ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2019 року

Київ

справа №676/6529/15-а

адміністративне провадження №К/9901/6835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (головуючий суддя Біла Л. М., судді: Граб Л. С., Гонтарук В. М.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області (далі - Управління, пенсійний орган), в якому просила: визнати неправомірними дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії по втраті годувальника; зобов`язати Управління призначити їй пенсію по втраті годувальника з 01.07.2015 у розмірі 50 відсотків пенсії померлого, що складає 2392,40 гривень (далі - спірна пенсія).

В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_1 наводила доводи щодо наявності у неї права на призначення спірної пенсії саме на підставі статті 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням спірної пенсії). При цьому, у позовній заяві наголошувала, що померлий годувальник - її чоловік, отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-XI), однак вона не зверталась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на підставі положень вказаного Закону й наполягала на неправомірності відмови відповідача стосовно призначення їй пенсії згідно норм Закону №1058-IV.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Кам`янець-Подільськомого міськрайонного суду Хмельницької області від 05.02.2016 (головуючий суддя - Семенюк В. В.) позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника. Зобов`язано Кам`янець-Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01.07.2015 у розмірі 50 відсотків пенсії померлого 24.06.2015 ОСОБА_2 , що складає 2391,40 гривень, відповідно до вимог статей 36, 37 Закону №1058-IV.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з наявності, у даному випадку, усіх передбачених Законом №1058-IV умов для призначення позивачу спірної пенсії, а тому визнав дії відповідача неправомірними, оскільки дійшов висновку, що останній не мав заснованих на законі правових підстав для відмови у призначенні такої пенсії.

Вказане судове рішення відповідач оскаржив до Вінницького апеляційного адміністративного суду, який постановою від 21.04.2016 його скасував та відмовив у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, встановлених Законом №1058-IV, на чому наполягала ОСОБА_1 , призведе до зменшення розміру її пенсії, порівняно з розміром пенсії, яку вона отримує, а тому, з метою недопущення звуження обсягу права останньої на соціальний захист, погодився з рішенням пенсійного органу щодо недоцільності призначення спірної пенсії. При цьому, апеляційний суд вказував й на те, що померлий годувальник не отримував пенсію за віком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2016 року позивач звернулася з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі постанову Кам`янець-Подільськомого міськрайонного суду Хмельницької області від 05.02.2016.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке, на думку скаржника, ухвалене при правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, є законним та обґрунтованим. Зокрема, позивач, окрім доводів, аналогічних викладеним у позовній заяві, зазначає, що пенсія за вислугу років, на її думку, у розумінні приписів правових норм Закону №1058-IV є різновидом пенсії за віком, однак суд апеляційної інстанції такі положення законодавства не врахував.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019, визначено склад колегії суддів для розгліду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість прийнятої судом апеляційної інстанції постанови, а тому вважає, що підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим просив залишити це судове рішення без змін й відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

31.12.1979 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданого райвідділом ЗАГС Новоушицького району (актовий запис №84).

ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Кам`янці-Подільському та Кам`янець-Подільському районі як одержувач пенсії, призначеної відповідно до Закону №1789-XI, а розмір його пенсії складав 4784,80 гривень що підтверджується копією довідки від 30.09.2015 №15392.

Дана пенсія була постійним і основним джерелом засобів до існування сім`ї.

З довідки від 24.09.2015 №3420, виданої Комунальним підприємством «Добробут» вбачається, що ОСОБА_2 проживав та вів спільне господарство з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (актовий запис №531).

Судами, також, встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання довічно, (копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 17.04.2001 та копією довідки МСЕ №278993). З довідки Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №2141 від 08.02.2016 вбачається, що розмір її пенсії складає 1049 гривень.

20.08.2015 позивач звернулася до Управління із заявою, в якій просила призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідь на вказану заяву відповідач повідомив ОСОБА_1 про недоцільність призначення їй пенсії у відповідності з вимогами Закону №1058-IV, оскільки, у такому разі, це призведе до зменшення вже призначеної і виплачуваної їй пенсії.

Також відповідач повідомив й про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону №1789-XI.

Незгода із такими діями пенсійного фонду, в частині відмови у призначенні їй пенсії на підставі Закону №1058-IV стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

При цьому, позивач не оскаржує дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно з приписами Закону №1789-XI.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон №1058-IV, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як встановлено судами, чоловік ОСОБА_1 не отримував.

В той же час, відповідач здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_1 , який належав би до виплати, вказав, що 50 відсотків такої пенсії становить 949 гривень і це є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивач.

Заперечень проти такого розрахунку, проведеного пенсійним органом, матеріали позовної заяви не містять та при розгляді справи у судах попередніх інстанцій позивачем не висловлювались.

Водночас, позивач вважає, що відповідач, при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, повинен був враховувати розмір призначеної померлому годувальнику пенсії за вислугу років - 4784,80 гривень.

Однак, такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.

В свою чергу, стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Разом з тим, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказував на неприпустимість встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, оскільки позивач вже отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV, а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченому цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.

Ураховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції стосовно відсутності, у даному випадку, підстав для призначення спірної пенсії позивачу саме на підставі Закону №1058-IV ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд враховує і те, що позивач, виходячи зі змісту позовної заяви, її вимог, не порушувала питання про оскарження дій відповідача стосовно відмови у призначенні їй пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру» й суд першої інстанції таких позовних вимог не розглядав.

У відповідності ж з положеннями частини п`ятої статті 308, частини четвертої статті 341 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

За наведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної позивачем постанови апеляційного суду, яка відповідає закону.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду