ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

16.07.2019                                                          м.Харків                                    Справа № 905/840/19                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет”, м.Дніпро

до відповідача: Акціонерне товариство “Київенерго”, м.Курахове, Донецька область

про стягнення 10847,28 грн.

Представники сторін:

від позивача:  не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет”, м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариство “Київенерго”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 10847,28грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення відповідачем суми попередньої оплати сплаченої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №691283 від 28.02.13р.

В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст.530, 598, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 202 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/840/19.

Ухвалою суду від 16.05.19р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

23.05.19р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 24.05.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/840/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 12.06.19р.

06.06.19р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання №06/06/19-1 від 06.06.19р. про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Ухвалою суду від 12.06.19р. відкладено судове засідання на  02.07.19р.

02.07.19р. на електрону адресу суду від позивача  надійшли додаткові пояснення №01/07/19-1 від 01.07.19р.

Ухвалою суду від 02.07.19р. відкладено судове засідання на 16.07.19р.

У судове засідання 16.07.19р. представники позивача та відповідача не з`явились про місце, час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи клопотання позивача №06/06/19-1 від 06.06.19р. про розгляд справи за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи доказами, неявку відповідача у судові засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (нині - Акціонерне товариство «Київенерго», далі - Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №691283, відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

В свою чергу, з огляду на положення п.2.3.1 договору абонент зобов`язується    дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.02.2014р.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п.6.4.1.Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

За умов п.2 Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток №4 до договору) Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районі теплозбуту №6 за адресою: Закревського, 14, розрахункова група: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РТ); акт виконаних робіт; податкову накладну отримує за адресою: вул.Мельникова, 31 (п.5 додатку №4 до договору).

Позивачем на виконання умов договору №691283 від 28.02.13р., з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 10847,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №192428 від 20.11.2014р., №205711 від 17.10.2013р.

За твердженнями позивача, викладеними у додаткових поясненнях №01/07/19-1 від 01.07.19р., постачання теплової енергії за договором №691283 від 28.02.13р. не здійснювалось, акти приймання-передачі між сторонами не підписувались.

31.01.2018р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та представником Акціонерного товариства «Київенерго» складено, підписано та скріплено печатками обох сторін акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №691283 від 28.02.13р., відповідно до якого, станом на 01.02.2018р., залишок на рахунку позивача складає 10847,28 грн. (за даними АТ «Київенерго»), 10499,52 грн. (за даними споживача).

Відповідно до коригуючої бухгалтерської довідки №691283 від 01.06.2018р. позивачем виконано нарахування кредитового авізо за договором №691283 від 28.02.13р. у сумі 347,76 грн., у зв`язку з помилковим нарахуванням за 01.09.2016р.  

27.04.2018р. у зв`язку з припиненням дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001р. та керуючись ст.652 Цивільного кодексу України, сторони уклали додаткову угоду про розірвання з 30.04.2018р.    договору №691283 від 28.02.13р., відповідно до якої з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р.

Згідно з п.2 додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами.

Таким чином, сума передплати Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» за теплову енергію становить 10847,28  грн.

Позивач звертався до відповідача з листом вих. №06/03/19-29 від 06.03.2019р., у якому просив останнього повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» кошти у вищевказаній сумі. Даний лист був отриманий відповідачем 11.03.2019р., проте, останній залишений без відповіді та задоволення.

Також позивачем через Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» направлялися листи до відповідача з вимогою про повернення коштів за договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді (лист від 05.07.2018р. №561КП, отриманий «Центром комунального сервісу» 19.07.2018р. за вх. №01/3843).

Однак, станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем не надано відповіді на листи позивача, при цьому кошти не повернуто.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

          Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

          За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.653 ЦК України).

Разом з тим, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

Отже, оскільки з 30.04.2018р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Також судом встановлено, що додатковою угодою від 27.04.2018р. договір постачання теплової енергії №691283 від 28.02.13р. розірванано сторонами, які погодили, що з 30.04.2018р. припиняються зобов`язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором, та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р. (п. 1 додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 31.01.2018р., який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» станом на 01.02.2018р. за договором №691283 від 28.02.13р. складає 10847,28 грн. Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 31.01.2018р. складено, підписано та скріплено печатками представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та представником Акціонерного товариства «Київенерго», вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 10847,28 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вимога позивача за №06/03/19-29 від 06.03.2019р. щодо повернення коштів за договором №691283 від 28.02.13р. в сумі 10847,28 грн. отримана відповідачем 11.03.2019р.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Відтак, оскільки ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, а отже оскільки ПАТ «Київенерго» позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору №691283 від 28.02.13р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України передоплата у розмірі 10847,28 грн. підлягає поверненню.

Відповідно до   ст.13 Господарського процесуального кодексу України   судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України   та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”           гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7284,72 грн.

В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано у копіях: довіреність №01/04/19-2 від 01.04.2019р., свідоцтво адвоката Павлової М.В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3675 від 02.04.2018р., договір №08/02-19/1 від 08.02.2019р. про надання правової (правничої) допомоги, витяг з наказу Адвокатського об`єднання «Альянс» №3-к від 29.03.2019р.

При цьому, у судові засідання 12.06.2019р. та 02.07.2019р. та 16.07.19р. представник позивача не з`явився. Крім того, суду не надано доказів надання адвокатом Павловою М.В. послуг з правничої допомоги по справі №905/840/19.

В матеріалах справи відсутній акт здавання – приймання наданих послуг, на підставі якого суд мав би можливість встановити об`єм та вартість наданих послуг по справі №905/840/19.

Також в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 7284,72 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7284,72 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», м.Дніпро до Акціонерного товариство «Київенерго», м.Курахове, Донецька область про стягнення 10847,28грн., задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, просп.Олександра Поля, буд.40, код ЄДРПОУ 30487219) грошові кошти в розмірі 10847,28грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.  

Відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про стягнення з Акціонерного товариство «Київенерго» суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7284,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 16.07.2019р.

          Суддя                                                                                                             М.О. Лейба