Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 344/2056/15-ц

провадження № 61-20576 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Проскурніцького П. І., Ковалюка Я. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту).

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні банку, що знаходиться у м. Севастополі, укладено договір банківського вкладу, за умовами якого він здійснив вклад у розмірі 50 тис. грн на строк до 12 грудня 2014 року під 20 % річних. Проте після закінчення строку дії договору банк не повернув йому грошові кошти.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь вклад у розмірі 50 тис. грн та проценти у розмірі 10 тис. грн.

Короткий зміст судових рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 50 тис. грн банківського вкладу, 10 тис. грн процентів за період з 12 грудня 2013 року до 12 грудня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статей 1058, 1060, 1061 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» повинно було повернути позивачу вклад за договором банківського вкладу по закінченню строку дії цього договору, проте банк зазначених вимог закону та обов`язків, взятих на себе за укладеним договором, не виконав, тому наявні підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу та відсотків за користування коштами.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволена частково. Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Останнім рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт додержання письмової форми договору банківського вкладу, оскільки не надано відповідних документів, у тому числі оригінал квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за договором банківського вкладу (депозиту) є безпідставними, так як доказами не підтверджені.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банком не спростовано факт укладення між сторонами спірного договору банківського вкладу, внесення позивачем коштів на депозит. Квитанцію про внесення коштів на депозитний рахунок ним було втрачено.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 344/2056/15-ц з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У частині другій статті 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вірно застосувавши Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні, затверджену постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, та виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, і врахувавши висновки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), дійшов правильного висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт існування договірних правовідносин за договором банківського вкладу з банком.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 додержання письмової форми договору банківського вкладу не доведено, так як не надано у тому числі оригінал квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок й інших документів на підтвердження вказаних обставин.

Зазначені висновки щодо додержання письмової форми договору банківського вкладу узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 листопада 2016 року справа № 6-1286 цс 16; Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року справа № 463/5896/14-ц (провадження 14-90 цс 19).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що банком не спростовано факт укладення між сторонами спірного договору банківського вкладу, внесення позивачем коштів на депозит, безпідставні, так як ОСОБА_1 будь-якими доказами додержання письмової форми договору банківського вкладу з банком не підтверджено, а квитанція про внесення коштів на депозитний рахунок ним була втрачена.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник