Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-121/2010р. Головуючий у першій
інстанції Єзерський П.О.
Категорія 20 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Водяхіної Л.М., Алєєвої Н.Г.
при секретарі - Бідзюрі К.В.
за участю - представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та просив визнати договори купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 недійсними.
Вимоги мотивовані тим, що в період шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5, була придбана спірна квартира. Проте, у відсутність ОСОБА_3, судом було винесено рішення про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 після чого відповідачка, без його згоди розпорядилася спірним майном, уклала договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_7, а виручені кошти присвоїла. Потім ОСОБА_7 в свою чергу продала спірну квартиру ОСОБА_8
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2009 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового якім позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що спірне майно, а саме квартири АДРЕСА_1, не є загальною сумісною власністю подружжя.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Відповідно до п.1,3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
З матеріалів справи вбачається, що з 23.05.1987 року ОСОБА_3 і ОСОБА_5 знаходилися в шлюбі який на підставі рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10.04.2006 року був розірваний (арк.с.11). В період шлюбу колишнім подружжя була придбана в 1996 році спірна квартира. 04.08.2006 року ОСОБА_5, на підставі договору купівлі – продажу (арк.с.7), продала квартиру ОСОБА_7, яка 22.05.2007 року (арк.с.10) в свою чергу продала її ОСОБА_8
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9, син відповідачки ОСОБА_5, був власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2, яку він отримав на підставі договору міни від 13.07.1995 року. На підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1996 року він розпорядився належним йому майном, продав його за 38 мільйонів карбованців (арк.с.73). В цей же день, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1996 року стала власником квартири АДРЕСА_1, яку придбала за 72 мільйонів карбованців (арк.с.71,72). Крім грошей сина, отриманих від реалізації квартири, ОСОБА_5 вклала особисті кошти, які одержала 04.07.1996 року від продажі дачної ділянки, одержаної як спадщину, що підтверджується довідкою СТ «Строитель» про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 після смерті її матері ОСОБА_10, розпискою покупця ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_5 5500 доларів США (арк.с.186,187).
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірна квартира була особистою власністю ОСОБА_5 та відмовив у задоволені його позову.
Доводи ОСОБА_3 що його заробітна платня за період з січня 1996 року по серпень 1996 року складала 174165000 карбованців (арк.с.183), за рахунок яких була придбана квартира, не може бути прийняти до уваги, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не довів суду, що отримав ці кошти одноразово і використав на покупку квартири. Крім того, виходячи з курсу карбованців до гривні, яка в зв’язку з грошовою реформою знаходиться в обігу в Україні з 01.09.1996 року, якій складав 100000 карбованців за 1 грн., сума заробітної плати відповідача склала 1741,65 грн., а на місяць – 217,70 грн.
Посилання позивача на те, що син ОСОБА_5 після укладення договору купівлі-продажу використав кошти на свої потреби, спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з двох договорів купівлі - продажу, то угоди з квартирами були проведені в один день у одного нотаріуса.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до ст.308 ЦПК України підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня вступу в законну силу ухвали апеляційного суду.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
Н.Г.Алєєва