Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Куштана Б.П., Панька В.Ф.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю - представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2009 року справу за позовом ОСОБА_4 до ТДВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування, -
У С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТДВ СТДВ «Глобус», вимоги по якому уточнив заявою від 01.07.2009 р., та просив стягнути з відповідача на його користь пеню за неналежне виконання договірних зобов’язань за договором добровільного страхування наземного транспорту у сумі 4721,15 грн., згідно ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних на загальну суму 2270,14 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 17 000 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.07.2009 року уточнений позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_4 пеню за неналежне виконання договірних умов у розмірі 3866,30 грн., фінансові стягнення, передбачені ст.625 ЦК України, у вигляді 3% річних та інфляційних на загальну суму 2163,28 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 грн., а всього 23029,58 грн. Стягнуто з СТДВ «Глобус» в дохід держави судові витрати у сумі 60 грн.
В апеляційній скарзі ТДВ СТДВ «Глобус» з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем виплату страхового відшкодування було здійснено несвоєчасно, останній відповідно до п.8.5.2 укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту та ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» зобов’язаний сплатити позивачу пеню, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу та обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, індекс інфляції за весь час прострочення платежу та 3 проценти річних від простроченої суми згідно ст.625 ЦК України, а також витрати на правову допомогу у сумі 17 000 грн.
Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 23.10.2008 р. між ОСОБА_4 та ТДВ СТДВ «Глобус» було укладено договір АК № 15139 добровільного страхування наземного транспорту (АВТО-КАСКО) – автомобіля MAZDA 6, 2008 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, згідно з яким відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
В період дії договору 24.01.2009 року стався страховий випадок? передбачений п.4.3.3. договору – знищення транспортного засобу внаслідок пожежі, з настанням якого виник обов’язок відповідача відшкодувати у межах страхової суми за мінусом франшизи збитки, що виникли внаслідок знищення застрахованого ТЗ (п.3.5.1).
Відповідно до п.12.2. договору при прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування страховик (відповідач) складає страховий акт і здійснює виплату страхового відшкодування протягом 5-ти робочих днів із дня прийняття рішення про виплату.
Рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 175020,00 грн. було прийнято відповідачем на підставі страхового акту від 06.04.2009 року. Виплата страхового відшкодування у сумі 55020 грн. здійснена 17.04.2009 р. та 120 000 грн. – 10.06.2009 р.
Пунктом 12.2 договору також передбачено, що при порушенні строку виплати страхового відшкодування страховик сплачує пеню у розмірі, оговореному у договорі страхування або у законі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, яким встановлено принцип свободи договору, при укладенні даного договору сторони не передбачили врахування індексу інфляції при простроченні виконання грошового зобов’язання, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув індекс інфляції у сумі 1680 грн.
Безпідставним є і застосування до спірних правовідносин Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та стягнення на його підставі 3866,30 грн., оскільки в цьому Законі зазначено, що він регулює договірні правовідносини, суб’єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності. Суб’єктом же даних спірних правовідносин є фізична особа – громадянин.
В той же час, як вбачається зі змісту ч.2 ст.625 ЦК України, якщо договором не встановлений інший розмір процентів, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, що за рішенням суду становить 483,28 грн. ( загальна сума 2163,28 грн. – інфляційні 1680 грн.), тому в частині стягнення вказаної суми рішення суд є законним і передбачених ст.ст.309-311 ЦПК підстав для його скасування немає.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" граничний розмір витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, позов був поданий до суду 07.04.2009 р., договір про надання правової допомоги укладений з ОСОБА_2 19.06.2009 р., а справа розглянута з ухваленням рішення 3.07.2009 р.
Згідно журналів судового засідання ОСОБА_2 прийняв участь у розгляді справи у судових засіданнях 02.07. і 03.07.2009 р. та затратив на це в цілому близько півгодини.
Відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 у рахунок відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, стягненню підлягає сума із розрахунку 179 грн. (669 грн. х 40%) за одну годину роботи..
Наданий ОСОБА_2 акт прийняття-передачі виконаних робіт від 03.08.2009 р., в якому зазначено, що на ознайомлення, переговори та ведення даної справи адвокатом затрачено 68 годин, суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи підготовлені адвокатом за період з 19.06. по 3.07.2009 р. Виходячи з обсягу справи та її складності, суд прийшов до висновку, що для реалізації процесуальних прав представника сторони, передбачених ст.ст. 27, 31, 300, 306 ЦПК України ОСОБА_2 затратив затратив ст.ст. 27, 31, 300, 306 ЦПК України не більше одного 8-ми годинного робочого дня.
За таких обставин з врахуванням вимог ч.1 ст.88 ЦПК щодо присудження судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на надання правової допомоги у сумі 142 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.625, 988 ЦК України, ст.20 Закону України «Про страхування», колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2009 року в частині стягнення пені за неналежне виконання договору у розмірі 3866,30 грн., індексу інфляції у сумі 1680 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В частині стягнення з ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу рішення суду змінити, зменшивши суму відшкодування з 17 000 грн. до 142 (сто сорока двох) гривень.
В решті рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і
Куштан Б.П. Боднар О.В. Панько В.Ф.