№ 2-а-334/10

ПОСТАНОВА

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

      21 січня 2010 р.  суддя   Джанкойського  міськрайонного суда   АРК ОСОБА_1П розглянувши  в порядку  письмового провадження  адміністративну справу  за позовом   ОСОБА_2   до Управління ПФУ в Джанкойському районі АРК про забов’язання зробити розрахунок недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за  період з 01.10.2008 р. по 01.10.2009 роки,

 ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК про забов’язання виконати розрахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни за  період 01.10.2008 р. по 01.10.2009 роки у розмірі 1195 грн. 20 коп.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІУ, зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідач порушує дане його право.

    Позивач надав суду письмову заяву, в якій просив  розглянути справу за його  відсутності. На своїх вимогах наполягає в  повному обсязі.  

   Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідачем суду надані заперечення проти позову. Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутністю його представника.

  Суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи, і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

   Узявши до уваги заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

 Суд виходить з наступного: відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Позивач     ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Джанкойського району АРК та отримує пенсію за віком.

  Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

  Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних

гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів

державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було

встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону

України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

В 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,   відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.

   Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися

обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

   Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІV, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

  Але положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

  Суд враховує, що зазначені рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

  Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.

  Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає ОСОБА_1 України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.

  Посилання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов’язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

  За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу  мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

  Позивач просить здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії їй, як дитині війни, починаючи з 01.09.08 р. по 01.09.09 р. відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

  Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень ст.100 КАС України у частині відмови у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду. Згідно зі ст.ст. 99, 100 цього кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.    

   Строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущений, оскільки вимоги просить задовольнити з 01.10.08 р., а позов пред’явлений до суду  16.10.09 р., тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Заяв про встановлення даного строку та поважність причин його пропуску позивач суду не надав.

  На підставі наведених вище доводів суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо невиплати позивачу недоплаченої щомісячної грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання виплатити таку допомогу з 16.10.08 р. по 01.10.09 року. У задоволенні решті частині позовних вимог необхідно відмовити.

   Керуючись ст.ст.9,10,11,12,17,71,122, 159,160,161-163, 99, 100  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК по не нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії дитині війни  ОСОБА_2   з  16.10.2008 р. по  01.10.2009 р. відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.04 р. неправомірними.  

   Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії дитині війни   ОСОБА_2   відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.04 р., починаючи з  16.10.2008 р. по  01.10.2009 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за законом, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність.

   В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

   Постанова може бути оскаржена  до Севастопольського Окружного Апеляційного суду  через Джанкойський міськрайонний суд АРК у порядку ст.186 КАС України.

   Постанова надрукована суддею в нарадчій кімнаті.

                    Головуючий                                                З.П. Смирнова