ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

          17.07.2019                                                                                            Справа № 905/908/19                     Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» 

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП» «Метрика»

про                               стягнення 86450,18 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору. 

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю м`ясокомбінат «Авамет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП» «Метрика» про стягнення заборгованості у розмірі 86450,18 грн, у тому числі 59124,00 грн – основної заборгованості; 20816,87 грн - пені; 4749,92 грн – 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за договором поставки №240517/1 від 24.05.2017. На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару, а відповідач отримавши його не здійснив розрахунок з позивачем у повному обсязі. Неоплаченим залишається товар на суму 59124,00 грн, що поставлений на виконання договору за видатковою накладною № 141218/1 від 14.12.2018.

Окрім того, позивач просить суд стягнути за вчасно не виконані грошові зобов`язання, за видатковою накладною № 080918/1 від 08.09.2018, (специфікація №5) пеню у розмірі 2472,75 та 3% річних у сумі 221,45 грн.

Заперечення учасників процесу.

Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП» «Метрика» значиться: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, буд. 8 А,   код ЄДРПОУ 36569396.

Ухвала господарського суду Донецької області від 21.05.2019 про відкриття провадження у справі №905/908/19 надіслана 22.05.2019 на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Поштове відправлення №6102228454396, в якому надсилалась ухвала суду від 31.05.2019 №905/908/19 було отримане відповідачем за вказаною адресою 29.05.2019, докази чого наявні у матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №905/908/19 повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.05.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. 

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами. 

24.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авамет» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП» «Метрика» (покупець, відповідач) підписаний договір поставки № 240517/1 (договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця промисловий брухт чорних металів, що утворився в результаті діяльності постачальника, надалі - «товар», а покупець - прийняти продукцію і оплатити його на умовах договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що номенклатура товару вказується в додатках до договору - специфікаціях товару, що постачається, надалі - «додатках».

У п. 2.1. договору встановлено, що ціна товару визначається в додатках.

Згідно з п. 3.1.1. договору поставка товару проводиться автомобільними нормами на умовах, що вказані в специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата складання покупцем акта прийняття металів чорних вторинних (ст. 4 Закону України «Про металобрухт»), надалі «Акт приймання».

Пунктом 5.1.          договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар перерахуванням коштів на розрахунковий, рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати - по рахунку постачальника протягом 3-х банківських днів.

          Остаточні взаємні розрахунки проводяться по факту поставки на підставі Акта приймання, протягом 3-х банківських днів. (п. 5.2. договору)

          У разі виникнення необхідності зміни умов оплати, такі зміни для кожної поставки вказуються в додатках. ( п.5.3. договору)

Умовами п. 6.1. договору передбачено, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю на підставі Акта приймання, підписаного обома сторонами.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору.(п. 10.1. договору)

Договір підписаний керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до підписаної між сторонами специфікації №11 від 10.11.2018 позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу товар на загальну суму 690000,00 грн, а саме: брухт сталевий вид 501, у кількості 100 тонн, ціна за 1 тонну без ПДВ 6900, 00 грн.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару, у кількості та за асортиментом відповідно до видаткової накладної № 141218/1 від 14.12.2018, а саме брухт сталевий вид 501 ДСТУ4121-2002 у кількості 25,96 тон на загальну суму 179 124,00 грн.

Наявна у матеріалах справи товарно-транспортна накладна №141218/3 від 14.12.2018 свідчить про фактичне переміщення товару від вантажовідправника (постачальника, позивача)   до вантажоодержувача (покупця, відповідача).

З акту приймання чорних (вторинних) металів   №141218/3 вбачається, що покупцем прийнято 14.12.2018 брухт металевий на загальну суму 179124,00 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Разом із товаром на виконання умов договору позивачем передано відповідачу рахунок   на сплату поставленого товару на суму 179124,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору остаточні взаємні розрахунки проводяться по факту поставки на підставі Акта приймання, протягом 3-х банківських днів.

Згідно з наданими до справи платіжними дорученням, з призначенням платежу «за брухт металевий вид 501, рах. №141218/1 від 14.12.2018» відповідач частково здійснив оплату грошових коштів за поставлений товар, за наступними платежами: 18.02.2019 -20 000,00 грн. (платіжне доручення № 21516);05.03.2019 - 20 000,00 грн. (платіжне доручення № 21670); 06.03.2019 - 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 21687); 12.03.2019 - 50 000,00 грн. (платіжне доручення №21710); 17.04.2019 -20000,00 грн (платіжне доручення № 21925).

Отже з урахуванням часткової сплати сума заборгованості складає 59124,00 грн.

Відповідно до специфікації №5 від 08.09.2018, за видатковою накладною №080918/1 від 08.09.2018 поставлено брухт сталевий вид 501, у кількості 28,81т. на суму 187265,00 грн.

З акту приймання чорних (вторинних) металів №080918/1 вбачається, що покупцем прийнято 08.09.2018 брухт металевий на загальну суму 187265,00 грн. 

Фактичне переміщення товару від вантажовідправника (постачальника, позивача)   до вантажоодержувача (покупця, відповідача) підтверджується товарно-транспортною накладною №080918/1 від 08.09.2018.

Відповідач повністю розрахувався за поставлений товар за накладною №080918/1 від 08.09.2018, наступними платежами 17.09.2018 – 100000,00 грн (платіжне доручення №19815) та 05.10.2018   - 87265,00 грн (платіжне доручення №20015); проте здійснив це з порушення 3 денного терміну визначеного п. 5.2. договору.

Позивач 27.03.2019 звернувся до відповідача з претензією вих. № 270319/1 щодо сплати заборгованості, в якій вимагав сплатити грошові кошти за поставлений товар відповідно до договору № 240517/1 від 24.05.2017 у розмірі 59124,00 грн. Окрім того у претензії, за наведеним розрахунком, позивач вимагав негайно сплатити пеню у розмірі -15104,35; 3% річних у розмірі 1258,69 та інфляційні втрати у розмірі 4037,76 грн.

Як встановлено судом позивач направив претензію з вих. № 270319/1   на три адреси, які були зазначені покупцем у розділі 11 договору № 240517/1 від 24.05.2017, а саме: вул АДРЕСА_1 Соборна АДРЕСА_2 , буд АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; а/с 22, м. Дружківка АДРЕСА_5 Донецької АДРЕСА_6 . При цьому, як вбачається з поданої позивачем копії списку витягу з офіційного сайту «Укрпошти» щодо відстеження поштової кореспонденції, поштові відправлення №4906402481734, 4906402481718, 4906402481726 отримані відповідачем 29.03.2019.

Вимога позивача залишена без відповіді та виконання відповідачем.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження своєчасного виконання грошових зобов`язань по договору № 24051/1 від 24.12.2017 не надав, заборгованість по договору не спростував.

Отже, матеріалами справи підтверджені, а відповідачем не спростовано   не виконання останнім грошових зобов`язань на умовах визначених договором поставки № 24051/1 від 24.12.2017   у сумі 59124,00 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду. 

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.   У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні   встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо поставки позивачем та отримання відповідачем товару, вартість якого відповідач не оплатив, позов в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 59124,00 грн. є доведеним позивачем та таким, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, судом досліджено та встановлено, що відповідачем порушені строки виконання грошових зобов`язань за отриманий по специфікації №5 товар, а саме відповідач повністю розрахувався за поставлений товар за накладною №080918/1 від 08.09.2018, наступними платежами 17.09.2018 – 100000,00 грн (платіжне доручення №19815) та 05.10.2018   - 87265,00 грн (платіжне доручення №20015), проте здійснив це з порушення 3 денного терміну визначеного п. 5.2. договору.

У зв`язку з порушенням строків виконання грошових зобов`язань, позивач нараховує пеню, інфляційні втрати та 3% річних   по специфікації №5 та №11. 

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що   штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору остаточні взаємні розрахунки проводяться по факту поставки на підставі акта приймання, протягом 3-х банківських днів.

Згідно з п. 8.1. договору при порушенні термінів поставки або взаєморозрахунків за поставлену партію товару, винна сторона виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на суму недопоставленої або недоплаченої в кожному конкретному випадку партії товару, за кожен день прострочення.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені позивача за видатковими накладними №080918/1 від 08.09.2018 (специфікація №5); № 141218/1 від 14.12.2018 (специфікація №11) та 3% річних за видатковою накладною № 141218/1 від 14.12.2018 (специфікація №11) суд визнає його вірним, тому позовні вимоги   в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно розрахунку   3 % річних позивача за видатковою накладною №080918/1 від 08.09.2018 (специфікація №5) у розмірі 221,42 грн, суд визнає його арифметично невірним, з огляду на наступне.

За розрахунком суду, відповідно до видаткової накладної №080918/1 від 08.09.2018 (специфікація №5) поставлено товар на суму 187265,00 грн., оплата згідно з п. 5.2. договору здійснюється протягом 3 банківських днів, тобто до 12.09.2018 (включно, з урахуванням вихідних днів), отже з урахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу 3 % річних нараховуються наступним чином: з 13.09.2018 по 17.09.2018   за 4 дні – 76,96 грн,   база для нарахування 187265,00 грн; з 18.09.2018 по 05.10.2018 за 18 днів – 129,10 грн, (з урахуванням платіжного доручення №19815 від 17.09.2019 на суму 10000,00 грн) база для нарахування 87265,00 грн.

Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за видатковою накладною №080918/1 від 08.09.2018 (специфікація №5) складає 206,06 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за видатковою № 141218/1 від 14.12.2018 (специфікація №11), які нараховує у розмірі 4749,92 грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки в розрахунку деякі періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та ст.ст.17, 18 Закону України «Про інформацію» використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

З огляду на це, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця, оскільки найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць.

Отже за видатковою накладною № 141218/1 від 14.12.2018 (специфікація №11) право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції виникло з 20.12.2018, період нарахування інфляційних втрат починається з 01.01.2019 та обчислюється наступним чином: з 01.01.2019 по 31.01.2019 на суму боргу, що існувала на кінець місяця – 179124,00 грн, нараховуються інфляційні втрати у розмірі 1791,24 грн; з 01.02.2019 по 28.02.2019, з урахуванням часткової сплати на суму боргу, що існувала на кінець місяця – 159124,00 грн, нараховуються інфляційні втрати у розмірі 795,62 грн; з 01.03.2019 по 31.03.2019, з урахуванням часткової сплати на суму боргу, що існувала на кінець місяця – 79124,00 грн, нараховуються інфляційні втрати у розмірі 712,12 грн; з 01.04.2019 по 30.03.2019, з урахуванням часткової сплати на суму боргу, що існувала на кінець місяця – 59124,00 грн, нараховуються інфляційні втрати у розмірі 591,24 грн.

Загальна сума інфляційних втрат у розмірі, що підлягає стягненню з відповідача складає 3890,22 грн.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП» «Метрика» (84205, Донецької області, м. Дружківка, вул. Привокзальна, буд. 8А, код ЄДРПОУ 3656396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» (49064, м. Дніпро, вул.. Мічуріна, буд. 4, оф. 14, код ЄДРПОУ 40027997) заборгованість у розмірі 59124 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп;   пеню у розмірі 20816 (двадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 87 коп; 3% річних у розмірі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 3890 (три тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 22 коп та судовий збір  у розмірі 1901 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн. 55 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 17.07.2019.          

Суддя                                                                                            Д.М. Огороднік