заявами, вирішено: Старосамбірській міськраді звернутися до відповідної ліцензованої організації для виготовлення проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків у АДРЕСА_1 ; проект детального плану території земельної ділянки подати на затвердження на чергову сесію Старосамбірської міськради; Старосамбірській міськраді виділити кошти для фінансування робіт з виготовлення проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків у АДРЕСА_1 ; контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з розгляду земельних питань.

Рішенням Старосамбірської міськради від 22 квітня 2015 року № 2695 затверджено проект детального планування території земельної ділянки під квартал індивідуального будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1 для учасників АТО.

Позивач ОСОБА_2 є учасником бойових дій і безпосередньо брав участь в АТО, що підтверджується відповідними документами.

Рішенням Старосамбірської міськради від 28 січня 2015 року № 2579 ОСОБА_2 включено до списку учасників бойових дій (АТО) для першочергового отримання земельної ділянки під будівництво індивідуальних житлових будинків.

Рішенням від 8 липня 2015 року № 2927 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови Старосамбірської міськради.

Підставою прийняття цього рішення зазначено заяву ОСОБА_1 , проте доказів його звернення з такою заявою до Самбірської міськради суду не надано. Натомість третя особа посилалася на те, що рішенням Старосамбірської міськради від 16 вересня 2009 року № 1484 його дружину ОСОБА_5 включено до списку для одержання земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку, а 23 червня 2015 року вона звернулася до голови Самбірської міськради із заявою про надання її чоловікові ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Рішенням від 3 вересня 2015 року № 3051 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0840 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови Старосамбірської міськради. Надано у власність ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Доказів того, що ОСОБА_1 є учасником АТО та має право на першочергове отримання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у кварталі, відведеному рішенням міської ради для надання земельних ділянок учасникам бойових дій, суду не надано.

Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 7 червня 2016 року ОСОБА_6 (матір ОСОБА_1 ) визнано винною у вчиненні адміністративних порушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з тих підстав, що вона, будучи депутатом Старосамбірської міськради, під час прийняття рішення від 8 липня 2015 року № 2927 не повідомила про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також голосувала за прийняття рішення відносно свого сина ОСОБА_1 , тобто вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Щодо питання юрисдикції спору за позовом, предметом якого є вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, заявленого з тих підстав, що позивач вважає порушеним своє речове право на це майно, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала свою позицію, зокрема, у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 573/454/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 242/1634/17, від 5 червня 2019 року у справі № 366/3436/16-ц та багатьох інших.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України в чинній редакції.

Відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 19 КАС України в чинній редакції.

Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакціях, чинних на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Таким спором, зокрема, є спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Спір, що розглядається, в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно (земельну ділянку) не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи таке рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте державним реєстратором оскаржуване рішення стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

У позовній заяві ОСОБА_2 не порушує питання про дотримання державним реєстратором (як суб`єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій установленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Натомість предметом позову зазначає визнання протиправним рішення міської ради, на підставі якого третя особа набула право власності на земельну ділянку та яке стало підставою для державної реєстрації такого права.

Позивач обґрунтував позов порушенням свого права як учасника бойових дій на отримання земельної ділянки у виділеному учасникам АТО для забудови кварталі, оскільки її надано особі, що не мала право на отримання цієї земельної ділянки. Тобто існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень (зокрема, органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин) можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Тобто якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Оскільки у справі, що розглядається, позивач оскаржує рішення міської ради, на підставі якого інша особа набула речове право на земельну ділянку, право на отримання якої мав позивач, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо інших доводів касаційної скарги ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційних суд, виходив з того, що Старосамбірська міськрада, реалізуючи повноваження, надані їй статтями 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 116, 11, 122 ЗК України, прийняла рішення від 8 липня 2015 року № 2927 та від 3 листопада 2015 року № 3051, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Такі рішення суд визнав незаконними і скасував з огляду на те, що попередніми рішеннями Старосамбірьскої міськради затверджено проект детального планування території земельної ділянки під квартал індивідуального будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1 для учасників АТО, і саме ці особи мають право на першочергове отримання земельних ділянок у цьому кварталі відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому на порушення вимог статей 213-215 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, суд не дослідив, чи входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 до затвердженого проекту детального планування території земельної ділянки під квартал індивідуального будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1 для учасників АТО, затвердженого рішенням Старомамбірської міськради від 22 квітня 2015 року № 2695. Рішення суду не містить висновків про це з посиланням на відповідні докази. Наявний у матеріалах справи оригінал проектного плану не містить даних щодо земельної ділянки АДРЕСА_1 (зазначено земельні ділянки з № 100 по № 133 під наміри забудови).

Відповідно до статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідачем у цивільному процесі є особа, яка притягується судом до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. У передбачених законом випадках відповідачами можуть бути й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача.

ОСОБА_2 просить визнати недійсним рішення Старосамбірської міськради, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, та скасувати реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за третьою особою. Тобто фактично вирішується питання про правомірне набуття ОСОБА_1 прав власника майна та позбавлення його права власності на землю внаслідок визнання недійсним рішення, на підставі якого таке право набуте. У такому разі вирішення позовних вимог, спрямованих на втручання у право власності особи, яку визначено як третю особу у справі, не відповідає процесуальному статусу сторін цивільного процесу.

Згідно зі статтею 440 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимишин Ірина Богданівна, задовольнити.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна В. С. Князєв

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська