№ 207/4377/14-ц

№ 2/207/593/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді САВЧЕНКА В.О.

при секретарі МОСЬПАН С.Б.

за участі представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовами БАГМЕТ ( МАКАРЕНКО) Д.С. ,

та представника відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами ОСОБА_10, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 "про стягнення заборгованості за кредитним договором" та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним зарахування, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, --

В С Т А Н О В И В:

У вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з тим, що 16 вересня 2010 року з ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно умов якого було відкрито кредитний ліміт до карткового рахунку у розмірі 1800,00 гривень зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Боржник не виконував умови договору, тому станом на 31.07.2014 року заборгованість склала 10072,73 гривень, яку Банк просив стягнути на його користь та судові витрати.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 січня 2015 року позовні вимоги Банку були повністю задоволені. Судом було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 10072 гривні 73 копійки, в тому числі заборгованість за кредитом 6010,14 гривень, по процентам - 2356,75 гривень, пеня 750,00 гривень, штрафи 955,84 гривень та стягнути судові витрати у сумі 243 гривні 60 копійок.

За заявою ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_10, Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 листопада 2015 року Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 січня 2015 року було скасоване та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

08 лютого 2016 року ОСОБА_3 , в особі представника за довіреністю, ОСОБА_10, подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання незаконним зарахування, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 16 вересня 2010 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір № SAMDN34000049154670 та видана кредитна карта № НОМЕР_1 з поновлювальною кредитною лінією. Як зазначає позивач за зустрічним позовом, на протязі дії вказаного договору він користувався кредитною картою та справно повертав взяті у кредит кошти.

26 серпня 2014 року ОСОБА_3 , вирішив повністю сплатити заборгованість по карті № НОМЕР_1 , звернувся до співробітника банку для розрахунку остаточної суми боргу за кредитною картою № НОМЕР_1 , з урахуванням поточного платежу за останній місяць користування кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом, відсотків та штрафів за прострочений кредит, яка складала 10208,60 гривень, і маючи вказану суму він одразу у тому ж відділенні оплатив зазначену суму через касу Банку.

Касир в свою чергу здійснила платіжну операцію надала на підпис одну квитанцію, в якій він розписався і вважав, що він погасив свої боргові зобов`язання за кредитним рахунком № НОМЕР_1 перед Банком у повному обсязі. Після цього ОСОБА_3 кредитною карткою не користувався і не користується по теперішній час.

Через рік у вересні 2015 року після повного погашення кредиту (в чому він був впевнений) ОСОБА_3 стало відомо, що на все його нерухоме майно накладено арешт та оголошена заборона на відчуження майна, що обтяження встановлено в інтересах ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки, як зазначив представник Банку, він не виконував свої кредитні зобов`язання за кредитною картою № НОМЕР_1 (яку він погасив повністю ще рік тому), Банк звернувся до суду для стягнення заборгованості за кредитом та нарахованих за рік процентів, пені та штрафів. Зазначає, що з наданої Банком виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що суму, яку він дав розпорядження Банку внести на вказану карту для повного її погашення, було зараховано без його відома не в повному обсязі - лише 4221,78 гривень і кредит не був погашений, через що Банком щомісяця нараховувались відсотки за користування кредитним лімітом, відсотки та штрафи за прострочений кредит.

Жодного листа про існування заборгованості ОСОБА_3 від Банку не отримував та жодної вимоги про стягнення заборгованості в позасудовому порядку банківська установа не висувала.

Зазначає, що з дублікату квитанції від 26.08.2014 року сума для повного погашення кредиту з невідомих причин без його окремого розпорядження була розділена на власний розсуд Банку на три різні рахунки: 853,40 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_2 , зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827]; 4221,78 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_1 зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN34000049154670]; 5129,82 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838].

Вважає, що Банк самовільно розпорядився грошовими коштами, що є неприпустимим та грубим порушенням його прав, як клієнта, як споживача банківських послуг, та норм чинного законодавства.

При направленні коштів на погашення кредиту Банк не мав права змінювати призначення та суму платежу, оскільки позивач не надавав таких розпоряджень банківській установі ні в рамках Кредитного договору № SAMDN34000049154670, ні безпосередньо при здійсненні касової операції. Окрім того, зазначає, що на той час інших кредитних або платіжних карток відкритих у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» він не мав, тому невідомо на яку карту було зараховано 853,40 гривень., ОСОБА_3 не є підприємцем, тому є зовсім незрозумілим платіж в розмірі 5129,82 гривень - надходження виручки від усіх видів платних послуг.

Крім того, вважає, що такими протиправними діями відповідача за зустрічним позовом йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в нервовому напруженні та хвилюваннях, які були викликані неправомірним нарахуванням боргу за кредитом, що призвело до негативної кредитної історії, та накладенням арешту на все його рухоме та нерухоме майно, заборони на його відчуження та користування. Було арештоване його єдине житло, де він мешкає із сім`єю з малолітніми дітьми, було об`явлено в розшук його автотранспортний засіб, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його сім`ї.Розмір моральної шкоди оцінює в 5000,00 тисяч грн., які останній просить стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом БАГМЕТ ( МАКАРЕНКО) Д.С. підтримала позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та просила суд задовольнити її у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просила відмовити у повному обсязі та надала суду письмові заперечення проти позову.

З письмових заперечень представника банківської установи вбачається, що 16.09.2010 року сторони уклали кредитний договір № SAMDN34000049154670, а в подальшому ОСОБА_3 отримав кредитну карту № НОМЕР_1 . Договір був укладений за принципом приєднання (ст.634 ЦК України), шляхом підписання заяви про приєднання до Правил і Умов надання банівських послуг. Зазначено, що клієнт активно користувався кредитною картою, що говорить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування.

Вказано, що 26.08.2014 року ОСОБА_3 вніс на погашення заборгованості по карті через касу суму в розмірі 10205,00 тис. грн., але так як станом на дату внесення коштів позичальник мав перед Банком не одне невиконане кредитне зобов`язання, це спричинило пропорційне внесення розподілення внесених коштів на погашення заборгованості по належним кредитним зобов`язанням. Сума була розподілена на три рахунки, с саме: 4221,78 гривень зараховано на погашення простроченої заборгованості по договору SAMDN34000049154670; 5129,82 грн. зараховано на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором DD00А!0000416838 (авто в кредит); 853,40 грн. на погашення за нарахованими штрафами за вихід клієнта на прострочку.

Вказано, що згідно діючих Умов договору, а саме п.2.1.1.3.9. клієнт, який допустив порушення виконання більше одного кредитного зобов`язання перед Банком, в тому числі, клієнт, поручився за виконання грошового зобов`язання іншого клієнта перед банком, виконання грошових зобов`язань яким Банку були порушені, доручає приймати і розподіляти грошові кошти для погашення простроченої кредитної заборгованості в черговості, певної самостійно Банком, з пріоритетом погашення без заставних кредитних зобов`язань, для чого клієнт доручає сформувати та надати на підпис необхідні касові документи.

Зазначено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, регульовані положеннями глави 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад», тому відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання не передбачено.

Представник відповідача за первісним позовом, ОСОБА_10, заперечувала проти позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у зустрічній позовній заяві. Зустрічний позов підтримала у повному обсязі та надала суду письмові пояснення по суті справи, які були долучені до матеріалів справи.

Зазначає, що Банк неправомірно розпорядився коштами клієнта, всупереч його розпорядженню, внаслідок таких неправомірних дій банку за картковим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість, яка згодом вийшла на прострочку і на виниклий залишок заборгованості Банк неправомірно нараховував та продовжує нараховувати проценти, штрафи та пеню. Зазначила, що ОСОБА_3 26.08.2014 року звернувся до Банку для повного погашення кредитного ліміну по карті. Він не мав на меті її взагалі закривати, а тільки погасити борг в 0 та залишити карту на всяк випадок. Як відомо, кредитна карта з відновлювальною кредитною лінією дозволяє користуватися коштами неодноразово. Метою було лише погашення існуючої заборгованості, а кредитним лімітом він мав намір користуватися в майбутньому за необхідності. На дату внесення коштів до каси Банку, а саме 26.08.2014 року у ОСОБА_3 не існувало будь-яких інших невиконаних зобов`язань перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вказала, що дійсно ОСОБА_3 04.01.2013 року був оформлений Договор фінансового Лізингу з ТОВ «АВТОПРИВАТ», який наразі є банкрутом, згідно умов якого він отримав авто на умовах лізингу, але станом на 26.08.2014 року вказаний Договір був припинений, оскільки був здійснений зворотній викуп предмету Лізингу. Банк підтвердив проведення операції зворотного викупу авто, що вважається Договором купівлі- продажу предмету лізингу. Зазначила, що згідно Акту приймання-передачі авто за Договором лізингу № DD00A!0000416838 від 27.09.2013 року, підписаним Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, при поверненні авто жодної заборгованості Банк не пред`являв, а тому у відповідних графах «сума общей задолженности по кредиту», «дни просрочки» суми відсутні. Отже, заборгованості не існувало, що також підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_3 , де суми за дебетом та кредитом є рівними, тобто ні заборгованості, ні переплати за цим рахунком станом на жовтень 2013 року не було. Також звертала увагу суду на те, що після проведення операції зворотнього викуту 02.10.2013 року розрахунок будь-якої заборгованості та прострочки припинився. Взагалі виписка закінчується у жовтні 2013 року, що додатково підтверджує повне виконання умов Договору фінансового лізингу та його припинення виконанням (зворотній викуп). З 2013 року ні ТОВ «АВТОПРИВАТ», а ні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не зверталися з вимогами про наявність будь-якої заборгованості.

Тому вважає, що необхідно визнати незаконним зарахування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів, сплачених ОСОБА_3 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 на рахунок № НОМЕР_2 та 5129,82 на рахунок № НОМЕР_3 , внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитній карті № НОМЕР_1 .

Також зазначила, що відносини між відповідачем та банком, окрім норм глави 71 ЦК України, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», який є спеціальною нормою права та прямо передбачає відшкодування моральної шкоди споживачу у випадку порушення постачальником товару (послуг) своїх зобов`язань (ст. 4, ст. 11 ст. 22 Закону).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги сторін, оцінивши докази в їх сукупності, допустимість та взаємний зв`язок між ними, дійшов до висновку, що первісний позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено такі обставини та визначені відповідні до них правовідносини: 16 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, який складався із Анкети-заяви щодо приєднання до Умов та Правил надання до банківських послуг, за умовами якого була видана кредитна карта № НОМЕР_1 з поновлювальною кредитною лінією, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до виписки по картковому рахунку від 20.10.2015 року № 151020/364 (а.с 61-64) ОСОБА_3 , активно користувався кредитним лімітом, та станом на 02.08.2014 р. загальна сума заборгованості складала 9202 (дев`ять тисяч двісті дві)грн. 92 коп (а.с 62).

26 серпня 2014 року ОСОБА_3 через касу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вніс грошові кошти у сумі 10205,00 грн., які як вбачається із заяви про переказ готівки були розділені та зараховані касиром Банку на три різні рахунки:

-853,40 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_2 , зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827];

-4221,78 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_1 зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN34000049154670];

-5129,82 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838].

Таким чином на рахунок № НОМЕР_1 надійшло 4221,78 гривень, що також вбачається із виписок по карті наданих Банком, а також зазначалося сторонами по справі.

Як зазначалося представником Банку, ОСОБА_3 мав перед Банком не одне невиконане кредитне зобов`язання, що спричинило пропорційне внесення розподілення внесених коштів на погашення заборгованості по належним кредитним зобов`язанням у відповідності до діючих на той час Умов договору п. 2.1.1.3.9.

5129,82 гривень зараховано на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором DD00А!0000416838 (авто в кредит); 853,40 гривень на погашення за нарахованими штрафами за вихід клієнта на прострочку.

Але зазначене не знайшло підтвердження під час судового розгляду справи, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено за матеріалами справи, а також пояснень позивача за зустрічним позовом, що станом на 26 серпня 2014 року у ОСОБА_3 ніяких інших зобов`язань перед відповідачем, чи то карткових рахунків, чи то авто в кредит не було, що вбачається із наступного.

Щодо рахунку № НОМЕР_2 , виходячи із призначення платежу - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827], можна встановити, що за вказаним договором був оформлено картковий рахунок, але як зазначив позивач за зустрічним позовом, іншого карткового рахунку, окрім рахунку № НОМЕР_1 [SAMDN34000049154670] ним не відкривалося, а в свою чергу Банком не надано доказів на підтвердження протилежного, тобто, відкриття (оформлення) вказаного кредитного договору, не було надано і довідки про наявність заборгованості за вказаним договором [SAMDN86000741096827], виписки за рахунком № НОМЕР_2 .

Щодо рахунку № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838], то на підтвердження операції щодо зарахування внесених позичальником коштів на погашення заборгованості за цим рахунком (договором) Банком не було надано а ні довідки про заборгованість станом на день проведення спірної операції, ні розрахунку цієї заборгованості, що є підставою для висновку про неправомірність здійснення зарахування на погашення заборгованості за цим рахунком, за рахунок коштів, внесених ОСОБА_3 26.08.2014 р.

Крім того, з доказів наданих позивачем за зустрічним позовом, пояснень сторін по справі, а також витребуваних судом доказів під час судового розгляду справи, вбачається, що 04 січня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТОПРИВАТ» (визнано банкрутом відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.14 р. по справі № 904/8593/13 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк») у формі публічного договору був укладений Договір фінансового лізингу № DD00AX0000416838. Згідно умов вищевказаного договору предметом договору (лізингу) був автомобіль AUDI A6, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .

02.10.2013 року було проведено зворотній викуп предмету застави, за Договором № DD00AX0000416838 від 04.01.2013 р., на рахунок вказаного договору була зарахована сума 181 488,96 грн. для погашення основної заборгованості та 8 785,78 для погашення простроченої заборгованості, що було встановлено із листа повідомлення Банку № 20.1.0.0.0/7-141119/150 від 28.11.2014 року.

Згідно Акту приймання-передачі авто за договором лізингу № DD00A!0000416838 від 27.09.2013 року, підписаним Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, при поверненні авто жодної заборгованості Банк не вказував, а тому у відповідних графах «сума общей задолженности по кредиту», «дни просрочки» суми відсутні. Зазначений Акт було судом витребувано від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час розгляду справи по суті.

Також у виписці за рахунком № НОМЕР_3 , наданій відповідачем за зустрічним позовом, суми за дебетом та кредитом є рівними, тобто ні заборгованості, ні переплати за цим рахунком станом на жовтень місяць 2013 року не зазначено. Після проведення операції зворотнього викупу 02.10.2013 року розрахунок будь-якої заборгованості припинився, що свідчить про розрахунок між сторонами та відсутність заборгованості.

Окрім встановлених обставин справи за наданими позивачем за зустрічним позовом доказами у їх сукупності, позивачем за первісним позовом не було надано доказів зворотнього, а саме, що проведення операції щодо зарахування суми у розмірі 5129,82 грн. на рахунок № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838], та 853,40 гривень на рахунок № НОМЕР_2 , зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827] було здійснено правомірно та відповідно до волі Клієнта, що вніс зазначені кошти. Договорів, виписок, довідок про наявність відкритих будь-яких інших рахунків на ім`я ОСОБА_3 Банком надано не було, окрім наданих пояснень у запереченнях на зустрічну позовну заяву.

Суд також враховує, пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), викладені у запереченнях на зустрічну позовну заяву, а саме, що 26.08.2014 року ОСОБА_3 вніс на погашення заборгованості через касу суму у розмірі 10205 грн., а також доводи про розподіл внесених позичальником коштів на власний розсуд Банку згідно з договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що суми коштів у розмірі 5129,82 гривень та 853,40 гривень були неправомірно зараховані відповідачем за зустрічним позовом, на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 відповідно. В свою чергу, сума коштів у розмірі 10205,00 грн. внесена позивачем за зустрічним позовом 26.08.2014 р. мала бути зарахована у повному обсязі на рахунок № НОМЕР_1 на погашення заборгованості за Договором [SAMDN34000049154670], у зв`язку з чим, заборгованість за цим договором мала бути повністю погашена.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 2 абзацу 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Посилання представника відповідача за зустрічним позовом на положення п.2.1.1.3.9. Умов укладеного з ОСОБА_3 договору, згідно з яким клієнт доручає банку приймати і розподіляти грошові кошти для погашення простроченої кредитної заборгованості в черговості, певної самостійно Банком, суд сприймає критично, оскільки під час розгляду справи наявність заборгованості на рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 станом на день здійснення спірного платежу не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2 та 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, тощо.

Таким чином, суд вбачає, що позивачу за зустрічним позовом, завдано моральну шкоду у зв`язку з порушенням його прав, як споживача послуг. Натомість, суд враховує, що розмір завданої моральної шкоди оцінений у 5 000, 00 грн. є необґрунтованим та не підтверджується будь - якими доказами, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 22-23, 1054, 1066, 1068, 1073, 1074 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 89 та 259, 264, 268 ЦПК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості за кредитним договором», - відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» «про визнання незаконним зарахування, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди» - задовольнити частково.

1.Визнати незаконним зарахування Публічним акціонерним товариством Комерційного банку «ПриватБанк» грошових коштів, сплачених ОСОБА_3 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 на рахунок № НОМЕР_2 та 5129,82 на рахунок № НОМЕР_3 .

2.Зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_3 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 з рахунку № НОМЕР_2 та 5129,82 з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_1 у погашення заборгованості за Кредитним договором SAMDN34000049154670.

3.Зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» списати всі незаконно нараховані штрафи та відсотки за прострочений кредит, відсотки за використання кредитного ліміту та всі інші нарахування здійснені банком по рахунку № НОМЕР_1 після 26 серпня 2014 року.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500,00 гривень.

5.Стягнуту з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір, за подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О.Савченко