Окрема думка

Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Британчука В. В., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С.

на постанову від 05 червня 2019 року

у справі № 760/20599/15-ц

провадження № 14-207цс19

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про стягнення сум депозитних вкладів, процентів та пені.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за депозитним договором від 14 січня 2014 року в розмірі 1501500,0 грн, проценти в сумі 168759,95 грн, 3% річних в сумі 6864,08 грн, а всього на загальну суму 2512254,0 грн.

Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за депозитним договором від 20 січня 2014 року в розмірі 190000,0 грн, проценти в сумі 44017,64 грн, 3% річних в сумі 961,72 грн, суму боргу з урахуванням інфляції - 2106,16 грн, пеню в сумі 117008,82 грн, а всього на загальну суму 353094,34 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2018 року касаційні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 залишені без задоволення. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2018 року ухвалено додаткове рішення. З ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в сумі 13500, грн.

У червні 2018 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року заяву

ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року залишено в силі.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що обставини, наведені заявником, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року, ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ПАТ АБ «Укргазбанк про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що після ухвалення оскаржуваного рішення, з листа Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 07 червня 2018 року відповідачу стало відомо про неможливість призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи за копіями об`єктів дослідження, а також про відсутність експертних установ в Україні, які можуть проводити такі експертизи, зазначені обставини не були і не могли бути відомі заявнику на день винесення Апеляційним судом м. Києва рішення від 14 грудня 2016 року, про перегляд якого подано заяву. Тому заявник вважає зазначені обставини істотними для справи, такими, що спростовують ухвалене у справі 14 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва та мають ознаки нововиявлених обставин у розумінні статті 423 ЦПК України. З урахуванням зазначеного, ПАТ АБ «Укргазбанк» вважає висновки апеляційного суду, що наведені банком обставини не є нововиявленими та були предметом розгляду апеляційного суду, помилковими.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

14 листопада 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , поданий її представником ОСОБА_2 . Позивачка проти задоволення касаційної скарги заперечила, зазначила, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права та є правомірною, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року справу призначено до судового розглядув порядку спрощеного провадженнябез повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року справу передано для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.

Обґрунтовуючи зазначену підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду послалася на те, що у суді касаційної інстанції перебували на розгляді справи, предметом оскарження у яких були ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Верховний Суд під час розгляду таких справ за правилами різних юрисдикцій дійшов різних правових висновків щодо права на оскарження таких ухвал у касаційному порядку.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року залишено без змін.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є судовим рішенням, ухваленим за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, та, відповідно до вимог частини сьомої статті 429 ЦПК України, може бути переглянута на загальних підставах у суді касаційної інстанції.

Керуючись зазначеним висновком Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті.

Оскільки ми не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду, на підставі частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаємо окрему думку.

Главою 3 розділу V ЦПК України визначено підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).

Однією з особливостей такого перегляду є те, що за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті лише судові рішення, якими закінчено розгляд справи та які набрали законної сили (частина перша статті 423 ЦПК України).

Здійснюючи такий перегляд суд має встановити чи є обставини, на які посилається учасник справи, нововиявленими та чи впливають вони на правильність висновків суду, зроблених при первинному розгляді справи.

Перевіряючи обґрунтованість заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, суд керується загальними положеннями про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов`язку доказування і подання доказів.

Заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду першої інстанції подається до суду, який ухвалив судове рішення, про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частини перша та друга статті 425 ЦПК України).

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (частина третя статті 429 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 429 ЦПК України визначено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення такої заяви та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду;

3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.

Аналогічні норми містяться також у частинах третій та четвертій статті 325 ГПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Норми такого ж змісту наведені у частині сьомій статті 325 ЦПК України.

Загальні підстави апеляційного оскарження судових рішень визначені главою 1 розділу V ЦПК України, а касаційного - главою 2 цього ж розділу.

В ГПК України главами 1,2 розділу IV.

Таким чином, право на оскарження судових рішень за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами визначено: в апеляційному порядку статтями 352, 353 ЦПК України, а в касаційному порядку статтею 389 ЦПК України.

Частина перша статті 353 ЦПК України містить перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено перелік ухвал апеляційного суду, які підлягають перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до положень зазначених статей як окремий процесуальний документ в апеляційному та касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у зазначених переліках відсутня.

Статті 254, 255, 287 ГПК України містять аналогічні норми.

Отже, ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ні апеляційному, ні касаційному оскарженню не підлягає, оскільки право на оскарження законом не передбачено.

Не можемо погодитися з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у пункті 5.11 постанови (з урахуванням пунктів 5.9, 5.10), що статтями 353 та 389 ЦПК України не визначено порядок оскарження будь-яких ухвал, які приймаються за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, як про відмову у задоволенні такої заяви, так і про її задоволення. Зокрема, у переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, як і в переліку ухвал апеляційного суду, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, відсутня ухвала про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду.

Такий висновок є помилковим.

У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами приймається новий процесуальний документ у формі рішення, ухвали чи постанови, яким одночасно задовольняють заяву та вирішують питання по суті. Порядок оскарження зазначених процесуальних документів визначено вищенаведеними статтями 352,353 та 389 ЦПК України і ухвал в тому числі.

Наприклад, у разі задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами суд ухвалою одночасно задовольняє таку заяву, скасовує судовий наказ та відмовляє у його видачі. Ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню в апеляційному порядку на підставі статті 353 ЦПК України, однак не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплюють частина третя статті 2 ЦПК України та частина друга статті 2 ГПК України, які встановлюють, що одними з основних засад (принципів) як цивільного так і господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Таким чином, основний та процесуальні закони закріпили обов`язковість апеляційного перегляду справи та підкреслили винятковість касаційного оскарження.

Разом з тим, першими статтями ЦПК України та ГПК України, визначено, що саме ці процесуальні закони встановлюють порядок здійснення судочинства у цивільних та господарських судах відповідно.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»). Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (справа «Ashingdane v. the United Kingdom» («Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»), § 57; спрва «Fayed v. the United Kingdom» («Файєд проти Сполученого Королівства»), § 65; справа «Markovic and Others v. Italy» («Марковіч та інші проти Італії») [ВП], § 99).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, рішення у справі «Monnell and Morris v. the United Kingdom» від 2 березня 1987 року, серія A № 115, p. 22, § 56, і рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29 жовтня 1991 року, серія A № 212-A, p. 15, § 31).

У порядку перегляду за нововиявленими обставинами переглядаються судові рішення, які набрали законної сили та які за наявності волевиявлення учасників справи, чи осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, вже були переглянуті в апеляційному та у визначених законом випадках касаційному порядку. Тобто при первинному розгляді спору зазначеним особам було забезпечено право апеляційного та у визначених законом випадках касаційного оскарження.

З огляду на зазначене, на нашу думку, законодавче обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є передбачуваним та виправданим, оскільки недоцільно здійснювати неодноразову перевірку фактичних даних на предмет їх відповідності ознакам нововиявлених. Окрім того, касаційний суд не повноважний здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник, як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої та/або апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними.

Також таке обмеження узгоджується з принципом юридичної визначеності, що базується на положенні римського права res judicata,відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає Конституції України, ЦПК України та узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ.

З урахуванням викладеного вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала б дійти висновку, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає перегляду як в апеляційному, так і в касаційному порядку. З огляду на зазначене касаційне провадження у справі за заявоюПАТ АБ «Укргазбанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення сум депозитних вкладів, процентів та пені відкрито помилково, тому його слід було б закрити.

Судді: Н. П. Лященко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

О. М. Ситнік

О. С. Ткачук