Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 595/539/16-ц

провадження № 61-17473св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне підприємство «Захід-хліб-збут-2002»,

приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Захід-хліб-збут-2002», на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області, у складі судді - Содомори Р. О.,

від 25 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Кузьми Р. М., Хоми М. В., Костіва О. З.

від 26 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Бучацького районного суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства

«Захід-хліб-збут-2002» (далі ПП «Захід-хліб-збут-2002»), приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тернопільської обласної дирекції приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УПСК») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 лютого 2012 року ОСОБА_3 керуючи технічно несправним автопоїздом, рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» в напрямку від м. Тернополя до м. Теребовля. На 350 км вказаної автодороги, наближаючись до с. Кровінка Теребовлянського району, водій ОСОБА_3 допустив перекидання автопоїзду і виїзд на смугу зустрічного руху де відбулося зіткнення з технічно справним автомобілем «Mercedes Benz-308», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

В результаті зіткнення транспортних засобів позивач отримав тілесні ушкодження. Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді та засуджено за вчинення злочину передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер НОМЕР_2 і напівпричепу «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер НОМЕР_3 , забезпечена полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «УПСК». Будь-яких взаєморозрахунків між страхувальником та потерпілим не здійснювалося.

В результаті наслідків ДТП ОСОБА_1 визнаний інвалідом першої групи та вартість витрат пов`язаних з його лікуванням становить 59 598,06 грн. Окрім заподіяння шкоди здоров`ю, внаслідок ДТП також було пошкоджено автомобіль марки «Mercedes Benz-308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_1 Заява про відшкодування шкоди була подана до ПрАТ «УПСК», яка перенаправила її для розгляду по суті в Тернопільську філію ПрАТ «УПСК». У вересні 2015 року Тернопільська філія ПрАТ «УПСК» відмовила у виплаті страхового відшкодування повідомивши, що заяву про виплату страхового відшкодування повинен подати власник транспортного засобу або його довірена особа.

Позивач вважав, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що внаслідок ДТП він тривалий час знаходився на лікуванні, його життя змінилося, він став інвалідом першої групи, потребує постійної реабілітації та подальшого лікування, не має можливості працювати, а його сім`я опинилася в скрутному матеріальному становищі.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути із

ПП «Захід-хліб-збут-2002» на свою користь 150 000 грн відшкодування завданої моральної шкоди, франшизу за договором страхування в сумі

500 грн та 2 485,41 грн майнової шкоди, пов`язаної із пошкодженням автомобіля, стягнути з ПрАТ «УПСК» на свою користь 59 598, 06 грн відшкодування вартості витрат пов`язаних з лікуванням та 49 500 грн майнової шкоди, пов`язаної з пошкодженням автомобіля.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області

від 25 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 59 598, 06 грн витрат пов`язаних з лікуванням. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача виникло право вимоги до ПП «Захід-хліб-збут-2002», як до роботодавця особи, винної у ДТП, про стягнення моральної шкоди та вартості пошкодженого автомобіля із

25 лютого 2012 року. Однак позивач звернувся до суду з позовом лише

17 березня 2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог про відшкодування шкоди, пов`язаної із пошкодженням автомобіля, суд виходив з того, що позивач звернувся до страхової компанії поза межами річного строку, встановленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для звернення щодо відшкодування шкоди завданої майну.

Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, суд першої інстанції вважав доведеними, пред`явленими без пропуску строку на звернення до страхової компанії та строку позовної давності.

Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року рішення Бучацького районного суду від 25 жовтня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» в особі Тернопільської обласної дирекції ПрАТ «УПСК» скасовано, затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, та провадження по справі в цій частині закрито.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року рішення Бучацького районного суду від 25 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Захід-хліб-збут-2002» про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПП «Захід-хліб-збут-2002» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 лютого 2012 року ОСОБА_4 , отримав тяжкі тілесні ушкодженні і у нього виникло право вимоги до

ПП«Захід-хліб-збут-2002», як роботодавця особи винної у ДТП, про стягнення моральної шкоди. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Враховуючи обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , порушення його нормальних життєвих зв`язків, неможливість продовження активного життя суд апеляційної інстанції вважав отримання позивачем моральних страждань доведеним, а розмір відшкодування моральної шкоди визначив у

100 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 14 лютого 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПП. «Захід-хліб-збут-2002», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області

від 25 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і провадження у справі в цій частині закрити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

№ 595/539/16-ц з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Захід-хліб-збут-2002», ПрАТ «УПСК» в особі Тернопільської обласної дирекції ПрАТ «УПСК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності

15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 595/539/16-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами протиправно винесено рішення по суті позовних вимог про стягнення моральної шкоди за наявності вже вирішеного судом спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2015 року по справі №607/10051/14-ц ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені позовних вимог до

ПП «Захід-хліб-збут-2002» про стягнення моральної шкоди

Також ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції не встановили обставин, які підтверджують факт виконання водієм ОСОБА_3 25 лютого 2012 року трудових обов`язків, під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про встановлення ОСОБА_1 інвалідності першої групи, доказування вказаної обставини ґрунтувалося судом на припущеннях.

Судом апеляційної інстанції не мотивовано рішення щодо підстав для визначення моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь

ОСОБА_1 в розмірі 100 000 грн в порівнянні з розміром моральної шкоди в сумі 50 000 грн, присудженої судом на користь ОСОБА_5 , син якої загинув внаслідок цієї ж дорожньо-транспортної пригоди.

Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі.

Цим же вироком встановлено, що близько 07 год. 00 хв. 25 лютого 2012 року водій ОСОБА_3 , керуючи технічно несправним автопоїздом, рухався автомобільною дорогою сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» в напрямку від м. Тернополя до м. Теребовля. Рухаючись у вказаному напрямку на 350 км вказаної автодороги, наближаючись до с. Кровінка Теребовлянського району, ОСОБА_3 допустив перекидання автопоїзду і виїзд на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з технічно справним автомобілем «Mercedes Benz-308», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зіткнення транспортних засобів

ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Автомобіль марки «КАМАЗ-5320», реєстраційний номер НОМЕР_4 застрахований у ПрАТ «УПСК» за Полісом №АА / 7073910 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08 вересня 2011 року зі строком дії по 08 вересня 2012 року.

Напівпричеп «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахований у ПрАТ «УПСК» за полісом № АА/7073901 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

від 08 вересня 2011 року зі строком дії по 08 вересня 2012 року.

25 лютого 2012 року ПП «Захід-хліб-збут-2002» подало до ПрАТ «УПСК» заяву-повідомлення про ДТП 25 лютого 2012 року та пояснення водія

ОСОБА_3 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 12 лютого 2015 року по справі № 607/10051/14-ц за позовом

ОСОБА_5 до ПП «Захід-хліб-збут-2002», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ПрАТ «УПСК» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Захід-хліб-збут-2002», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПрАТ «УПСК», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 607/10051/14-ц стало те, що ОСОБА_1 з часу настання страхового випадку і до дня ухвалення судом рішення не звертався до страховика із заявою про отримання страхового відшкодування та погодження його розміру.

23 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, яка була направлена для розгляду в Тернопільську філію ПрАТ «УПСК».

16 липня 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, з метою врегулювання страхового випадку, що стався 25 лютого 2012 року.

Листом № 139 від 21 вересня 2015 року Тернопільська філія ПрАТ «УПСК» повідомила ОСОБА_1 що із заявою про відшкодування збитків пов`язаних з пошкодженням автомобіля Mercedes Benz-308, реєстраційний номер

НОМЕР_1 , має право звернутися власник транспортного засобу ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Кодексу на момент ухвалення оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України.

Згідно частини четвертої статті 61 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Аналогічні положення викладені у частині шостій статті 82 ЦПК України.

Щодо доводів касаційної скарги про необхідність закриття провадження у цивільній справі

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених

статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналогічні положення містив пункт 2 частини першої статті 205 ЦПК України(в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень).

Як встановлено судами попередніх інстанцій в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа

№ 607/10051/14-ц предметом розгляду в якій був, у тому числі, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до ПП «Захід-хліб-збут-2002» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Предметом позову ОСОБА_1 у справі № 607/10051/14-ц було стягнення із ПП «Захід-хліб-збут-2002» 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 52 485,41 грн на відшкодування вартості пошкодженого автомобіля, 61 757,78 грн на відшкодування вартості витрат пов`язаних з лікуванням внаслідок ДТП 25 лютого 2012 року.

Рішенням суду від 12 лютого 2015 року у справі № 607/10051/14-ц, яке в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без змін рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 02 квітня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до

ПП«Захід-хліб-збут-2002» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відмовляюючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі

№ 607/10051/14-ц суди виходили із того, що потерпілий з часу настання страхового випадку і до дня винесення судом рішення не звертався до страховика із заявою про погодження розміру та отримання страхового відшкодування, як це передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дані про те, що страховик винуватця ДТП є неспроможним або неналежно виконує свої обов`язки, у зв`язку з чим потерпілий вимушений звернутися до винуватця дорожньо-транспортної пригоди із цивільним позовом про відшкодування спричиненої шкоди, в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду справи №607/10051/14-ц представник відповідача

ПП «Захід-хліб-збут-2002» заперечував проти позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вимоги про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, що мала місце 25 лютого 2012 року, мають бути пред`явлені до ПрАТ «УПСК», оскільки саме на неї покладено обов`язок відшкодування завданої потерпілому шкоди.

Отже по суті спір між ОСОБА_1 та ПП «Захід-хліб-збут-2002» щодо відшкодування моральної шкоди у справі №607/10051/14-ц вирішений не був, суди не встановлювали наявність чи відсутність такої шкоди, не давали оцінки розміру відшкодування моральної шкоди заявленому ОСОБА_1

Звертаючись у березні 2016 року із позовом до ПП «Захід-хліб-збут-2002» та ПрАТ «УПСК» ОСОБА_1 надав докази звернення до страховика

ПрАТ «УПСК» після ухвалення судових рішень у справі №607/10051/14-ц, із заявою про виплату страхового відшкодування та відмову у здійсненні такої виплати, фактично дотримавшись процедури на яку послались суди першої та апеляційної інстанції в рішеннях по справі №607/10051/14-ц.

На відміну від справи №607/10051/14-ц, у розглядуваній справі вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на інших підставах, а саме на тому, що страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі 595/539/16-ц.

Щодо доводів касаційної скарги про недоведеність виконання винною особою трудових обов`язків під час ДТП

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1

частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Оскільки водій ОСОБА_3 , з вини якого завдано шкоди ОСОБА_1 , на час вчинення злочину перебував з ПП «Захід-хліб-збут-2002» у трудових відносинах, що не оспорюється відповідачем, кошти на відшкодування моральної шкоди стягуються саме з цієї юридичної особи.

ПП «Захід-хліб-збут-2002» не надано доказів, що ОСОБА_3 або інші особи, 25 лютого 2012 року незаконно заволоділи автомобілем

«КАМАЗ-5320» реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпом

«ОДАЗ-9370» реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Доводи ПП «Захід-хліб-збут-2002» про недоведеність виконання

ОСОБА_3 трудових обов`язків під час ДТП 25 лютого 2012 року суперечать обставинам встановленим вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року та постановою

від 28 липня 2012 року слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області про відмову у порушенні кримінальної справи щодо механіка

ПП «Захід-хліб-збут-2002» ОСОБА_7

При цьому і вирок і вказана постанова слідчого були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій у розглядуваній справі.

Щодо визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01,

§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди (100 000 грн), апеляційний суд виходив із засад розумності та справедливості, тяжкості наслідків, які настали для здоров`я позивача, обсягу страждань, яких зазнав позивач, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя.

В ході касаційного розгляду не встановлено підстав для зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо непропорційності розміру відшкодування моральної шкоди (100 000 грн) визначеного

ОСОБА_1 у розглядуваній справі та розміру відшкодування моральної шкоди (50 000 грн) визначеного у справі №607/10051/14-ц матері загиблого у ДТП ОСОБА_6 .

При цьому суд враховує положення частини другої статті 1168 ЦК України щодо кількості осіб, яким може бути відшкодована моральна шкода завдана смертю фізичної особи.

Таким чином доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Захід-хліб-збут-2002» залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Тернопільської області

від 26 січня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович