ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

01.07.2019                                                                                                          Справа № 905/757/19                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

секретар судового засідання Корецька А.П.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 19А, код ЄДРПОУ 38755750)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення 622 383,22 грн.

представники сторін у судове засідання не з`явились

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС”  звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” про стягнення 622    383,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №2017/62ск від 04.01.2017р. щодо оплати вартості виконаних робіт.

           15.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №09-9/11 від 10.05.2019р., в якому останній просить суд відкласти судове засідання, розглядати справу в порядку загального позовного провадження та надати додатковий час для підготовки відзиву.

          Ухвалою суду від 01.07.2019р. відповідачу було відмовлено у переході до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

          Клопотання №09-9/11 від 10.05.2019р. в частині надання додаткового часу для підготовки відзиву є обґрунтованим та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

           24.05.2019р. на адресу суду від позивача надійшли заперечення б/н від 21.05.2019р., в яких останній просить суд відмовити відповідачу у розгляді справи за правилами загального провадження.

           28.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив №09-9/11 від 23.05.2019р., в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

           06.06.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 04.06.2019р., в якому останній заперечував щодо доводів відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги.

           12.06.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення №09-9/11 від 10.06.2019р., в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову та зменшити суму штрафних санкцій на 90% у разі задоволення позову.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

04.01.2017р. між Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС” (далі – підрядник або позивач) та Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”  (далі - замовник або відповідач) було укладено договір підряду №2017/62ск (далі – договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника у відповідності з умовами даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПрАТ «МК «Азовсталь», договірними цінами та/або заявками замовника.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Згідно з п. 2.1 договору вартість, вид та об`єм всіх робіт, які виконуються за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір та є його невід`ємною частиною.

За приписами п. 3.1 договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи в строки, визначені в узгодженому сторонами графіку, який є невід`ємною частиною відповідної договірної ціни.

Як вбачається з п.п. 4.1, 4.1.1 замовник сплачує підряднику вартість робіт виконаних на підставі даного договору та у відповідності з його умовами в наступному порядку:

Розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється в розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, впродовж 45 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок виставляється підрядником не пізніше 2го числа місяця, наступного за місяцем виконаних робіт.

Відповідно до п. 16.2 договору, у разі порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених даним договором, він сплачує підряднику штраф в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 18.1 та договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р., а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення – до закінчення гарантійного строку.

Додатковою угодою №3 до договору змінено редакцію п. 18.1 договору та вказано, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018р., а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення – до закінчення гарантійного строку.

Також, додатковими угодами змінювалась вартість договору та строк оплати за певні роботи.

Договір підряду №2017/62ск від 04.01.2017р. та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем з метою дотримання умов договору №2017/62ск від 04.01.2017р. були виконані підрядні роботи, у зв`язку з чим між сторонами підписано акти приймання виконаних робіт: №305/8851 на суму 4585,20 грн.; №303/8852 на суму 1264,80 грн.; №291/8848 на суму 89121,60 грн.; №292/8849 на суму 42  343,20 грн.; №330/7596 на суму 1  264,80 грн.; №328/7597 на суму 4585,20 грн.; №329/6038 на суму 11  502,00 грн.;  №327/6039 на суму 10  938,00 грн.; №316/7238 на суму 31  258,80 грн.; №315/7237 на суму 31  270,80 грн.; №318/8930 на суму 28  689,60 грн.; №317/6988 на суму 86  190,00 грн.; №322/5433 на суму 59790,00 грн.; №319/5432 на суму 15  684,00 грн.; №320/5431 на суму 18  354,00 грн.; №321/5434 на суму 14  404,80 грн.; №312/5537 на суму 13  342,80 грн.; №313/5539 на суму 6  393,60 грн.; №314/5538 на суму 10  053,60 грн.; №311/5536 на суму 71  972,40 грн.

На підставі вищевказаних актів позивачем були виставлені рахунки на оплату: №521 від 27.11.2018р. на суму 5850,00 грн. (акти №305/8851, №303/8852); №522 від 27.11.2018р.  на суму 131  464,80 грн. (акти №291/8848, №292/8849), №547 від 20.12.2018р. на суму 22  440,00 грн. (акти №329/6038,  №327/6039), №548 від 20.12.2018р. на суму 5 850,00 грн. (акти №330/7596, №328/7597), №549 від 20.12.2018р. на суму 62  529,60 грн. (акти №316/7238, №315/7237), №550 від 20.12.2018р. на суму 28  689,60 грн. (акт №318/8930), №551 від 20.12.2018р. на суму 86  190,00 грн. (акт №317/6988), №552 від 20.12.2018р. на суму 59  790,00 грн. (акт №322/5433), №553 від 20.12.2018р. на суму 48  442,80 грн. (акти №319/5432, №320/5431, №321/5434), №554 від 20.12.2018р. на суму 29790,00 грн. (акти №312/5537, №313/5539, №314/5538), №555 від 20.12.2018р. на суму 71  972,40 грн. (акт №311/5536).

Рахунки були прийняті відповідачем, що підтверджується відповідним штампом ПрАТ «МК «Азовсталь» на кожному рахунку.

Загальний розмір заборгованості становить 553  009,20 грн.

За рахунками №521 від 27.11.2018р. на суму 5850,00 грн., №522 від 27.11.2018р. останнім днем для здійснення оплати було 01.02.2019р. (з урахуванням святкових днів та перенесення робочих днів на суботи), за рахунками №547 від 20.12.2018р. на суму 22  440,00 грн., №548 від 20.12.2018р. на суму 5 850,00 грн., №549 від 20.12.2018р. на суму 62  529,60 грн., №550 від 20.12.2018р. на суму 28  689,60 грн., №551 від 20.12.2018р. на суму 86  190,00 грн., №552 від 20.12.2018р. на суму 59  790,00 грн., №553 від 20.12.2018р. на суму 48  442,80 грн., №554 від 20.12.2018р. на суму 29790,00 грн., №555 від 20.12.2018р. на суму 71  972,40 грн. останнім днем для здійснення оплати було 26.02.2019р. (з урахуванням святкових днів).

Відповідачем свої зобов`язання щодо оплати підрядних робіт в сумі 553  009,20 грн. не були виконані.

11.04.2019р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію б/н від 10.04.2019р., в якій просив погасити заборгованість в розмірі 553  009,20 грн.

Але, відповідачем заборгованість в розмірі 553  009,20 грн. не була оплачена, тому, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідачем не надано суду доказів оплати основної суми заборгованості в розмірі 553  009,20 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання  (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем, заявлена до стягнення пеня в розмірі в сумі 15  574,88 грн. за період з 06.02.2019р. по 31.05.2019р. за рахунками №521 від 27.11.2018р. на суму 5850,00 грн., №522 від 27.11.2018р.; в сумі 38  129,99 грн. за період 28.02.2019р. по 31.05.2019р. за рахунками №547 від 20.12.2018р. на суму 22  440,00 грн., №548 від 20.12.2018р. на суму 5850,00 грн., №549 від 20.12.2018р. на суму 62  529,60 грн., №550 від 20.12.2018р. на суму 28  689,60 грн., №551 від 20.12.2018р. на суму 86  190,00 грн., №552 від 20.12.2018р. на суму 59  790,00 грн., №553 від 20.12.2018р. на суму 48  442,80 грн., №554 від 20.12.2018р. на суму 29790,00 грн., №555 від 20.12.2018р. на суму 71  972,40 грн.

Позивач має право нараховувати пеню з 02.02.2019р. та з 27.02.2019р. відповідно (з огляду на вже встановлені судом останні дні на оплату основного боргу 01.02.2019р. та 26.02.2019р.), але позивач здійснює нарахування пені з 06.02.2019р. та 28.02.2019р., що не суперечить нормам чинного законодавства та є правом позивача.

Суд перевірив арифметичний розрахунок пені за період з 06.02.2019р. по 31.05.2019р. на суму 137  314,80 грн. (5850,00 грн. + 131  464,80 грн.) із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ та встановив розмір пені 15  439,45 грн.

Суд перевірив арифметичний розрахунок пені за період з 28.02.2019р. по 31.05.2019р. на суму 415 694,40 грн. (22  440,00 грн. + 5850,00 грн. + 62  529,60 грн. + 28  689,60 грн. + 86  190,00 грн. + 59  790,00 грн. + 48  442,80 грн. + 29790,00 грн. + 71  972,40 грн.) із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ та встановив розмір пені 37 720,00 грн.

З урахуванням розміру пені, встановленого судом, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 53  704,87 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 53  159,45 грн. (15  439,45 грн. + 37 720,00 грн.).

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач застосовує індекс інфляції та просить стягнути за період з 06.02.2019р. по 31.05.2019р. на суму 137  314,80 грн. (5850,00 грн. + 131  464,80 грн.) в розмірі 3  295,56 грн., за період з 28.02.2019р. по 31.05.2019р. на суму 415 694,40 грн. (22  440,00 грн. + 5850,00 грн. + 62  529,60 грн. + 28  689,60 грн. + 86  190,00 грн. + 59  790,00 грн. + 48  442,80 грн. + 29790,00 грн. + 71  972,40 грн.) в розмірі 7  898,19 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.                      

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

У зв`язку з вищевикладеним, перерахунок інфляційних втрат виконується судом виходячи з наступних сум та періодів - на суму 137  314,80 грн. за період з 01.03.2019р. по 31.05.2019 та дорівнює 3600,89 грн., на суму 415 694,40 грн. за період з  01.03.2019р. по 31.05.2019р. та дорівнює 10 901,02 грн.

Позивачем розмір інфляційних втрат нарахований в меншому розмірі, а тому, підлягає задоволенню в розмірі встановленому позивачем - 11  193,75 грн.

   Позивач застосовує 3% річних та просить стягнути за період з 06.02.2019р. по 31.05.2019р. на суму 137  314,80 грн. (5850,00 грн. + 131  464,80 грн.) в розмірі 1  297,91 грн., за період з 28.02.2019р. по 31.05.2019р. на суму 415 694,40 грн. (22  440,00 грн. + 5850,00 грн. + 62  529,60 грн. + 28  689,60 грн. + 86  190,00 грн. + 59  790,00 грн. + 48  442,80 грн. + 29790,00 грн. + 71  972,40 грн.) в розмірі 3  177,49 грн.

Суд перевірив арифметичний розрахунок 3% річних та встановив, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню в розмірі встановленому позивачем – 4  475,40 грн.

12.06.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення №09-9/11 від 10.06.2019р., в яких останній, зокрема, просить суд зменшити суму штрафних санкцій на 90% у разі задоволення позову.

Суд відмовляє у зменшенні 3% річних та індексу інфляції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та індексу інфляції  входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавцем встановлено, що 3% річних та інфляційні втрати є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності, а тому зменшення їх розміру не передбачено.

Щодо зменшення розміру пені, в обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на важке матеріальне становище та здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості від лінії зіткнення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Заслухавши пояснення учасників у справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наведені відповідачем обставини не є виключними, виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Зазначене кореспондується з нормами статті 617 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

У відповідності до пункту 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

В матеріалах справи відсутні докази того, що належне виконання зобов`язань відповідача згідно договору виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин, а також докази того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем нараховано пеню у зв`язку з несплатою основної суми боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог, спростовуються матеріалами справи.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог сума судового збору розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу, суд зазначає наступне.

На підтвердження повноважень та понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- довіреність б/н від 03.04.2019р. ;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4367;

- договір №2017/62/2019 про надання правової допомоги від 03.04.2019р., пунктом 5.2 якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС” сплачує на користь адвоката гонорар за правову допомогу, а саме: претензійну, позовну роботу та представлення клієнта у господарському суді Донецької області 30  000,00 грн.;

- платіжне доручення №187 від 18.04.2019р. на суму 30  000,00 грн. про оплату послуг за договором №2017/62/2019 від 03.04.2019р.

Статею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України  витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)  розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)  розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

У п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосуваннярозділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що  відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До матеріалів справи долучено вказані вище документи, що підтверджують витрати відповідача пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом, а також документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено, що понесені ним витрати та професійну допомогу в розмірі 30  000,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи № 905/757/19, а зазначений розмір таких витрат є обґрунтованим, пропорційним розміру майнової вимоги, співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача в розмірі 30  000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС” до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” про стягнення: основної суми боргу в розмірі 553  009,20 грн. – задовольнити, 3% річних в розмірі 4  475,40 грн. – задовольнити, інфляційних втрат в розмірі 11  193,75 грн. – задовольнити,  пені в сумі 53  704,87 грн. – задовольнити частково в розмірі 53  159,45 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС” основну суму боргу в розмірі 553  009,20 грн., 3% річних в розмірі 4  475,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 11  193,75 грн.,  пеню в розмірі 53  159,45 грн.; витрати на оплату судового збору в розмірі 9 327,57 грн.; витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30  000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.07.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

       Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма ААС” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 19А, код ЄДРПОУ 38755750).

 Відповідач: Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158).

Суддя                                                                                                                   О.М. Сковородіна