Справа №463/4619/18

Провадження №1-кп/463/186/19

В И Р О К

іменем України

15 липня 2019 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

прокурора Левицької М.О.

захисника Палєя Ю.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження № 12018140040001889 від 19.07.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 19 липня 2018 року близько 04 год. 15 хв., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, що сформувалися під час раптово виниклого конфлікту, знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю, умисно, реалізуючи свій злочинний намір, тримаючи в руці колото-ріжучий предмет, а саме ніж, наніс один удар в ділянку живота зліва ОСОБА_2 , заподіявши потерпілому наступні тілесні ушкодження: рана верхньої третини передньої черевної стінки зліва від умовної середньої лінії живота, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого чепця, передньої стінки шлунка, лівої частки печінки з крововиливом об`ємом біля 400 мл. крові в черевній порожнині, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні свою вину визнав частково та пояснив, що 18.07.2018 року близько 16.00 год. прийшов в гості до ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 . Вони та інші молоді люди сиділи на вулиці за столиком, відпочивали, вживали алкогольні напої. Ввечері він зайшов в квартиру, оскільки себе погано почував, поспав, а вночі коли прокинувся і вийшов на вулицю там вже був ОСОБА_4 Між чоловіками відбувалася розмова про заповіт, що мало відношення до його особистих цивільно-правових відносин, з приводу чого виник конфлікт, який тривав близько 20 хвилин, та продовжувався в приміщенні кухні в квартирі Поліщуків біля 10-15 хвилин. На кухні маленької площі близько один до одного перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та він. ОСОБА_1 хотів з`ясувати чи вичерпано конфлікт, але потерпілий його продовжував, змушував вступити з ним в статевий контакт, вдарив в плече, наносив інші удари. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 просили заспокоїтися, намагалися перешкодити сутичці, розбороняючи їх. В процесі чого, він падаючи вперед в сторону ОСОБА_9 , взяв зі столу предмет, припускаючи, що це ніж, хотів відштовхнути і налякати потерпілого і в «польоті» зачепив людину. Потерпілий схопився за рану і вийшов на вулицю, а він був в шоковому стані коли побачив в руках ніж. Умислу наносити удару в нього не було, стверджує, що через неправомірну поведінку потерпілого та інших учасників події, він діяв в стані необхідної оборони. Коли вийшов на вулицю йому нанесли удари битою, а інший чоловік вдарив табуреткою, так як всі вважали його винним у даній події. Тоді він покинув територію подвір`я, а через годину повернувся, карета швидкої медичної допомоги забрала ОСОБА_9 , а його затримали працівники поліції. Цивільний позов заперечив з тих підстав, що розмір матеріальної та моральної шкоди не обґрунтований та не підтверджений належними доказами.

Разом з тим, в судових дебатах ОСОБА_1 висловив свою остаточну позицію, вказав, що на досудовому розслідуванні він не розповів про всі обставини події, але на даний час триває інше кримінальне провадження за його заявою по факту нанесення йому тілесних ушкоджень, тому повідомив, що під час сутички не лише потерпілий наносив йому тілесні ушкодження, йому наносила удари група осіб, погрожували вбивством, непристойні пропозиції потерпілого принижували його гідність, він відчував загрозу життю, тому не міг іншим чином відвернути дану ситуацію, але не бажав настання таких наслідків для потерпілого.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування, судового розгляду та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 даними в судовому засіданні про те, що 19.07.2018 року близько 02.00 год. провів свою дівчину до таксі та по дорозі додому зайшов в гості до ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 . Компанія сиділа на подвір`ї за столиком, відпочивали. Коли ОСОБА_10 вийшов з квартири, будучи в стані алкогольного сп`яніння, почав конфлікт з однією з дівчат, яка попросила обвинуваченого, так як він в нетверезому стані, поводити себе нормально. На що він кинув в її сторону рюмку. Коли дівчину забрав її хлопець, ОСОБА_10 продовжував конфлікт. Потерпілий зайшов на кухню в квартиру, щоб зробити канапки. В приміщенні також перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , конфлікт продовжувався, між ним та обвинуваченим виникла шарпанина, останній почав наносити удари, на що той виражався нецензурно в його сторону, а ОСОБА_10 відповів, що заріже його. В той час ОСОБА_11 намагалися розборонити їх та припинити сутичку. Після цього ОСОБА_10 подивився на стіл, взяв ніж і наніс йому прямий удар в живіт, далі він смутно пам`ятає, бо втратив свідомість. Будь-яких розмов про заповіт чи сексуальних домагань не було. Цивільний позов підтримав з викладених в ньому мотивів.

Показаннями свідка ОСОБА_12 даними в ході судового розгляду про те, що 18.07.2018 року коли прийшов додому за адресою: АДРЕСА_4 , на подвір`ї відпочивала компанія, серед них був брат ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , з яким вони раніше працювали, інші хлопці та дівчата. Вони разом сиділи, вживали алкогольні напої. Вночі до них зайшов сусід ОСОБА_4 Незабаром з квартири вийшов обвинувачений, який перед тим відлучився щоб поспати, бо погано себе почував, та почав словесний конфлікт з дівчиною, яка нецензурно виражалася, кинув в її сторону рюмку. ОСОБА_4 його заспокоював. Після цього, конфлікт продовжився в приміщенні кухні, де потерпілий нарізав канапки. Там були також присутні він, його брат ОСОБА_13 та обвинувачений. ОСОБА_10 продовжував розмову на підвищених тонах, вони почали битися, тому він намагався стати між ними, щоб припинити бійку, тримав обвинуваченого за плечі. Але його рухи були різкими, він подався вперед на потерпілого. Моменту коли ОСОБА_10 взяв ніж та наніс удар не бачив, а побачив як потерпілий схопився за живіт з лівої сторони, де була кров, та сказав «він мене пирнув». Розмови про заповіт, сексуальні домагання не було.

Показаннями свідка ОСОБА_14 даними в ході судового розгляду про те, що 18.07.2018 року ОСОБА_10 , з яким вони раніше працювали, прийшов в гості. Вони компанією сиділи на подвір`ї, відпочивали. Ввечері обвинувачений трохи поспав. Після цього, зі слів хлопців дізнався, що на вулиці був конфлікт, оскільки ОСОБА_10 в нетверезому стані робив зауваження дівчині, кинув в неї рюмку. Вночі до них прийшов сусід ОСОБА_4 , після цього як їх познайомили, вони на вулиці про щось сперечалися, але суперечок про якийсь заповіт чи сексуальних домагань не було. Потерпілий пішов на кухню зробити канапки. Туди ж зайшов і він з братом та ОСОБА_10 Конфлікт продовжився, вони нецензурно виражалися один до одного, сварилися, штовхалися. ОСОБА_15 намагався їх заспокоїти стати між ними та розборонити. Свідок стояв позаду обвинуваченого і лицем до столу та бачив як він взяв зі столу ніж, але не бачив моменту удару, а лише як потерпілий схопився за живіт.

Показаннями свідка ОСОБА_16 даними в ході судового розгляду про те, що в липні 2018 року вони компанією відпочивали на подвір`ї будинку Поліщуків, вживали алкогольні напої, всі були в нетверезому стані. Вночі на кухні відбувся конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, ОСОБА_11 їх розбороняли. Вона була позаду них. В один момент побачила в руках ОСОБА_17 ніж, забрала його і поклала в мийку. Коли виходив потерпілий, бачила в нього рану в області живота.

Показаннями свідка ОСОБА_18 даними в ході судового розгляду про те, що липні 2018 року вони компанією відпочивали на подвір`ї ОСОБА_3 , оскільки вжили багато алкоголю, всіх деталей не пригадує. Вночі на кухні відбувався конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, вони стояли навпроти один одного, а брати ОСОБА_11 їх розбороняли. Вона особисто бачила як ОСОБА_10 взяв зі столу ніж, моменту удару не бачила, бо стояла позаду. Лише бачила як ОСОБА_19 вирвала з рук ОСОБА_17 ніж, а потерпілий сповзав по стіні.

Відповідно до реєстрації повідомлення Личаківського ВП, що надійшло зі служби 102 від 19.07.18р., рапорту працівника поліції та протоколу про прийняття усної заяви від потерпілого від 20.07.2018р. (а.с.89-91, 124 том 1) підтверджено той факт, що 19.07.2018 року о 04.15 год. ОСОБА_2 було завдано ножове поранення черевної стінки, внаслідок чого він був госпіталізований.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.07.2018 року (а.с.93-96 том 1) було оглянуто під`їзд та приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_4 та виявлено речовину бурого кольору, ножі, пляшки з-під горілки.

Під час проведення слідчих експериментів 19 липня 2018 року із свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20. , обвинуваченим ОСОБА_22 , та 31 липня 2018 року з потерпілим ОСОБА_2 (а.с.101-110 том 1), що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відеозаписами слідчих експериментів, кожен із учасників справи детально повідомив про обставини події, зокрема, які відбувалися на кухні під час нанесення обвинуваченим потерпілому тілесного ушкодження.

Суд знаходить показання потерпілого, свідків дані в судовому засіданні, а також під час проведення слідчого експерименту об`єктивними та належними доказами у справі. Незначні розбіжності у показаннях зумовлені тим, що учасники та очевидці події перебували в стані алкогольного сп`яніння, що достовірно встановлено матеріалами кримінального провадження. Відповідно цим і пояснюється, що кожен з них не міг відтворити дрібні деталі обставин події, присутність під час нанесення удару в приміщенні кухні дівчат, яких не бачили потерпілий та свідки ОСОБА_11 . Загалом той факт, що удар був нанесений обвинуваченим потерпілому ножем в область живота підтверджений дослідженими доказами у справі та не заперечується самим обвинуваченим.

Покликання сторони захисту на недопустимість та неналежність як доказів відеозаписів слідчих експериментів, суд відкидає як необґрунтовані та визнає голослівними твердження обвинуваченого, що диски із записом йому не були відкриті на досудовому розслідуванні, як і загалом всі письмові докази. Це спростовується протоколом про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 31.07.2018 року (а.с.52 том 2), згідно якого стороні захисту були відкриті матеріали кримінального провадження і особисто обвинувачений написав про це власноручно та підписався, будь-яких зауважень, клопотань не висловлював. При цьому, що 19.07.18р. ОСОБА_1 в присутності захисника проводилася демонстрація відеозйомки, що підтверджується відповідним протоколом (а.с.111 том 1), де містяться підписи сторони захисту.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 199/18 від 27.07.2018 року (а.с.127-128 том 1) у ОСОБА_2 є наступні ушкодження: рана верхньої третини передньої черевної стінки зліва від умовної середньої лінії живота, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням великого чепця, передньої стінки шлунка, лівої частки печінки з крововиливом об`ємом біля 400 мл. крові в черевній порожнині. Рана є наслідком одноразової дії гострого колючо-ріжучого предмета, могла бути причинена 19.07.2018р. від удару ножем, при обставинах вказаних в «Ухвалі», відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_23 вказав, що висновки експертизи є категоричними, при проведенні експертизи на підставі ухвали слідчого судді, він провів огляд потерпілого, дослідив всі медичні документи на надав відповідний висновок. Експертиза проводилася відповідно до Інструкції про проведення судово-медичних експертиз та Правил проведення судово-медичних експертиз від 26.07.1995 року, затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року, зареєстрованих в МЮУ 26.07.1995 року. Відповідно до п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать ті, що проникають у черевну порожнину. В даному випадку у ОСОБА_2 було виявлене проникаюче поранення черевної порожнини, і навіть за відсутності ушкодження внутрішніх органів, таке ушкодження є небезпечним для життя в момент заподіяння і є ознакою тяжкого тілесного ушкодження.

Відсутність у висновку експерта покликання на методичні рекомендації при проведенні експертизи не є підставою для визнання даного доказу недопустимим та неналежним, як вказує сторона захисту, оскільки висновок за своїм змістом та по суті відповідає наведеним експертом в судовому засіданні методичним рекомендаціям, затвердженим МОЗ, такий отриманий в порядку встановленому КПК України на підставі ухвали слідчого судді, підтверджує наявність обставин, що підлягають доказуванню, при цьому за загальним змістом висновки відповідають поставленим експерту питанням. Таким чином, висновком судово-медичної експертизи належно встановлено ступінь тяжкості тілесного ушкодження спричиненого потерпілому.

Згідно з протоколом пред`явлення речей для впізнання від 31.07.2018 року (а.с.129-130 том 1) потерпілий серед пред`явлених речей впізнав ніж, яким ОСОБА_1 наніс йому тілесне ушкодження, за ознаками кольору, форми, рукоятки, леза, і тим, що він нарізав цим ножем помідори. Пояснення потерпілого, що на даний час він не пригадує як впізнав тоді ніж та пояснення обвинуваченого, що він взяв зі столу інший ніж, а не той яким потерпілий нарізав помідори, не мають правового значення, оскільки в квартирі було вилучено шість ножів, одним з яких і було нанесено тілесне ушкодження ОСОБА_2 і як вже вказувалося вище зібраними у справі доказами достеменно встановлено факт нанесення удару саме ножем та завдання проникаючого поранення в черевну порожнину.

Оцінюючи показання потерпілого, свідків, а також обвинуваченого в частині заподіяння потерпілому тілесного ушкодження суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об`єктивному зв`язку з матеріалами кримінального провадження, стверджуються наведеними об`єктивними письмовими доказами. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілому тілесне ушкодження, яке відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження, затверджених МОЗ та ст. 121 КК України є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, що також належно підтверджено висновком судово-медичної експертизи.

Щодо кваліфікації діяння обвинуваченого, суд враховує наступне. Так, суб`єктивна сторона злочину передбаченого ст. 121 КК України характеризується умислом до діяння. За обставинами даної події, на переконання суду, ОСОБА_1 діяв з непрямим умислом. Суд надає віри його поясненням, що він не мав бажання заподіяти потерпілому саме тяжке тілесне ушкодження. Але фактичні обставини справи свідчать про те, що обвинувачений, який провокував конфлікт, взявши в руки ніж, будучи на близькій відстані до потерпілого, під час сутички, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки у виді завдання ОСОБА_2 тілесного ушкодження і свідомо припускав їх настання. При цьому, факт нанесення удару обвинувачений не заперечує, під час події він не розраховував на якісь конкретні обставини, які б могли відвернути наслідки, що настали. Даних про те, що ОСОБА_1 наніс тілесне ушкодження з необережності судом не здобуто.

Позиція сторони захисту про вчинення злочину з перевищенням меж необхідної оборони також не підтверджена жодними доказами. Як ствердили свідки та потерпілий першим розпочав конфлікт обвинувачений ще на вулиці, після чого продовжив такий в приміщенні кухні, в свою чергу потерпілий відреагував на це лише нецензурними словами та не загострював ситуацію, обставин посягання на права та інтереси обвинуваченого, загрози його здоров`ю та життю не встановлено, а відповідно у нього не було необхідності наносити тілесне ушкодження з метою захисту. Також не встановлено, що між учасниками події виникав конфлікт через майнові питання чи непристойні пропозиції потерпілого.

Підстав оговорювати обвинуваченого, суд не вбачає, так як свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 вказали, що вони з обвинуваченим до події перебували у хороших відносинах, разом працювали, а сама подія як вказують всі свідки, виникла на грунті конфлікту, неприязних відносин через надмірне вживання алкоголю.

Покликання обвинуваченого на проведення досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, не спростовує висновків суду, оскільки насамперед таке розслідується за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - по факту нанесення ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження 19.07.2018 року, що могло мати місце під час сутички, будь-якого остаточного рішення у цій справі не прийнято, а всі інші обставини події підлягають встановленню саме в цьому кримінальному провадженні.

Відповідно пояснення надані обвинуваченим щодо необхідної оборони суд оцінює критично та розцінює як намір пом`якшити кримінальну відповідальність та покарання. Такі його показання спростовуються вище наведеними доказами.

Відтак, оцінюючи зібрані в кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є тяжким злочином; особу винного, який раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за результатами досудової доповіді центру пробації показав середній ризик небезпеки для суспільства, не має постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків; відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, та приходить до висновку, що покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 , а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов (а.с.39-41 том) ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 18 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., належить задовольнити частково.

Частиною 1 статті 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з медичних документів хворого ОСОБА_2 він перебував на лікуванні з 19.07.2018 року до 27.02.2018 року з діагнозом проникаюче поранення черевної порожнини, пошкодження шлунка, печінки, великого чепця, внутрішньочеревна кровотеча, переніс хірургічне втручання (а.с.42-44 том 1), йому призначалося відповідне лікування. Натомість долученими до матеріалів справи чеками (а.с.45-47 том 1) підтверджено придбання медикаментів на суму 4 268,30 грн., які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 . Суд не ставить під сумнів, що потерпілим, враховуючи тяжкість тілесного ушкодження, перенесену операцію, було здійснено матеріальні витрати на більшу суму, однак в іншій частині розмір матеріальної шкоди цивільним позивачем не доведено.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що злочин вчинений ОСОБА_1 є умисним тяжким злочином, обвинувачений не розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, не вибачився перед потерпілим, не вчинив жодних дій спрямованих на відшкодування шкоди потерпілому. Також суд враховує, що ОСОБА_2 завдано тяжкі тілесні ушкодження, він переніс операцію, потребує подальшої реабілітації, санаторно-курортного лікування, що очевидно спричинило йому фізичний біль, душевні страждання, погіршення його стану здоров`я, що потребує тривалого часу для його відновлення.

Виходячи з наведених вимог закону, характеру правопорушення, завданих потерпілому страждань, заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, ступеня вини обвинуваченого, поведінку обвинуваченого, суд знаходить наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 150 000 грн. моральної шкоди, що є в межах розумності, справедливості та співмірності.

Щодо витрат на правничу допомогу, які просить стягнути цивільний позивач. За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, стороною позивача не виконано вимоги ст. 137 ЦПК України, а надано лише акт про оплату правової допомоги, а за відсутності конкретно визначених умов договору та детального опису робіт і здійснених витрат, суд позбавлений об`єктивної можливості визначити розмір витрат понесених позивачем на надання йому правничої допомоги.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, - сорочка, штани, мобільний телефон марки «Самсунг», що належать ОСОБА_1 - слід повернути власнику ОСОБА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, - кофта, джинси, футболка, що належать ОСОБА_12 - слід повернути власнику ОСОБА_26 - ОСОБА_27 .

Речові докази у кримінальному провадженні, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, - пляшки з-під води, горілки, 6 ножів - слід знищити.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного тримання під вартою - з 19 липня 2018 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити попередньо обраний до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 268,30 грн. матеріальної шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Речові докази у кримінальному провадженні, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, - сорочка, штани, мобільний телефон марки «Самсунг», що належать ОСОБА_1 - повернути власнику ОСОБА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, - кофта, джинси, футболка, що належать ОСОБА_12 - повернути власнику ОСОБА_12 .

Речові докази у кримінальному провадженні, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, - пляшки з-під води, горілки, 6 ножів - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Личаківський районний суд м. Львова, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Леньо С. І.