Ухвала

08 липня 2019 року

м. Київ

справа №336/6146/17

провадження № 51-3042ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В.М.,

суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,

розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року,

встановив:

Потерпілий звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу потерпілого було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і надано строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали. Водночас потерпілому було роз`яснено про наслідки невиконання цих вимог у встановлений строк, а також на яких підставах згідно з ч. 1 ст. 438 КПК суд касаційної інстанції вправі скасувати судові рішення. Однак ОСОБА_1 . зазначених недоліків не усунув.

ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про усунення недоліків у касаційній скарзі від 10 червня 2019 року, проте приписів ст. 427 КПК не дотримався.

Вимога потерпілого про зміну вироку суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині стягнення майнової та моральної шкоди не узгоджується зі ст. 436 КПК, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а тому суд касаційної інстанції не може змінити вирок у частині цивільного позову і постановити свій задовольнивши цивільний позов.

Так, відповідно до ст. 438 КПК змінити судове рішення можливо лише в частині, що стосується пом`якшення становища особи, в іншій частині рішення підлягає лише скасуванню та призначенню на новий розгляд.

Також, потерпілий не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури. При цьому ОСОБА_1 не зазначає обґрунтування незаконності оспорюваного рішення й необхідності його зміни на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу, з огляду на положення статей 412-414 КПК.

Недотримання ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу із заявою про усунення недоліків у касаційній скарзі слід повернути скаржнику на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК.

Відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК, у межах строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року разом із його заявою про усунення недоліків у касаційній скарзі та з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій С. В. Єремейчук С. О. Стороженко