ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

"10" липня 2019 р. Справа № 911/595/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши справу

За позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

Фермерського господарства «Кландайк»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів

ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів та договорів оренди

Учасники судового процесу:

прокурор: Холоденко А.С.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Омельченко І.В., Лошаков Д.С.;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/595/19 за позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства "Кландайк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 03.02.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" за №№ КИ/3220488600:04:001/00012868, КИ/ 3220488600 :04:013/00012869, КИ/ 3220488600 :04:001/00012870, КИ/3220488600:04:006/00012871, КИ/3220488600:04:001/00012872 та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , укладених 14.03.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вищенаведені договори оренди земельних ділянок, укладені на підставі наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 03.02.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" за №№ КИ/3220488600:04:001/00012868, КИ/3220488600:04:013/00012869, КИ/3220488600:04:001/00012870, КИ/3220488600:04:006/00012871, КИ/ 3220488600:04: 001/00012872, які, в свою чергу, видані із порушенням вимог Земельного законодавства.

19.06.2019 відповідачем 2 подано до канцелярії суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Обґрунтовуючи подане клопотання, Фермерське господарство «Кландайк» стверджує, що оскаржувані прокурором накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.02.2014 та договори оренди земельних ділянок безпосередньо стосуються прав, обов`язків та інтересів фізичної особи ОСОБА_1 , а також, що предмет спору у справі № 911/595/19 носить приватноправовий характер і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, чи була така фізична особа зазначена позивачем, як відповідач чи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

10.07.2019 у судовому засіданні судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі. При цьому, суд виходив з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, за змістом частини першої якої вони розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Особливості участі прокурора у розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави до органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства «Кландайк» з господарським позовом про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 03.02.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" за №№ КИ/3220488600:04:001/00012868, КИ/3220488600:04:013/00012869, КИ/3220488600:04:001/00012870, КИ/3220488600:04:006/00012871, КИ/3220488600:04:001/00012872 та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , укладених 14.03.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , у зв`язку із порушенням вимог Земельного законодавства.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних наказів щодо надання Фізичній особі ОСОБА_1 земельних ділянок, та укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Аналізуючи положення статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верхового Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 619/264/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на все вищезазначене у сукупності, господарський суд встановив, що даний спір підвідомчий господарським судам, а тому клопотання Фермерського господарства «Кландайк» про закриття провадження у справі є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, 10.07.2019, представник відповідача 2 у судовому засіданні подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Обґрунтовуючи подане клопотання, Фермерське господарство «Кландайк» зазначає, що прокурором, при подачі зазначеного позову до суду, незаконно, без будь-яких правових підстав не зазначено Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган в інтересах якого прокурором здійснено звернення до суду з позовом, оскільки останнє є органом, через який держава Україна безпосередньо реалізує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

10.07.2019 у судовому засіданні судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду. При цьому, суд виходив з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Нормами ГПК України передбачено право позивача(прокурора або особи, якій надано право звернення в інтересах іншої) на подачу позовної заяви до суду. Одночасно, зазначення у позовній заяві сторін (позивача та відповідача) - це також є правом позивача(прокурора), з урахуванням правових підстав позову, змісту позовних вимог та викладом обставин спору, якими він користується для захисту порушених або оспорюваних прав.

Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, керівник Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави зазначив, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому, у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - це Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яке в свою чергу, визначений прокурором як відповідач у справі.

Оскільки в даній справі прокурором оспорюються дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області при здійсненні останнім своїх повноважень щодо надання фізичній особі ОСОБА_1 дозволів на розробку проектів відведення земельної ділянки і затвердження їх та укладання оспорюваних договорів оренди на підставі спрощеної процедури, тому прокурором і зазначено в якості відповідача Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

З урахуванням вищенаведеного, зазначені обставини виключають можливість звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який на думку прокурора і порушив норми чинного законодавства України, у зв`язку із чим виникла необхідність для захисту прав Держави.

Абзацом 2 частини 5 статті 53 ГПК України унормовано, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Підсумовуючи зазначене у сукупності, суд не знайшов належного підтвердження обставинам, викладених у клопотанні відповідача 2 про залишення позову без розгляду, а тому суд відмовляє в задоволенні останнього.

Керуючись ст. ст. 20, 185, 226, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду відмовити.

2. В задоволенні клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі №911/595/19 відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня підписання останньої.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.07.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко