ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 року м. Чернівці

справа № 715/1733/18

Провадження 22-ц/822/576/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І.М., Височанська Н.К.,

секретар Ковальчук Н.О.

розглянувши апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2019 року в цивільній справі за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_1 , третя особа : Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Глибоцької селищної ради, недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку (головуючий в суді першої інстанції суддя Цуренко В.А.)

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» звернулася в суд з позовом до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_1 , третя особа : Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП «Ріга» виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Чернівці-Вадул-Сирет» в адміністративних межах Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області. В результаті проведення інвентаризації було встановлено, що земельні ділянки від 299км+477м до 299км+556м, частково, площею 0,0347га та 0,0043га накладаються на смугу відведення залізниці. Земельні ділянки, які накладаються на смугу відведення залізниці, площею 0,0347га та 0,0043га зареєстровані в державному земельному кадастрі № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Посилається на те, що вказані земельні ділянки, рішенням Глибоцької селищної ради від 30 березня 2007 року за № 19-9/07 передано у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0706 га та 0,015 га відповідно. Земельні ділянки, які накладається на смугу відведення залізниці, площею 0,0347га та 0,0043га зареєстровані в державному земельному кадастрі № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Просили визнати незаконним та скасувати рішення Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області № 19-9/07 від 30 березня 2007 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 , виданих ОСОБА_1 на підставі рішення Глибоцької селищної ради № 19-9/07 від 30 березня 2007 року скасувати державну реєстрацію та записи в Поземельній книзі, та стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівцької області від 22 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області та ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Глибоцької селищної ради, недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовлено.

Рішення першої інстанції мотивоване пропуском строку позовної давності та необґрунтованістю позовних вимог. Суд дослідивши матеріали справи, вважав доцільним відмовити в задоволенні даного позову з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

АТ «Укрзалізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, посилаючись на обставини, зазначені в позові, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначає, що судом під час ухвалення рішення в порушення вимог ст.ст.263, 265 ЦПК України не надано належної оцінки технічній документації, як доказу у справі на підтвердження позовних вимог залізниці, тоді як висновок суду про неналежність такого доказу є незаконним та суперечить вимогам ст.77 ЦПК України та ст.ст.25, 57 Закону України «Про землеустрій».

Стверджуючи про те, що позивачем не вірно вказане місце розташування спірної земельної ділянки (від 299км+477м до 299км +556м) тоді як вона, на думку суду, розташована в іншому місці, а саме на 300км+477м до 300км+556м, судом в оскаржуваному рішенні не зазначено жодного доказу та нормативного документу на підставі якого ним встановлено дану обставину.

Апелянт вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки про порушення свого права позивачу стало відомо 25 листопада 2015 року, а саме після отримання від землевпорядної організації матеріалів інвентаризації земель.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві та поясненнях на апеляційну скаргу Глибоцька селищна рада Глибоцького району Чернівецької області та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Глибоцької селищної ради від 30 березня 2007 року № 19-9/07 відповідачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0706 га та 0,015 га відповідно.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 від 04 липня 2007 року з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,0706 га та серії НОМЕР_5 від 26 березня 2015 року з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,015 га, які знаходяться в смт. Глибока.

Відповідно до викопіювання із зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» за напрямком Чернівці-Вадул-Сирет» в адміністративних межах Глибоцької селищної ради, виконаного ПП «Ріга», земельні ділянки ОСОБА_1 накладаються на смугу відведення залізниці, площа накладення становить 0,0464га.

Згідно «Плану меж смуги ж.д. відведення лінії Чернівці - Адинката Львівської залізниці в адміністративних межах Глибоцького району Чернівецької області від 292 км+920,2м до 300 км+187,5м» розробленого Дорпроект Південно-Західної ж.д. в 1959 році ширина смуги відведення на ділянці розміщення земельних ділянок ОСОБА_1 становить 40 м від осі колії.

Відповідно до Інвентарної картки обліку основних засобів ВП «Чернівецька дистанція колії Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українськазалізниця» головна колія (ВБК) направлення Чернівці - Держкордон з км 267 до км 314 інвентарний №0910201000625 введена в експлуатацію в 1944 році, перебуває на балансі позивача.

Відмовляючи в позові з підстав необґрунтованості та безпідставності, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що частина земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 є частиною смуги відведення залізниці, та не доведено розміру накладення чи перетину земельної ділянки відповідача із землями, які перебувають у користуванні ПАТ «Львівська залізниця».

Суд вважав, що позивачем у позовній заяві не вірно зазначено місце знаходження спірної земельної ділянки, оскільки відповідно до ДБН, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин щодо визначення відліку кілометрів на залізничній колії, порядкові номери кілометрів повинні бути зображені на двох сторонах таблички, з однієї сторони зазначається номер кілометру, що закінчився перед знаком кілометру, з іншої - номер кілометру, що починається, таким чином, суд вважав, що спірна земельна ділянка знаходиться на 300км 477м до 300км 556м, а не на 299км 477м до 299км 556м, як зазначено в позовній заяві. Суд зазначив, що при видачі державного актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 порушень чи неузгоджень не було виявлено.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ст.ст. 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт», ч.1 ст. 23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.

За змістом пункту а) ч.4 ст. 84 ЗК України землі під державними залізницями належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Частинами 1, 2 Закону України «Про транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що частина земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 є частиною смуги відведення залізниці, та не доведено розміру накладення чи перетину земельної ділянки відповідача із землями які перебувають у користуванні ПАТ «Львівська залізниця».

Між тим, зважаючи на норми діючого законодавства (в період виникнення у позивача права користування земельною ділянкою), суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача з приводу того, що право залізниці на спірну ділянку виникло з моменту побудови залізничної колії у 1959 році, згідно з Планом смуги відведення лінії Адинката-Берхомет в адміністративних межах Глибоцького району Чернівецької області від км 292+920,2 до км 300+187,5.

Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16.

В матеріалах справи відсутні докази про вилучення у ПАТ «Українська залізниця» земельної ділянки, яка віднесена до смуги відведення залізниці та знаходиться в адміністративних межах Глибоцької селищної ради Чернівецької області.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За правилами ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка частково зайнята об`єктами залізничної інфраструктури, що підтверджено «Планом границ полосы ж.д. отвода линии Адынката-Берхомет Львовской ж.д. в административных границах Глыбокского района Черновицкой области от км. 0+000 до км. 12+235», розробленого Дорпроект Юго-Западной ж.д. у 1959 році.

При цьому, земельні ділянки, що знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 , частково накладаються (перетинається ) на смугу відведення залізниці, площею 0,0374га та 0,0043 га Дана обставина підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, виготовленою приватним підприємством «Ріга»

Безпідставним є висновок суду про те, що технічна документація є неналежним доказом, оскільки проведена без надання дозволу органу місцевого самоврядування, не погоджена та не затверджена в установленому законом порядку. Так, в матеріалах справи міститься витяг з рішення Глибоцької селищної ради №320-36/14 від 29 квітня 2014 року, відповідно до якого сесія селищної ради надала дозвіл ДТГО «Львівська залізниця» на проведення інвентаризації земель в межах населеного пункту смт.Глибока Глибоцької селищної ради. Дана документація погоджена відділом Держземагенства у Глибоцькому районі Чернівецької області.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що спірні земельні ділянки площами 0,0374га та 0,0043 га належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, те не можуть передаватися у приватну власність. Тому Глибоцька селищна рада Чернівецької області не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії. Наявність чи відсутність у регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Враховуючи ці обставини, висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності позову у зв`язку з тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що частина земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 є частиною смуги відведення залізниці, та не доведено розміру накладення чи перетину земельної ділянки відповідача із землями, які перебувають у користуванні ПАТ «Львівська залізниця» є помилковими та спростовуються зазначеними вище обставинами.

Відповідно до п.п. 60 - 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Пунктом 115-2 зазначеного Порядку встановлено, що у разі коли до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність, або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою згідно з п.п. 107 - 111 і 113 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що позов обгрунтований в частині визнання незаконним та скасувати рішенням Глибоцької селищної ради від 30 березня 2007 року за № 19-9/07 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, земельних ділянок, які накладаються на земельну ділянку смуги відведення залізниці, що перебуває в користуванні Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та розташовані по АДРЕСА_1, а також в частині скасування державну реєстрацію права власності та запису у Поземельній книзі.

Суд першої інстанції при розгляді справи зробив висновок про пропуск позивачем строку давності звернення з позовом. При цьому посилався на те, що 27 серпня 2013 року відповідної комісією був складений акт обстеження земельних ділянок юридичних або фізичних осіб, які частково розташовані в межах смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на території Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області. В складі спільної комісії перебувало п`ять представників АТ «Українська залізниця», які своїми особистими підписами скріпили складення даного акту та встановили факт наявності можливого порушення прав. Суд вважав, що саме з 27 серпня 2013 АТ «Українська залізниця» дізналась про порушене право, і строк позовної давності сплинув 26 серпня 2016 року, проте позивач звернувся до суду в серпні 2018 року.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку давності є помилковим. З наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові лише у випадку, коли позов доведений.

З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2013 року був складений акт обстеження земельних ділянок юридичних або фізичних осіб, які частково розташовані в межах смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на території Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області. Даний акт складався виходячи із попередніх даних що були виявлені в процесі підготовчих робіт по інвентаризації та не містили фактичних обставин щодо наявності факту порушеного права землекористування залізниці. Обстеженням не було встановлено наявності права землекористування осіб і підстав їх виникнення. Така інформація стала відома позивачу після завершення інвентаризації та отримання технічної документації. Безпідставним є висновок суду про те, що технічна документація є неналежним доказом, оскільки проведена без надання дозволу органу місцевого самоврядування, не погоджена та не затверджена в установленому законом порядку. Так, в матеріалах справи міститься витяг з рішення Глибоцької селищної ради №320-36/14 від 29 квітня 2014 року, відповідно до якого сесія селищної ради надала дозвіл ДТГО «Львівська залізниця» на проведення інвентаризації земель в межах населеного пункту смт.Глибока Глибоцької селищної ради. Дана документація погоджена відділом Держземагенства у Глибоцькому районі Чернівецької області.

Отже, датою з якої слід відраховувати строк позовної давності є дата виготовлення технічної документації ПП «Ріга» на підставі відповідного акту приймання-передачі від 25.11.2015р. і саме з цього часу починає перебіг строк позовної давності. Позивач звернувся в суд з позовом в серпні 2018 року в межах строку позовної давності.

Отже, суд погоджується з доводами апелянта про помилковий висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.3 п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у разі невідповідності висновків суду обставинам справи та у разі порушення судом першої інстанції процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи всі обставини, апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2019 року скасувати. Позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Глибоцької селищної ради Чернівецької області від 30.03.2007р. № 19-9/07 в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0706га та 0,015га що знаходиться по АДРЕСА_1 та накладається на смугу відведення залізниці в розмірі 0,0374га та 0,0043га. відповідно. Визнати недійсними державні акти НОМЕР_6 від 04.07.2007р. та серії НОМЕР_5 від 26.03.2015р. на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_1 за кадастровим номером № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 в частині земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці в розмірі 0,0374га та 0,0043га. відповідно. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 в частині земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці в розмірі 0,0374га та 0,0043га. відповідно.

Скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельних ділянок за кадастровим номером № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 що знаходиться по АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці 0,0374га та 0,0043га. відповідно.

Відповідно до положеннь ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи зазначені норми, слід стягнути з Глибоцької селищної ради Чернівецької області та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» по 6965,25грн. з кожного на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.374, п.3, п.4 ч.1 ст. 376, ст.382, ст. 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2019 року скасувати.

Позов АТ «Укрзалізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області та ОСОБА_1 , третя особа : Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Глибоцької селищної ради, недісним акту на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Глибоцької селищної ради Чернівецької області від 30.03.2007р. № 19-9/07 в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та накладається на смугу відведення залізниці в розмірі 0,0374га та 0,0043га.

Визнати недійсними державні акти НОМЕР_4 від 04.07.2007р. та серії НОМЕР_5 від 26.03.2015р. на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_1 за кадастровим номером № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 в частині земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці розміром 0,0374га та 0,0043га. відповідно.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 в частині земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці в розмірі 0,0374га та 0,0043га. відповідно.

Скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельних ділянок за кадастровим номером № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 що знаходиться по АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці в розмірі 0,0374га та 0,0043га. відповідно.

Стягнути з Глибоцької селищної ради Чернівецької області та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» по 6965,25грн. з кожного на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови - 12 липня 2019 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Вірно з оригіналом :