ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа№ 911/981/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Романова Ю.М. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2019

перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 11.03.2019

у справі № 911/981/16 (суддя Чеберяк П.П)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж Т"

прозвернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

в межах справи№ 910/15057/16

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007"

пробанкрутство

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явилися;

від відповідача:не з'явилися;

третьої особи:не з'явилися;

від заявника:Горкуша В.В.

ВСТАНОВИВ

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 911/981/16 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" про поворот виконання рішення - задоволено. Вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №911/981/16 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" про поворот виконання рішення. Здійснити відшкодування судового збору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019, апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Пантелієнко В.О., Верховець А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №911/981/16 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Доманської М.Л., Пантелієнка В.О. та Верховця А.А. про самовідвід у справі № 911/981/16 задоволено та передано справу для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019, апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грека Б.М., суддів: Отрюха Б.В., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 по справі №911/981/16 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 відкрито апеляційне провадження.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, що ухвала суду першої інстанції порушує права Банку, як заставного кредитора з вимогами до Банкрута, оскільки з одніє сторони суд оскаржуваною ухвалою задовольнив заяву Банкрута про поворот виконання рішення суду на підставі якого банк уже набув право власності на заставні земельні ділянки та фактично задовольнив свої кредиторські вимоги за рахунок реалізації такого майна. Порушено принцип процесуальної економії.

21.06.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" надійшов відзив, в якому зазначено, що задоволення судом заяви про поворот виконання рішення є правомірним рішенням. Земельні ділянки підлягають реалізації виключно в процедурі банкрутства.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в межах справи № 910/15057/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" та зупинено провадження з розгляду даної заяви до повернення матеріалів справи № 910/1057/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" до Господарського суду м. Києва.

11.02.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява про поворот виконання рішення по справі № 911/981/16 Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як майновий поручитель за кредитними зобов'язаннями третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Т", відповідає перед позивачем в межах вартості заставного майна (трьох земельних ділянок), яку сторонами спору в договорі іпотеки визначено в розмірі 1 909 365 грн., а відтак, невиконання основним боржником зобов'язань з повернення кредитних коштів є підставою для задоволення банком-позивачем своїх вимог за рахунок заставного майна відповідача та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки в судовому порядку відповідно до статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" про звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору №7466-90340/0414 від 18.04.2014 шляхом визнання за позивачем права власності на обтяжені іпотекою земельні ділянки у Макарівському районі Київської області в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Т" перед позивачем за договором про невідновлювальну

Приймаючи рішення, з яким погоджується апеляційний господарський суд, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2016 у справі № 911/981/16 позовні вимоги задоволено повністю, звернено на користь позивача стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором № 7466-90340/0414 від 18.04.2014, зареєстрованим в реєстрі за №364, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л. (із змінами та доповненнями), що належать відповідачу, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755100:00:007:0019, площею 3,701 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи №8190/16-41 від 13.12.2016 в розмірі 1 291 000 грн.; земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755100:00:006:0076, площею 12,202 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи №8190/16-41 від 13.12.2016 в розмірі 4 255 000 грн.; земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755103:03:020:0001, площею 1,7 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи №8190/16-41 від 13.12.2016 в розмірі 593 000 грн., шляхом визнання права власності на зазначене майно за позивачем за початковою вартістю 6 139 000 грн. в рахунок часткового (пропорційно вартості предметів іпотеки) погашення заборгованості ТОВ "Вояж Т" перед позивачем за договором про невідновлювальну кредитну лінію №699v-01-14 від 18.04.2014 (із змінами та доповненнями) в розмірі 69 569 584, 60 доларів США та 300 487 340, 37 грн., що згідно з курсом НБУ в загальній сумі складає 2 127 855 339, 77 грн., з яких заборгованість за основним боргом 58 139 000 доларів США (що згідно з курсом НБУ складає 1 527 123 508, 47 грн.), заборгованість за нарахованими відсотками 11 430 584, 60 доларів США (що згідно з курсом НБУ складає 300 244 490, 93 грн.), пеня за прострочення заборгованості за відсотками 300 487 430, 37 грн.; припинено право власності відповідача на зазначене нерухоме майно; стягнено з відповідача на користь позивача 28 640, 47 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір на суму 63 444, 53 грн.; повернено позивачу судовий збір на суму 104 868, 53 грн., сплачений до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням №13877 від 18.04.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" в особі ліквідатора Сюравчика О.Г. задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 скасовано, а провадження у справі № 911/981/16 припинено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2018 частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 911/891/16 скасовано в частині припинення провадження та прийнято нове рішення, яким направлено справу № 911/981/16 для розгляду по суті в межах справи 910/15057/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007".

Згідно положень статті 12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2019 у справі № 760/14438/15-ц вказала, що необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж Т" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Згідно ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Таким чином, у зв'язку з скасуванням рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 у справі № 911/981/16, яким було задоволено позовні вимог в повному обсязі та на виконання якого були видані виконавчі документи, що надало можливість позивачу здійснити за собою реєстрацію на спірні земельні ділянки, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву відповідача про поворот виконання судового рішення, з урахуванням уточнень, шляхом поновлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" на:

- земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755100:00:007:0019, площею 3,701 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755100:00:006:0076, площею 12,202 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, кадастровий номер 3222755103:03:020:0001, площею 1,7 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

Та записів про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "НАТ ГАЗ-2007" на зазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішеня під час апеляційного провадження.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є такою, що вимогам закону відповідає

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №911/981/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/981/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко

повний текст виготовлено 09.07.2019